Провадження: № 22ц/790/6137/2013 Головуючий1-ої інстанції - Шиянова Л.О.
Справа: № 2012/9764/2012 Доповідач -Яцина В.Б.
Категорія: право власності
23 жовтня 2013 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
Головуючого - судді - Яцини В.Б.,
суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,
при секретарі : Костюченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 18 січня 2012 року та рішення цього ж районного суду від 12 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності, -
29 лютого 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на самочинно реконструйовані нею нежитлові приміщення кафе, кухні в будинку літ. «Б-1», комірні, вбиральні в будинку літ. «В-1» загальною площею 42,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. На обґрунтування позову послалася на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова від 05.02.2008 року за № 11-22 їй було дозволено користуватися зазначеними нежитловими приміщеннями, які вона переобладнала для використання у якості кафе. При цьому позивачка провела їх відповідний ремонт та реконструкцію. Вказала, що за висновками ліцензованої для таких цілей організації ТОВ «МОДУЛОР-СЕРВІС» стан будівельних конструкцій у зазначених будинках забезпечує їх надійну експлуатацію та безпеку для життя і здоров'я персоналу та можуть використовуватися за цільовим призначенням. Технічні рішення, вжиті при будівництві кафе, туалету відповідають вимогам діючих санітарних, протипожежних норм та правил державних стандартів безпеки для життя і здоров'я відвідувачів та персоналу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2008 року позов ОСОБА_3 було задоволено. Визнано за нею право власності на нежитлове приміщення літ. «Б-1» (приміщення 1,2), яке складається із залу кафе площею 28,3 кв.м., кухні площею 6,8 кв.м; літ. «В-1» (1,2,3), яке складається з комірної площею 3,8 кв.м, вбиральні площею 1,9 кв.м., комірної площею 2,0 кв.м., загальною площею 42,8 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1.
Зазначене рішення районного суду в апеляційному порядку не оскаржувалося, набрало чинності через десять днів, а 27 жовтня 2011 року Харківська міська рада звернулася до районного суду із заявою про його перегляд за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.
У якості істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі ХМР в особі його юридичного департаменту на час розгляду справи у заяві зазначено, що: позивачка самочинно у 2007 році переобладнала нежитлове приміщення, передане їй на підставі відповідного договору оренди для користування; позивачка не надала до суду жодних доказів про прийняття самочинно реконструйованої будівлі до експлуатації; у даному випадку за законом не суд, а органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями на прийняття до експлуатації та визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно; позивачка не оформила своє право користування земельною ділянкою під самочинно реконструйованими нежитловими приміщеннями, яка перебуває у власності територіальної громади міста; позивачка всупереч існуючого Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, ухваленого відповідним рішенням Харківської міської ради, не надала до суду доказів отримання рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самочинно збудованого об'єкту. При цьому заявник вказав, що про зазначені факти і обставини йому стало відомі після обстеження земельної ділянки.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року заява Харківської міської ради була задоволена. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2008 року за нововиявленими обставинами було скасоване.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Харківської міської ради, 3- тя особа ОСОБА_2 було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з такими ухвалою та рішенням районного суду ОСОБА_2 в апеляційній скарзі з мотивів їх незаконності, необґрунтованості, порушення норм матеріального і процесуального права вказала на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи. ОСОБА_2 просить зазначені судові рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.
При цьому апелянт послалася на те, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2008 року по цій справі було законним і обґрунтованим, набрало законної сили, після чого вона на підставі відповідного договору купівлі-продажу та після державної реєстрації від ОСОБА_3 набула у власність спірні нежитлові приміщення. Зазначила, що у суду не було передбачених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підстав для скасування ухвалою від 18 січня 2012 року свого попереднього рішення по справі від 04 квітня 2008 року; суд порушив максимально можливий за змістом ст. 362 ЦПК України у таких випадках трирічний строк для ухвалення рішення за нововиявленими обставинами; суд порушив норми цивільного процесуального права, які регулюють порядок провадження за нововиявленими обставинами, не взяв до уваги, що всі викладені у заяві підстави не могли бути невідомими Харківській міській раді, яка здійснює відповідні повноваження стосовного земельної ділянки та самочинного будівництва. Суд помилково без вирішення вимог про визнання права власності відповідно до ст.ст. 328, 331 ЦК України, які підлягали застосуванню у справі, безпідставно застосував інші норми матеріального права, п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України, про припинення права власності у разі його знищення.
Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 365 ЦПК України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами, до яких за змістом цього Кодексу належать як ухвали, так і рішення суду, може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Задовольняючи заяву Харківської міської ради про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Харкова районний суд у своїй ухвалі від 18.01.2012 року виходив із доведеності зазначених у заяві підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, а саме, що відповідач на день винесення вказаного рішення районного суду не знав про відсутність у позивачки прав на земельну ділянку під самочинним будівництвом, яка розташована по АДРЕСА_1.
Відмовляючи у позові районний суд послався на те, що на день перегляду справи спірне нерухоме майно вже було зруйноване невстановленими особами і тому право власності відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України припинило своє існування.
Однак ухвалюючи про скасування свого рішення через більше ніж три роки після набрання ним законної сили, внаслідок чого було відкрито провадження за нововиявленими обставинами, районний суд не зважив на те, що чинна на той день частина 1 ст. 362 ЦПК України в редакції Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI вже не передбачала можливості такого скасування поза межами трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили, незалежно від поважності причини пропуску цього строку, що відповідає принципу правової визначеності як ознаки права на справедливий суд, який в Україні гарантується кожному за змістом ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» Рим, 04.ХІ.1950, ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97р.)
Крім того, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 21 ЦПК України в редакції Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі, провадження за нововиявленими обставинами під головуванням судді Шиянової Л.О. у даному випадку було здійснено неповноважним судом.
До того ж суд по суті не з'ясував, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на спростування презумпції поінформованості органів місцевого самоврядування у питаннях, які за змістом п. 34 ч 1 ст.. 26, п. 9 «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» належать до їх виключної компетенції про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (ст. 124 ЗК України) та щодо обліку нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності.
За відсутності таких доказів і за змістом правової позиції, яка викладена у п. 5 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 30 березня 2012 року " Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" наведені у заяві Харківської міської ради обставини не вважаються нововиявленими і можуть бути підставою лише для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.
За таких обставин та відповідно до наведених норм права у суду не було законних підстав для перегляду рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2008 року за нововиявленими обставинами та для постановлення нового рішення по справі.
Таким чином, оскільки районний суд порушив та неправильно застосував норми процесуального права, то з передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підстав рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2013 року і ухвала цього ж суду від 18 січня 2012 року підлягають скасуванню, із постановленням ухвали про відмову у задоволенні заяви Харківської міської ради про перегляд рішення районного суду від 04 квітня 2008 року за нововиявленими обставинами, з наведених вище підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 314 ЦПК України розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у випадках скасування ухвали та вирішення питання по суті.
З огляду на те, що внаслідок відмови у задоволенні заяви Харківської місткої ради відсутні підстави для ухвалення нового рішення по справі, апеляційна скарга підлягає лише частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч. 1. ст. 309, п.6 ч. 1 ст.314, ст.ст. 315, 319-325 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 18 січня 2012 року та рішення цього ж районного суду від 12 серпня 2013 року - скасувати.
У задоволенні заяви Харківської міської ради про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від від 04 квітня 2008 року за нововиявленими обставинами - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, при цьому протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді