Провадження № 22ц/790/4547/2013
Справа № 2-2666/11 Головуючий 1 інстанції Срокіна І.І.
Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.
23 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів: - Бездітка В.М., Овсяннікової А.І.
при секретарі - Шабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ПН ХМНО ОСОБА_7, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу квартири,-
У серпні 2011 ВАТ ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу квартири.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона є 1937 року народження, людина похилого віку та хвора на судинну деменцію змішаного типу та перебуває на обліку у Харківському міському психоневрологічному диспансері №16. Згідно до висновку магнітно-резонансної томографії від 11.11.2009 року у неї виявлена коркова та підкоркова атрофія речовини головного мозку.
У червні 2009 року на прохання онука - ОСОБА_8 вона підписала у нотаріуса якісь документи, у подальшому від доньки їй стало відомо, що вона підписала договір комісії з ОСОБА_6, згідно з яким доручила ОСОБА_6 продати належну їй квартиру АДРЕСА_1. В подальшому, 24.06.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу належної ОСОБА_3 двокімнатної квартири.
Ці обставини про продаж квартири та підписання договору комісії позивачці стали відомі від її доньки ОСОБА_9
Після уточнення позовних вимог просила суд визнати недійсним договір комісії, який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, який було укладено між ОСОБА_6, яка діяла згідно з договором комісії, та ОСОБА_10
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач та їх представники у судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти позовних вимог заперечували, вважали позов безпідставним та необґрунтованим.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішення ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та постановити нове яким, задовольнити її позовні вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, суд не прийняв до уваги той факт, що вона має психічне захворювання.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що нею не надано достатнього правового обґрунтування заявленим вимогам, оскільки норми, на які посилається позивач регулюють різні підстави визнання оспорюваних правочинів недійсними і є взаємовиключними.
Проте, погодитись з такими висновками судова колегія апеляційного суду не може.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Встановлено, що 31.03.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали договір комісії, згідно якого ОСОБА_6 зобов'язалася вчинити в інтересах ОСОБА_3 продаж належної останній квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1333 ( а.с. 9 - 10 ).
24.06.2009 року ОСОБА_6 продала вищеназвану квартиру ОСОБА_5 (а.с. 14 ).
Право власності ОСОБА_5 зареєстровано в КП «ХМБТІ» 13.07.2009 року (а.с. 15 ).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема їх правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України» № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено правочином.
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 зазначила, що при підписанні договору комісії вона не розуміла значення своїх дій, оскільки хворіє на тяжку хворобу.
Судом першої інстанції за клопотанням представника позивача було призначено судово - психіатричну експертизу. Проте ОСОБА_3 не з'явилась до експерта, посилаючись на те, що на час експертного оцінювання знаходилась на стаціонарному лікуванні у зв'язку з погіршенням стану здоров'я в медичному закладі ХМКБЛ № 17 у відділенні хоспісу.
Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_3 психічної хвороби, що перешкоджає в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними позивачкою та її представником не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутність висновку експертизи не є перешкодою для встановлення даного факту, та може бути підтверджено за допомогою аналізу пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 судовою колегією не приймаються.
В розумінні положень ст.ст. 57, 59, 145 ЦПК України наявність психічного захворювання, що має наслідком для особи нерозуміння в повній мірі значення своїх дій та можливість керувати ними має бути підтверджена відповідним висновком судово-психіатричної експертизи, яка серед інших доказів має бути оцінена судом.
Аналогічно, не надано стороною і доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 при укладенні договору комісії помилялася щодо обставин, які мають істотне значення ( ст. 225 ЦК України ).
Таким чином, відповідно до ст. 309 ЦПК України ухвалене в справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3 з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ПН ХМНО ОСОБА_7, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу квартири - відмовити з інших підстав.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді