31 жовтня 2013 року Справа № 16696/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Сапіги В.П., Левицької Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 54340 грн., -
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовною заявою до ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат», якою просить стягнути з ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» адміністративно-господарську санкцію в сумі 54340 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875 для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік відповідач не виконав вимогу Закону України № 875 щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі середньої річної заробітної плати в ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 року позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 54340 грн. задоволено. Стягнуто з ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» адміністративно-господарську санкцію у розмірі 54340 (п'ятдесят чотири тисячі триста сорок) грн.
Приймаючи постанову у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем самостійно не здійснено працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць та, у зв'язку з цим, самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі та в строки передбачені статтею 20 вказаного Закону, то позовні вимоги підлягають до задоволення.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач - закрите акціонерне товариство «Мукачівський лісокомбінат», яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що відповідач постійно подавав інформацію органам працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 лютого 2009 року ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» подало до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 5). Відповідно до рядка 01 звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 188 чоловік. Відповідно до рядка звіту 02 середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 4 особи. Відповідно до рядка звіту 03 кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875 становить 8 осіб. Тобто відповідачем відповідно до нормативу не працевлаштовано інвалідів в кількості 4 осіб.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного (1) робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Судом першої інстанції встановлено, що враховуючи наявність у 2008 році на підприємстві 188 середньо облікової кількості штатних працівників, на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем створено 8 робочих місць для інвалідів.
Відповідно до рядка звіту 02 середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 4 особи. Тобто відповідачем відповідно до нормативу не працевлаштовано інвалідів в кількості 4 осіб.
З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» витікає, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами, організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Підтвердженням створення відповідачем місць для інвалідів є копії щомісячних «Звітів про наявність вакансій» (форма 3-ПН) за 2008 рік, у яких відповідачем вказано про потребу у працівниках-інвалідах. У всіх поданих відповідачем у 2008 році звітах за формою № 3-ПН останній вказував про потребу у працівниках - інвалідах, зокрема, наявність робочих місць: допоміжний робітник, верстатник, слюсар-ремонтник, пакувальник тощо (характер роботи - постійна, умови праці - нормальні / небезпечні, заробітна плата - залежно від посади /а.с.10-21/.
Абзацом 4 пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи, організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікацій та знань та з урахуванням їх побажань.
Колегія суддів зазначає, що обов»язок по працевлаштуванню інвалідів, відповідно до встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативом, покладається як на роботодавців так і на Державну службу зайнятості.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.
Однак, на переконання колегії суддів, відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що немає підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за непрацевлаштування інвалідів у розмірі 54340,00 грн.
Оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної інстанції є підставними і обґрунтованими та спростовують рішення суду першої інстанції, яке прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.1,2,4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» - задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 року в справі № 2а-2331/09/0770 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 54340 грн. - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді В.П. Сапіга
Н.Г. Левицька