29 жовтня 2013 р.Справа № 1502/662/2012
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Борисова С.П.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 13 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання неправомірними дій,
Позивачка звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом до відповідача, в якому просить скасувати як незаконне рішення № 71 від 26.12.2011 р. управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області (далі УПФ) про відмову їй в призначенні пенсії, посилаючись на те, що вона працювала анестезисткою в Арцизькій ЦРЛ Одеської області у відділенні анестезіології інтенсивної терапії. У 2011 році вона зібрала усі необхідні документи та звернулася за консультацією до УПФ для з'ясування питання про можливість призначення їй пільгової пенсії. Після повідомлення працівниками УПФ про те, що вона має право на льотну пенсію вона звільнилася з роботи, та 29.09.2011 р. звернулася із заявою до УПФ про призначення їй пенсії. Листом від 20.10.2011 р. її було повідомлено про те, що на підставі її заяви від 29.09.2011 р. їй призначили пільгову пенсію з 29.09.2011 р. в розмірі 1126,07 грн. строком до 30.11.2023 р., у зв'язку з чим вона почала отримувати цю пенсію. Однак, після цього поштою вона отримала оскаржуване рішення УПФ № 71 від 26.12.2011 р. про відмову їй в призначенні пенсії відповідно до заяви від 29.09.2011 р. Позивачка зазначає, що УПФ одним рішенням призначило їй пенсію, а іншим відмовило. Мотивами відмови стало те, що спеціальний стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію, в період з 10.11.1995 р. по 31.12.2003 р. не зараховано в подвійному розмірі, оскільки, вона нібито працювала у хірургічному відділенні, а не в анестезіологічному. Хоча надані нею документи свідчать про те, що вона працювала в саме анестезіологічному відділенні, а не в хірургічному.
Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 13 лютого 2012 року Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області №71 від 26.12.2011 р. про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років. Зобовязано управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області продовжувати виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, що їй призначена з 29.09.2011 р. відповідно до раніше прийнятого рішення на підставі її заяви від 29.09.2011р., з моменту припинення її виплати. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області виконати наявну постанову негайно у межах суми виплат за один місяць.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 р. №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно п. «е»ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до п. 1 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санаторно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах віднесенні до посад в закладах і установ охорони здоров'я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до абз. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Крім того, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Колегія суддів зазначає, що для призначення пенсії позивачці за вислугу років на підставі п. «е»ст. 55, ст.60 зазначеного Закону необхідним є: факт наявності трудового стажу на посадах лікарів або середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санаторно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах не менше 25 років, при цьому при роботі в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає трудову книжку позивачки, якою підтверджується її трудовий стаж на посадах середнього медичного персоналу (медичної сестри) в лікарняному закладі, а саме в Арцизькій ЦРЛ, терміном 17 років 4 місяці 27 днів.
Також, з трудової книжки позивачки колегія суддів вбачає, що з 10.11.1995 р. позивачка переведена на посаду анестезістки анестезіологічного відділення (наказ № 121 від 09.11.1995 р.), 09.10.1997 р. назва посади анастезістка анестезіології реанімації перейменована на назву анастезістка відділення анестезіології та інтенсивної терапії (наказ № 303 від 08.10.1997 р. Міністерства охорони здоровя України), де і працювала до 28.09.2011 р., коли була звільнена за ст. 38 КЗпП за власним бажанням (наказ №56 від 28.09.2011 р.).
Відповідно до спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України, Міністерства охорони здоров'я України від 02.08.2002 р. час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, у зв'язку з тим, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 р. № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України»відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації, а тому, виходячи із записів у трудовій книжці ОСОБА_1, позивачка має стаж роботи, що дає їй право на пенсію за вислугою років, оскільки час її роботи у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (з 10.11.1995 р. по 28.09.2011 р.) зараховується у подвійному розмірі.
Згідно повідомленню УПФ від 20.10.2011 р. позивачці за її заявою від 29.09.2011 р. їй з 29.09.2011 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з врахуванням страхового стажу 27 р. 4 міс. 7 дн., в тому числі 25 р. 6 міс. 19 дн.
Відповідно ж до оскаржуваного рішення № 71 від 26.12.2011 р. при розгляді тієї ж заяви позивачки від 29.09.2011 р. відповідачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з тим, що не виконуються вимоги п. «е»ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» . З повідомлення УПФ від 29.12.2011 р. колегія суддів вбачає, що фактично підставою відмови в призначенні пенсії позивачці стало не зарахування до спеціального стажу в подвійному розмірі час її роботи з 10.11.1995 р. по 31.12.2003 р., оскільки, на думку відповідача, вона працювала в хірургічному відділенні, а отже її спеціальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, склав 17 р. 4 міс. 27 дн., а необхідно мати 25 років .
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неприйняття твердження відповідача про те, що час роботи позивачки з 10.11.1995 р. по 31.12.2003 р. неможна зарахувати у подвійному розмірі, оскільки, на думку відповідача, відповідно до первинних документів (книг наказів з особового складу, штатних розписів за 1996 1997 р.р., 2000 2003 р.р., книг по нарахуванню заробітної плати за 1995 2008 р.р.) ОСОБА_1 працювала анастезісткою хірургічного відділення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно довідки Арцизької центральної районної лікарні від 11.10.2011 р. №842, з якої вбачається, що позивач з 10.11.1995 р. по 28.09.2011р. працювала анастезісткою анестезіологічного відділення (а.с. 20). Також відповідно до довідок Арцизького ЦРЛ в ЦРЛ функціонує анестезіологічне відділення (група), яке є самостійним структурним підрозділом, але у зв'язку з відсутністю приміщення воно знаходиться при хірургічному відділенні.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що відповідно до акту № 193 від 11.10.2011 р. перевірки довідки про стажу роботи позивача встановлено, що відповідно до книг наказів з особового складу за 1994 1995 р.р., 2011 р., книг наказів про щорічні відпустки та книг наказів по нарахуванню заробітної плати за 1996 2008 р.р. позивачці надавалися відпустки як анастезістці хірургічного відділення, премія за шкідливій умови праці нараховувалась як анастезістці гнійної хірургії до 2005 р., з 2005 р. як анастезістці анестезіологічного відділення інтенсивної терапії (а.с. 22 23).
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що при наявності відповідних записів у трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, для підтвердження відповідного трудового стажу до уваги не можуть бути прийняті накази про надання відпусток, а також накази про нарахування премій (навіть не заробітної платні), тим паче, що вказані відомості є суперечливими, а саме з відпустки надавались позивачці як анастезістці хірургічного відділення, премії до 2005 р. як анастезістці гнійної хірургії, з 2005 р. як анастезістці анестезіологічного відділення інтенсивної терапії.
Розділом VI Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-ІV передбачений, у тому числі, і порядок призначення пенсії. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 45 цього Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Крім того, порядок призначення пенсії також передбачений і Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 39 зазначеного Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутні інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом 43 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Колегія суддів зазначає, що відповідач в порушення зазначених вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку № 22-1 спочатку у встановлений строк прийняв рішення про призначення позивачці пенсію за вислугу років, прийнявши до уваги час її роботи в період з 10.11.1995 р. по 31.12.2003 р. в подвійному розмірі, а потім через більш ніж два місяці прийняв інше рішення (№ 71 від 26.12.2011 р.) про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи. При цьому відповідач нічим не мотивував своє рішення про відмову в призначенні пенсії.
Ані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ані Порядком № 22-1 не передбачена можливість приймати два протилежних рішення за однією і тією ж заявою про призначення пенсії.
Тому колегія суддів вважає, що відповідач вийшов за межі наданих йому чинним законодавством повноважень щодо розгляду заяви про призначення пенсії, у зв'язку з чим не виконав покладений на нього ст. 19 Конституції України обов'язок, та, незважаючи на існування рішення про призначення пенсії, винесеного на підставі тієї ж самої заяви позивачки, прийняв протиправне за змістом рішення про відмову в призначенні пенсії.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача № 71 від 26.12.2011 р. про відмову в призначенні пенсії за вислугою років позивача також і з наведених підстав підлягає скасуванню як протиправне.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 183-2,195, 197, 198, 200, 205, 206,212,254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Арцизького районного суду Одеської області від 13 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання неправомірними дій, - без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Семенюк Г.В.
Коваль М.П.