29 жовтня 2013 року Справа № 876/5475/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.
за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 28 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
У січні 2013 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно відмови у підвищенні його пенсії з 1 липня, з 1 вересня 2012 року та з 1 січня 2013 року згідно з постановою КМУ від 23.04.2012 року №355 в межах максимального розміру 90%, який уже виплачувався; зобов'язати відповідача усунути порушення та здійснити перерахунок його пенсії згідно з чинним законодавством з 1 липня, 1 вересня 2012 року та з 1 січня 2013 року; зобов'язати відповідача виплатити суми недоотриманої пенсії внаслідок неправильного підвищення з 1 липня, з 1 вересня 2012 року та з 1 січня 2013 року по момент винесення рішення; зобов'язати відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку підвищення пенсії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є пенсіонером Збройних Сил України, перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію з 1 липня 2011 року згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, він є інвалідом війни та ветераном військової служби. На день звільнення з військової служби його вислуга в Збройних Силах України склала 35 років і відповідно до чинного законодавства основний розмір пенсії (без надбавок) був обчислений в розмірі 90% від грошового забезпечення.
Позивач посилаєттся на те, що з 08.05.2012 р. набула чинності постанова КМУ від 23.04.2012 р. №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено поетапне підвищення пенсій колишніх військовослужбовців та членів їх сімей. З 1 липня 2012 р. підвищення пенсій в розмірі 11% основних розмірів пенсій, з 1 вересня 2012 р. - 23% основних розмірів пенсій, а з 1 січня 2013 р. - 35% основних розмірів пенсій.
Вказує на те, що відповідачем його повідомлено про те, що згідно з довідкою, яку надав Львівський обласний військовий комісаріат, його грошове забезпечення на 1 квітня 2012 р. скадає 6268,50 грн., а основний розмір пенсії становить 5014,80 грн. (6268,50x80%). Через що на підставі вимоги постанови в межах вищезазначеного розміру з 11 липня 2012 р. після підвищення на 11% розмір його пенсії був підвищений на 459,71 грн. (5014,80-4555,09), а з 1 зересня 2012 р. та з 1 січня 2013 р. підвищення не здійснювалося.
Позивач вважає, що, керуючись чинним законодавством, його основний розмір пенсії повинен обмежуватися розміром 5641,65 грн. (тобто з розрахунку 6268,50x90%). З врахуванням цього, підвищення з 1 липня 2012 р. повинно було скласти 501,05 грн. (4555,09x11%), з 1 вересня 2012 р. - 1047,76 грн. (4555,09x23%) і з 1 січня 2013 р. основний розмірі пенсії повинен бути підвищений до рівні 5641,65 грн., що не було зроблено відповідачем. Таким чином, реальне підвищення склало тільки 459,71 грн.
На його звернення до відповідача в жовтні 2012 року, він отримав відповідь, зі змісту якої стало відомо, що обмежуючи розмір підвищення, керуються нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на час видання постанови, тобто основний розмір його пенсії обмежений не 90%, а 80% суми грошового забезпечення.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 28 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Постановою КМУ від 23.04.2012 р. №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.07.2012 року установлено підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11% пенсій, обчислених відповідно до ст.ст. 13, 21 і 36 цього Закону, збільшивши його з 01.09.2012 р. до 23% та з 01.01.2013 до 35%.
Суд першої інстанції посилається на те, що позивачу пенсію перераховано, враховуючи вимоги ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 80 процентів сум грошового забезпечення.
Тому, дії відповідача при перерахунку пенсії позивачу були правомірними, такий перерахунок ґрунтується на вимогах закону.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням матеріального та процесуалього права, ОСОБА_1 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 28 лютого 2013 року та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що дії (бездіяльність) Пенсійного фонду не відповідають вимогам чинного законодавства і грубо порушують його права як громадянина України.
Вказує на те, що з 01.10.2011 р. набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який (ст.2) вніс зміни в Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно цього у пункті «в» ст. 13 було зазначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (раніше 90%). В той же час в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень того ж самого Закону вказано, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, передбаченим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом», на що безпідставно посилається Пенсійний фонд.
Всупереч вимог ст. 71 КАС Пенсійний фонд не надав до суду жодних документів або матеріалів, які могли бути використані як докази у справі і, відповідно, її обставини, на яких грунтувалися заперечення, не довів.
Крім того, судом першої істанції при з'ясуванні обставин справи не було повною мірою враховані Конституційні гарантії та вимоги інших нормативно-правових актів що стосуються Збройних Сил України.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивач проходив військову службу за контрактом.
Посилається на те, що в статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що «у зв'язку з особли вим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців є недійсними».
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є пенсіонером Збройних Сил України та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23 квітня 2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п.1 якої постановлено установити з 1 липня 2012 р. підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 % пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 р. до 23 % та з 1 січня 2013 р. до 35 %. Підвищення до пенсії у разі втрати годувальника встановлюється незалежно від дати її призначення, якщо такому годувальнику призначено пенсію відповідно до Закону до 1 липня 2012 року.
Згідно з п. 4 «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою КМ України № 45 від 13 лютого 2008 р. підвищення до пенсії не можуть перевищувати розмір пенсій, обчислених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із грошового забезпечення встановленого Постановою КМ України № 1294 від 07 листопада 2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за відповідними посадами військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу станом на 01 квітня 2012 р.
Таким чином, розмір пенсії обчислюється за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 №355, тобто максимальний розмір пенсії, обчислений згідно зі ст. 13 вищезгаданого Закону, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
Встановлено, що пенсію позивачу перераховано, враховуючи вимоги ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 80 процентів сум грошового забезпечення.
Апеляційний суд вважає помилковим твердження апелянта, що при призначенні пенсії відповідно до Постанови від 23 квітня 2012 року № 355 слід керуватися саме редакцією Закону на час призначення йому пенсії, де зазначено обмеження максимального розміру пенсії до 90%, оскільки вищевказана Постанова має прив'язку до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» саме в редакції на час її прийняття.
Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання апелянта на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», в якому зазначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, передбаченим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, оскільки у даній нормі Закону мова йде про максимальний розмір пенсії, який (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, з врахуванням вищенаведених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оскільки відповідно до Постанови КМ України №355 проведено підвищення пенсії у відсотковому відношенні до розміру пенсії, а не перерахунок у зв'язку із зміною розмірів окремих видів грошового забезпечення військовослужбовців.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 28 лютого 2013 року у справі №464/875/13-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
В.В. Клюба
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.10.2013 року.