Справа № 234/10348/13-ц
Провадження № 2/234/3712/13
28 жовтня 2013 року Краматорський міський суд Донецької області у складі: судді Марченко Л.М.
при секретарі Кайрякової К.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_4 державна нотаріальна контора) про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_4 ДНК) про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги свого довірителя підтримав та показав, ОСОБА_5 за життя склала заповіт, яким заповіла належний їй будинок по вул.Каракумська, 63 у м.Краматорську своїм трьом синам. Остання померла 06.07.2011 року. Після її смерті лише два сина звернулися із заявами до нотаріальної контори з приводу спадщини, а саме: відповідач ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини, а позивач ОСОБА_1 - про відмову від прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини була викликана тим, що позивач ОСОБА_1 15.07.2011 року позичив 8000 грн. у громадянина ОСОБА_6 строком на 6 місяців, тобто до 15.01.2012 року. Він розраховував на продаж після смерті матері спадкового будинку, за рахунок чого поверне борг. Однак до 15.01.2012 року будинок проданий не був, а позивач самостійно не зміг зібрати потрібну грошову суму для погашення боргу, який у лютому 2012 року був стягнутий з нього судовим наказом. Позивач ніде не працює, отримує пенсію. Саме відповідач ОСОБА_3, скориставшись тяжким матеріальним становищем позивача, умовив його відмовитися від прийняття спадщини на свою користь, оскільки завірив, що у нього є покупці та він сам продасть будинок, а частину грошей передасть позивачу та він зможе погасити свій борг. Він погодився на пропозицію відповідача. Однак останній до теперішнього часу спадковий будинок не продав та грошей позивачу не передав. На підставі ст.233 ЦК України позивач ОСОБА_1 просить суд визнати його відмову від прийняття спадщини недійсною, оскільки вона була вчинена під впливом тяжких для нього обставин, а також визнати за ним право власності на ? частку будинку по вул.Каракумська, 63 у м.Краматорську.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 неодноразово не з'явився. Згідно довідки адресного бюро дійсно є зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17). Останній викликався до суду судовими повістками, які були надіслані йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, однак повернулися по закінченню терміну зберігання через відсутність відповідача за зареєстрованим місцем мешкання.
Згідно абз.3 ч.5 ст.74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За таких обставин, вважаючи відповідача ОСОБА_3 повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином, від якого не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність, на підставі ст.224 ЦПК України за згодою позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 судом ухвалено про заочний розгляд справи з постановленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
У судове засідання третя особа ОСОБА_4 ДНК не з'явилася, завідуючою нотаріальною конторою ОСОБА_7 була надана заява про проведення розгляду справи у її відсутності.
Вислухавши позивача та його представника, дослідивши заяву та надані докази (а.с.4-7), суд вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Так, статтею 60 ЦПК України на позивача, як сторону по справі, зокрема таку, яка висунула претензії та ініціювала розгляд спору у суді, покладається обов'язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. З цього приводу позивач має права та одночасно повинен подати суду докази для забезпечення доказування обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. При цьому доказування не має ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду же на обсяг наданих позивачем доказів об'єктивно вбачається, що -
Згідно копії заповіту від 04.06.2009 року (а.с.7), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на випадок своєї смерті заповідала належний їй житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами і земельною ділянкою у м.Краматорську по вул.Каракумська, 63: ? частку - ОСОБА_1, ? частку - ОСОБА_3 та ? частку - ОСОБА_8
З листа Другої ОСОБА_4 ДНК від 10.08.2013 року (а.с.6) вбачається, що після смерті ОСОБА_5, померлої 06.07.2011 року, яка на день смерті була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрита спадкова справа №571-2011 рік. Спадкоємцями, як подали заяви є: відповідач ОСОБА_3, який подав заяву про прийняття спадщини, та позивач ОСОБА_1, який подав заяву про відмову від прийняття спадщини.
Прийняття спадщини є справою добровільною, оскільки згідно ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У цей строк спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ст.1269 ч.1 ЦК України). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом вищевказаного шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї (ст.1268 ч.3 ЦК України). Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом зазначеного строку шляхом подання відповідної заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ст.1273 ч.1 ЦК України).
Таким чином, спадкоємці-сторони по справі здійснили своє право на спадкування відповідно до вимог закону, зокрема позивач ОСОБА_1 - шляхом відмови від прийняття спадщини.
Відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином і характеризується ознаками безумовності та беззастережності (ст.1273 ч.5 ЦК України). При цьому згідно ст.1274 ч.1 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
З огляду на наявність заповіту спадкодавця ОСОБА_5, відмова позивача ОСОБА_1 від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом - відповідача ОСОБА_3, який виявив бажання прийняти спадщину, цілком відповідає вищенаведеним положенням ст.1273, 1274 ЦК України.
Згідно ч.6 ст.1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Як встановлено по справі, позивач ОСОБА_1 таким своїм правом не скористався.
Однак на даний час позивач наполягає, що подана ним відмова від прийняття спадщини, вчинена під впливом тяжких для нього обставин, а саме тяжкого фінансового становища, викликаного борговим обов'язком перед іншою особою та неможливістю його своєчасного погашення через незначні доходи у вигляді пенсії. В підтвердження таких доводів позивач надав копію заяви громадянина ОСОБА_6 до суду про видачу судового наказу про стягнення боргу в розмірі 8000 грн. та копію судового наказу з цього приводу (а.с.4, 5).
Відповідно до діючого законодавства відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця має носити добровільний характер та повинна бути здійснена згідно правил про дійсність правочинів. Тобто заява повинна бути здійснена особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, в момент здійснення відмови особа не повинна знаходитись під впливом помилки, обману, насильства чи тяжкої обставини.
Згідно ст.1274 ч.5 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.
Згідно ст.233 ч.1 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Під тяжкими обставинами законодавець розуміє не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім'ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.
Такий правочин особа вчиняє добровільно (тут немає насильства), більше того, вона сама може бути ініціатором такого правочину, вона також усвідомлює, що вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах (тут нема помилки або обману), але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.
Однак позивач ОСОБА_1 не довів суду, що відмовляючись від прийняття спадщини, він діяв під впливом тяжкої для нього обставини - несприятливого фінансового становища.
Останнім не були надані докази в підтвердження своїх доходів, які останній пояснив як незначні.
Наявність боргу навпаки повинно було б викликати у позивача бажання прийняти спадщину, тобто набути певне майно, за рахунок якого поліпшити своє матеріальне становище та розрахуватися з боргами.
Період законного користування позикою (з 15.07.2011 року по 14.01.2012 року) та необхідність її повернення до 15.01.2012 року практично співпадає зі строком для прийняття спадщини (з 06.07.2011 року по 06.01.2012 року). Враховуючи те, що після закінчення цього строку слід провести ще й оформлення права на спадщину згідно ст.1297-1299 ЦК України, то розраховувати на нотаріальний продаж успадкованого будинку та можливість погашення боргу в обумовлений договором позики строк є очевидно маловірогідне.
Відсутні об'єктивні дані про незаконність дій відповідача по відношенню до позивача, останнім недоведений факт його умовляння відповідачем, схилення до відмови від прийняття спадщини не свою користь, обіцянок провести в певний строк відчуження успадкованого майна та передати частину грошей.
Взагалі з обґрунтувань позову суд не вбачає того факту, що позивач вимушено відмовився від прийняття спадщини під впливом тяжкої обставини. Такі доводи є недоведеними.
З огляду на вказане, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» через необґрунтованість позову судові витрати, понесені позивачем при зверненні з позовом до суду (а.с.1), йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.8,14,15,215,223-233 ЦПК України, ст.60 ЦПК України, ст.ст.233, 1268-1274 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_4 державна нотаріальна контора) про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
На рішення суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя ОСОБА_9