№ 638/7029/13-ц
№ 2/638/3519/13
25 жовтня 2013 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого: судді Цвіри Д.М.
При секретарі: Надьон Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.11.2008 року він позичив відповідачу 118 000 доларів США зі строком повернення до 26.05.2009 року.
29.04.2009 року позивач додатково позичив відповідачу 18 000 доларів США .
30.07.2009 року позивач додатково позичив відповідачу ще 63 500 доларів США .
Всього позивач позичив відповідачу 199 500 доларів США, які останній зобов'язався повернути не пізніше 26.07.2010 р.
Оскільки відповідач порушив свої зобов'язання і повернув позивачу лише 18 000 доларів США, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 в національній грошовій одиниці - гривні, визначений за курсом НБУ на час звернення до суду з позовом, еквівалент неповернутої частини позики в розмірі 181500 доларів США, збільшеної на три проценти річних в сумі 15033 долари США, проценти за користування відповідачем позикою в розмірі 65322 долари США та встановлену договором неустойку в розмірі 148 800 000 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій підтримав позовні вимоги, просив справу розглядати за його відсутності та за відсутності позивача і не заперечував проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом подання оголошення в редакцію газети «Слобідський край» (№ 119 від 05.10.2013 р.) . Причини неявки відповідач не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи та заперечення на позов не надав.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до договору позики від 26.11.2008 року (далі-Договір позики) укладеного між позивачем та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 4118, позивач передав у власність відповідача валютні цінності у сумі 118 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 118 000 доларів США в строк до 26.05.2009 р. (а.с. 8-9).
Відповідно до Додаткового договору № 1 від 29.04.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1733 позивач передав гроші в сумі 18 000 доларів США ще до підписання цього договору, а в цілому відповідач отримав від позивача суму в розмірі 136 000 доларів США- п. 6 цього договору (а.с. 10-11).
Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 1 від 29.04.2009 року пункт 1 у Договорі позики викладено у наступній редакції: позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв валютні цінності у вигляді та на суму 136 000 доларів США. Відповідач зобов'язався повернути позивачу валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 136 000 доларів США, у порядку та строки передбачені цим додатковим договором не пізніше 26.11.2009 р.
Відповідно до Додаткового договору № 2 від 30.07.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 3141 позивач передав гроші в сумі 63 500 доларів США ще до підписання цього договору, а в цілому відповідач отримав від позивача суму в розмірі 199 500 доларів США- п. 5 цього договору (а.с. 12-13).
Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 2 від 30.07.2009 року пункт 1 у Договорі позики викладено у наступній редакції: позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 199 500 доларів США. Відповідач зобов'язався повернути позивачу валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 199 500 доларів США, у порядку та строки передбачені цим додатковим договором не пізніше 26.07.2010 р.
Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач зазначив у позові, що відповідач повернув йому валютні цінності на суму 18000 доларів США, у зв'язку з чим суд виходить із того, що неповернутими залишились кошти в розмірі 181 500 доларів США.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений зобов'язанням строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач є таким, що порушив виконання своїх зобов'язань по Договору позики та Додатковим договорам.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Оскільки договір позики та додаткові договори до нього не містять умови про безпроцентність надання позивачем відповідачу позики і, враховуючи, що розмір процентів цими договорами не встановлений, суд вважає, що позивач у своїй заяві обґрунтовано і вірно розрахував суму процентів за користування відповідачем валютним цінностями в залежності від суми залишку неповернутої частини позики та відповідного рівня облікової ставки Національним банком України в розмірі 65322 доларів США та вважає за можливим задовольнити цю вимогу.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені в договорі.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних від простроченої поверненням відповідачем валютних цінностей в розмірі 15033 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Загальний розмір основного боргу відповідача перед позивачем складається із суми неповернутих валютних цінностей в розмірі 181500 доларів США, процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 65322 долари США, трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу в розмірі 15033 доларів США, що в сумі дорівнює 261855 доларів США, що згідно встановленого Національним банком України офіційного курсу на день постановлення рішення на рівні 7,993 грн. за 1 долар США, становить 2093007 грн.
Відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання.
Умовою п. 4 договору позики, залишеною без змін укладеними додатковими договорами до нього, за прострочення будь-якого строку виконання позичальником зобов'язання по поверненню позики встановлено його відповідальність у вигляді неустойки в розмірі 150000 гривень за кожен день прострочення, починаючи з шостого дня прострочення.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, як боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналізуючи зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову та стягненню з відповідача на користь позивача суму заборгованості, проценти, трьох відсотків річних та неустойки, що загалом складає 150 893 007 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача також підлягають витрати позивача з оплати судового збору у розмірі 3441 грн. 00 коп.
На підставі ст. ст. 192, 526, 530, 533, 546, 548 - 551, 610, 611, 625, 1046, 1048 - 1050 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 59 - 61, 88, 212 - 215, 218, 224 - 226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі у сумі 261 855 доларів США, що еквівалентно 2 093 007 (два мільйони дев'яності три тисячі сім ) гривень та неустойку у розмірі 148 800 000 (сто сорок вісім мільйонів вісімсот тисяч) гривень.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3441 грн. 00 коп.
Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий - суддя - Д.М.Цвіра