Провадження № 22ц/790/6991/13 Головуючий:1 інстанції
Справа № 646/1812/13-ц Васильєва О.О.
Категорія: договірна Доповідач: Яцина В.Б.
30 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Яцини В.Б.
суддів колегії - Бурлака І.В., Карімової Л.В.
при секретарі Костюченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в особі її представника ОСОБА_5
на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_6, про визнання договору поруки припиненим, -
У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати припиненим договори поруки № 72515 від 07.12.2006 року та № 168848 від 24.12.2007 року, укладений між нею та АКБ «УкрСиббанк» (далі по тексту - банк).
Свої вимоги вона обґрунтувала тим, що вказані договори поруки були укладені для забезпечення виконання ОСОБА_6 договорів кредиту, відповідно - № 11091384000 від 07.12.2006 року та - № 11275062000 від 24.12.2007 року. Однак під час їх виконання вона із розрахунків заборгованості Банку за вказаними договорами дізналася про те, що обсяг її відповідальності перед відповідачем було значно збільшено, без належного погодження з нею, що порушує умови вищевказаних договорів поруки.
Так Банк в односторонньому порядку і всупереч вищевказаних договорів кредиту та поруки, не повідомивши позивачку, з 31.03.2008 року підвищив відсоткові ставки з 11.3 до 22.6 процентів річних за договором кредиту від 07.12.2006 року та - з 13.9 до 27.8 процентів річних - за договором кредиту від 24.12.2007 року. Внаслідок цього без згоди поручителя збільшився її об'єм відповідальності перед Банком, що відповідно до ч. 1 ст. 559, ст.. 598 ЦК України є підставою для припинення договорів поруки.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4 в апеляційній сказі просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, якими позивач обґрунтовував свій позов; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного його вирішення.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.12.2006 року між ОСОБА_6 та Банком був укладений договір споживчого кредиту № 11091384000. Згідно до вказаного договору банк надає ОСОБА_6 в кредит грошові кошти в сумі 45 675,00 доларів США, зі сплатою 11,3 % річних, строком до 07.12.2021 року.
24.12.2007 року між ОСОБА_6 Та Банком було укладено договір споживчого кредиту № 11275062000 на суму 24 000,00 доларів США, під 13.9 % річних, строком до 22.12.2017 року.
Для забезпечення зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11091384000 від 07.12.2006 року між ОСОБА_4 та Банком укладено Договір поруки № 72515 від 07.12.2006 року, а для забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 11275062000 від 24.12.2007 року між ОСОБА_4 та Банком було укладено договір поруки № 168848 від 24.12.2007 року.
Згідно до п. 1.1, 1.3 вказаних договорів поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що й боржник, включаючи оплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. Відповідно до п. 2.1. договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до кредитного договору, отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.
При цьому у договорі про надання споживчого кредиту « 110913384000 від 07.12.2006 року передбачені умови зміни процентної ставки, зокрема у п. 1.3 зазначено, що за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 11.3 % річних. По закінченні цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного Договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п. 9.2 даного Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором у попередньому місяці. Сторони домовилися, що за умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 с. 9.2 Договору. Аналогічні положення про право Банка на збільшення процентної ставки та порядок такого збільшення містяться у кредитному договорі № 11275062000 від 24.12.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Оскільки визначений у вищевказаних договорах поруки та споживчого кредиту обсяг зобов'язання позивачки передбачав можливе збільшення процентної ставки за основними договорами кредиту і при цьому згоди поручителя не вимагалося, то районний суд обґрунтовано та відповідно до наведеної норми матеріального права та правової позиції, яка викладена у п. 22 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відмовив у задоволенні позову. Посилання апелянта на її непоінформованість про збільшення процентної ставки при таких умовах договорів, чинність яких не спростована, є безпідставним, а доводи скарги про необґрунтоване підвищення Банком процентної ставки за кредитними договорами перебувають поза межами розглянутого судом першої інстанції позову і тому за змістом ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не розглядаються.
Таким чином, оскільки районний суд постановив своє рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя:
Судді колегії: