29 жовтня 2013 року Справа № 46511/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.
за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 березня 2011 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Головного управління юстиції у Львівській області, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,-
У листопаді 2010 року позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Головного управління юстиції у Львівській області, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу, в якому, із урахуванням зміни позовних вимог, просить визнати протиправними дії державного виконавця при винесенні постанови від 06.07.2010 року ВП № 19328186 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.; в.о. обов'язки начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду ГУ ПФУ у Львівській області від 21.07.2010 року № 6708/06-22; начальника ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду скарги ГУ ПФУ у Львівській області від 27.09.2010 року № 8809/06- 22; скасувати постанову від 06.07.2010 року ВП № 19328186 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про державну виконавчу службу». Вважає, що видача двох виконавчих листів по одній справі не допускається.
Акцентує увагу на тому, що у виконавчому листі, виданому 12.05.2010 року по справі №2а-889 відсутні ідентифікаційний код стягувача та боржника, дата і номер рішення за якими видано виконавчий лист документ.
Крім цього зазначає, що постанова Галицького районного суду м. Львова від 23.10.2009 року у справі № 2а-889/09, на підставі якої видано виконавчі листи, не набрала законної сили.
Посилається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, а відтак виконавчі провадження не підвідомчі відповідачу. Зазначені порушення викладалися у скаргах адресованих відповідачу, однак вважає, що прийняті за результатами розгляду цих скарг рішення є протиправними.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 2 березня 2011 року у задоволенні позову повністю відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено добровільного виконання рішення суду у строк, наданий державним виконавцем. Таким чином, державним виконавцем належним чином використано надані йому Законом України «Про виконавче провадження» права щодо накладення на боржника штрафу та винесення про це постанови, за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, що зобов'язує його виконати певні дії.
У зв'язку з викладеним вище, суд вважає, що постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 06.07.2010 року ВП № 19328186 про накладення штрафу прийнята у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника зазначається у виконавчому листі за умови їх наявності, зокрема, якщо така інформація була встановленою під час розгляду справи судом, який виніс рішення по справі. Крім цього, як вбачається з змісту вищенаведених виконавчих листів, в таких міститься інформація щодо номеру справи та дати її розгляду, що є датою винесення судом рішення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною із порушенням норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 березня 2011 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному об'ємі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що Галицьким районним судом м. Львова (суддя Романюк М.Ф.) 23.10.2009 року, за відсутності представника ГУ ПФУ у Львівській області, винесено постанову у справі №2а-889/09 за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, якою позов задоволено. Постанова Галицького районного суду м.Львова від 23.10.2009 у справі №2а-889/09 не набрала законної сили.
Однак, судом видано два виконавчих листа від 14.04.2010 року та від 12.05.2010 року, незважаючи на те, що судове рішення не набрало чинності. Крім того, суд зобов'язав єдиного відповідача - ГУ ПФУ у Львівській області вчинити певні дії на користь єдиного позивача - ОСОБА_1, але видав два виконавчих листи.
Також, виконавчі листи від 14.04.2010 року та від 12.05.2010 року підписані різними особами, хоча навпроти підпису зазначено «Суддя Романюк М.Ф.».
Посилається на те, що ГУ ПФУ у Львівській області звернулось із заявою від 29.06.2010 року №5962/06-22 до Галицького районного суду м. Львова про визнання виконавчих листів від 14.04.2010 року та від 12.05.2010 року у справі №2а-889/09 такими, що не підлягають виконанню, оскільки постанова Галицького районного суду м. Львова від 23.10.2010 року у справі №2а-889/09 не набрала законної сили.
Крім того, суд не врахував, що при розгляді скарг, поданих до начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області, начальника відділу ДВС ГУЮ у Львівській області та Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, не взято до уваги пояснення, які давалися головним управлінням про поважність причин, які ускладнюють та унеможливлюють виконання рішення суду, та те, що вказані скарги розглянуто з порушенням ст.85 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону до 08.03.2011), тобто з пропущенням 10-денного строку розгляду скарг головного управління ПФУ у Львівській області.
Скарги не розглянуто в 10-ти денний строк, за результатами розгляду не винесено постанови, в якій би зазначалося про задоволення чи відмову в задоволені скарг ГУ ПФУ у Львівській області. При цьому не зазначено чому їхні скарги не розглядалися в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд не враховує, що на момент винесення постанови про накладення штрафу 340 грн. та розгляду даної справи в суді судове рішення по адміністративній справі №2а-5822/10/1370 не набрало законної сили.
Водночас, суд не враховує що, у той час коли відбувається оскарження правомірності відкриття виконавчого провадження, державний виконавець продовжує вчиняти дії, що не відповідають чинному законодавству.
Таким чином апелянт вважає, що державним виконавцем винесено постанову від 06.07.2010 року ВП №19328186 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. з порушенням норм чинного законодавства, а судом в оскаржуваній постанові від 02.03.2011 не спростовано таких порушень.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 12.05.2010 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист у справі № 2а-889/09 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 як інваліду війни третьої групи за період з 01.10.1998 року по 31.03.2003 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалась органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.04.2003 року по 31.12.2005 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалася органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, 14.04.2010 року Галицьким районним судом м. Львова в тій самій справі № 2а-889/09 видано виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 як учаснику бойових дій за період з 01.01.2004 року по 31.12.1995 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалась органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.1996 року по 31.09.1998 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалася органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вищевказані виконавчі листи, видані на підставі постанови Галицького районного суду м. Львова від 23.10.2009 року у справі № 2а-889/09. У виданих виконавчих листах зазначено, що рішення суду набрало законної сили 03.11.2009 року.
Згідно постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ВП № 19328186 від 06.07.2010 року на боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення Галицького районного суду м. Львова від 23.10.2009 року № 2а-889/09, накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (з наступними змінами та доповненнями).
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 11 Закону «Про виконавче провадження» встановлений обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб), або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, тощо.
Встановлено, що при дослідженні в суді першої інстанції виконавчого листа, правомірність винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень від 29.05.2010 року ВП №18962639 та від 20.05.2010 року ВП №19328186 щодо примусового виконання виконавчих листів від 14.04.2010 року та від 12.05.2010 року у справі № 2а-889/09, виданих Галицьким районним судом м. Львова, а також постанови від 28.05.2010 року про результати розгляду скарги позивача № 4541/06-22 від 17.05.2010 року та постанови від 09.06.2010 року про результати розгляду скарги позивача № 5191/06-22 від 03.06.2010 року, відповідності виконавчих документів вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а також дотримання правил підвідомчості виконавчого провадження були предметом розгляду адміністративної справи № 2а-5822/10/1370, за результатами розгляду якої, Львівським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 19.10.2010 року, якою в задоволенні позову ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено.
За правилами ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно п.1. ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, що передбачено ст.5 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи апляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що державним виконавцем належним чином використано надані йому Законом України «Про виконавче провадження» права щодо накладення на боржника штрафу та винесення про це постанови, за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, що зобов'язує його виконати певні дії.
Крім того, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що необгрунтованим є твердження позивача про протиправність дій в.о. обов'язки начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду ГУ ПФУ у Львівській області від 21.07.2010 року № 6708/06-22, начальника ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду скарги ГУ ПФУ у Львівській області від 27.09.2010 року № 8809/06-22.
Встановлено, що позивач подавав начальнику ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області скарги № 4541/06-22 від 17.05.2010 року та № 5191/06-22 від 03.06.2010 року, в яких просив скасувати постанови ВП №18962639 від 29.05.2010 року та ВП №19328186 від 20.05.2010 року. За результатами розгляду вищенаведених скарг відповідачем винесено постанови від 28.05.2010 року та від 09.06.2010 року, якими визнано постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 18962639 від 29.04.2010 року та ВП №19328186 від 20.05.2010 року такими, що винесені без порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, 27.09.2010 року позивач звернувся зі скаргою до ДДВС МЮУ № 8809-06/22, за результатами розгляду якої позивача було повідомлено, що державним виконавцем, згідно з вимогами ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про закінчення виконавчого провадження. За невиконання рішення суду до позивача застосовано штрафні санкції, до Галицького районного суду м. Львова та Львівського окружного адміністративного суду направлено подання про притягнення посадових осіб ГУ ПФУ у Львівській області до кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 06.07.2010 року ВП № 19328186 про накладення штрафу прийнята у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимогГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Головного управління юстиції у Львівській області, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській областзалишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 березня 2011 року у справі №2а-10507/10/1370 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Головного управління юстиції у Львівській області, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
В.В. Клюба
Повний текст по справі виготовлено та підписано 30.10.2013 року.