83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.09.2013 Справа № 905/5644/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.
при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х3», м.Макіївка (ідентифікаційний код 33504818)
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька», м.Донецьк (ідентифікаційний код 00174846)
про стягнення заборгованості за договором №20-09/12/1147 від 20.09.2012р. в сумі 32000,00грн., пені в сумі 2400,96грн., 3% річних у розмірі 673,31грн.
за участю представників:
від позивача: Цвірко Є.В. за довіреністю б/н від 02.09.2013р.,
від відповідача: Павук К.В. за довіреністю №47/Юр від 18.03.2013р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Х3», м.Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька», м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №20-09/12/1147 від 20.09.2012р. в сумі 32000,00грн., пені в сумі 2400,96грн., 3% річних у розмірі 673,31грн.
Ухвалою від 08.08.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/5644/13.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на ремонт гірничо-шахтного обладнання №20-09/12/1147 від 20.09.2012р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32000,00грн. та підстави для нарахування пені в сумі 2400,96грн., 3% річних у розмірі 673,31грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на ремонт гірничо-шатного обладнання №20-09/12/1147 від 20.09.2012р., протоколу розбіжностей від 20.09.2012р., специфікації №1 від 03.10.2012р., акту приймання-передачі обладнання від 28.09.2012р., накладеної №4072 від 28.09.2012р., дефектного акту, акту виконаних робіт від 03.10.2012р., видаткової накладної №64 від 03.10.2012р., рахунків-фактури №64 від 03.10.2012р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.
09.09.2013р. відповідачем дано відзив на позовну заяву, за яким останній не заперечує проти обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення суми боргу у розмірі 32000,00грн. та заперечує проти стягнення пені та 3% річних, оскільки відсутність належним чином оформленої вимоги про виконання грошового зобов'язання робить неможливим чітке визначення коли наступив момент його прострочення боржником, та чи наступив цей момент взагалі, у сенсі, встановленому ст.193 Господарського кодексу України.
09.09.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що протокол розбіжностей до договору №20-09/12/1147 від 20.09.2012р. узгоджений в редакції замовника ПАТ «Шахта ім..О.Ф. Засядька».
23.09.2013р. відповідачем надані письмові пояснення, за якими зазначена таж сама правова позиція що і у відзиві на позовну заяву.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:
20.09.2012р. між ПАТ «Шахта ім.А.Ф. Засядько» (замовник) та ТОВ «Х3» (підрядник) укладено договір на ремонт гірничо-шахтного обладнання №20-09/12/1147 (далі - Договір), за умовами якого підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик та за завданням замовника виконати з власних матеріалів або з матеріалів замовника, в заводських умовах, роботи з капітального ремонту гірничо-шахтного облданнаня замовника (далі за договором - ГШО), визначеного в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (далі - Додатки) (п.1.1. Договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно умовам цього договору (п.1.3. Договору).
Зазначений Договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей.
Дослідивши вищезазначений протокол розбіжностей, судом встановлено наступне.
За змістом протоколу замовник змінив редакцію п.п.2.2.1, 4.3., 5.2., 6.1., 6.2., 6.3. Договору.
Відповідно до ч.5 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
З аналізу вимог ст. ст. 641, 642, 646 ЦК України вбачається, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Відтак, враховуючи, що уповноваженою особою підрядника підписано протокол розбіжностей та підпис скріплено відбитком печатки підприємства підрядника, суд вважає, що підрядником прийнято пропозицію замовника щодо внесення змін до Договору.
На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору.
За п.8.1. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р., а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання.
Відповідно до п.1.2. Договору безпосередній перелік, обсягів, строків виконання та вартості робіт узгоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 1.4. Договору встановлено сума договору визначається з сум додатків, підписаними обома сторонами та які є невід'ємними частинами цього договору.
Ціна одиниці обладнання є договірною та визначається в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Вартість робіт може бути змінена за узгодженням сторін (п.3.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідна специфікація сторонами складена та підписана 03.10.2012р.
За п.4.1. Договору здача-прийомка виконаних робіт оформлюється актами здачі-прийомки виконаних робіт, підписаними повноважними представниками сторін.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїми змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 ЦК України.
Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що виконані позивачем роботи з капітального ремонту стойки гідравлічної СУГМХ-11 вартістю 32000,00грн. були прийняті відповідачем за актом виконаних робіт з капітального ремонту від 03.10.2012р.
Вищевказаний акт підписаний відповідачем та посвідчений його печаткою без зауважень - 03.10.2012р. Таким чином, підписавши та скріпивши своєю печаткою вказані документи, відповідач прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю.
Матеріали справи свідчать, що при прийнятті виконаної позивачем роботи відповідачем не було зроблено будь-яких заяв про виявлення допущених підрядником у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.
Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідно до умов п.5.2. договору та положень ст.253, ч.1 ст.530, ст.854 ЦК України, зобов'язання оплатити роботи виникли у відповідача на наступний день після підписання акту. Відтак, згідно ч.4 ст.254 ЦК України днем оплати прийнятих робіт слід вважати 04.10.2012р., тобто перший робочий день.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів погашення боргу у розмірі 32000,00грн. відповідач до матеріалів справи не надав.
За таких обставин, суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 32000,00грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 673,31грн. за період з 24.10.2012р. по 08.07.2013р. на суму 32000,00грн., пеню у розмірі 3358,72грн. за період з 24.10.2012р. по 26.04.2013р. на суму 32000,00грн.
Відповідно до п.6.1. Договору у випадку порушення строків оплати, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми кінцевого розрахунку за кожний день прострочення, при цьому виконання грошового зобов'язання в повному обсязі погашається замовником шляхом уплати в першу чергу основної суми боргу по даному договору.
За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено помилку в частині визнання кінцевої дати нарахування.
Відповідно до приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи той факт, що умовами Договору сторони не встановили період нарахування пені, в даному випадку підлягає застосуванню ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Відтак, кінцевий термін нарахування пені за прострочення оплати виконаної роботи за актом від 03.10.2012р. на суму 32000,00грн. становить 03.04.2013р. (182 дні).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що пеня нарахована поза межами припинювального строку, встановленого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, стягненню не підлягає з огляду на встановлене Законом обмеження її нарахування.
Таким чином, в даному випадку пеня підлягає нарахуванню за період з 24.10.2012р. (початкова дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 03.04.2013р. (припинювальний строк нарахування) на суму 32000,00грн.
Здійснивши розрахунок пені за вищенаведеним періодом, господарський суд дійшов висновку, що сума вказаного нарахування становить 2127,93грн.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 2127,93грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 24.10.2012р. по 08.07.2013р. на суму 32000,00грн., господарський судом встановлено, що визначений позивачем період є правомірним та визначена сума нарахування у розмірі 673,31грн. є вірною.
У зв'язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 673,31грн. підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Х3», м.Макіївка звернувся до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька», м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №20-09/12/1147 від 20.09.2012р. в сумі 32000,00грн., пені в сумі 2400,96грн., 3% річних у розмірі 673,31грн. задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» (83054, м.Донецьк, проспект Засядька, ідентифікаційний код 00174846) Товариства з обмеженою відповідальністю «Х3» (86140, Донецька область, м.Макіївка, вул.Совєтська, ідентифікаційний код 33504818) суму основної заборгованості у розмірі 32000,00грн., пені у розмірі 2127,93грн., 3% річних у розмірі 673,31грн., судовий збір у розмірі 1707,11грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 23.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2013р.
Суддя Ю.В. Сич