Справа № 764/6590/13-ц
Провадження2/764/2576/2013
Категорія 51
09 жовтня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді - Гаркуші О.М., при секретарі - Грищенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Благоустрій” Севастопольської міської Ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення коштів по листу непрацездатності, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, спонукання до виконання певних дій, суд
Позивач звернулася до суду із вказаних підстав в зв'язку з тим, що працювала в Комунальному підприємстві «Благоустрій» СМР начальником відділу реклами з 24.04.20013 р. 22.05.2013 р. була звільнена з роботи по п.6 ст. 40 КЗпП України. Не погоджується з таким звільненням, оскільки 22.05.2013 р. вона була на роботі цілий робочий день і ніхто їй не говорив про звільнення. З 23.05.2013 р. вона була на лікарняному листі, а 03.06.3013 р. коли вона вийшла на роботу на її робочому місці була друга особа. Позивачка була звільнена в зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, але рішенням суду працівник був поновлений лише 10.06.2013 р.Крім того, вона вагітна, а діюче законодавство забороняє звільнення вагітних жінок за ініціативою адміністрації, тому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, поновити її на роботі, скасувати наказ про звільнення, стягнути всі необхідні витрати по лікарняним листам та стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. оскільки в її стані вона лишилася єдиного доходу який мала, звільнення призвело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих стосунків, оскільки вона залишилася без коштів.
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, оскільки вказує, що позивач не повідомляла адміністрацію КП «Благоустрій» СМР про свою вагітність, окрім того поновлення працівника, який раніше виконував обов'язки начальнику відділу реклами було здійснено підприємством у добровільному порядку, ще до постановлення відповідного судового рішення від 10.06.2013 р. Через це, вважає позовні вимоги необґрунтованими.
Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивача прийнято на посаду начальнику відділу по рекламі Комунального підприємства «Благоустрій» Севастопольської міської Ради наказом № 10-к від 24.04.2013 р. з 24.04.2013 р. (а.с.55).
З листа територіальної державної інспекції з питань праці у м. Севастополі вбачається, що згідно до табелю облік використаного робочого часу за травень 2013 р. видно, що 22.05.2013 р. позивач працювала повний робочий день, бо проставлена відмітка «8». Будь-яких доказів, що 22.05.2013 р. був останнім робочим днем та днем звільнення не має. Відсутні данні про те, що позивач отримала трудову книжку в цей день, ознайомлена чи одержала копію наказу про звільнення, одержала розрахунок при звільненні (а.с.15).
Наказом № 7-к від 22.05.2013 р. ОСОБА_1 звільнена по п. 6 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв'язку із поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, але з листа інспекції з питань праці у м. Севастополі «Про перевірку КП «Благоустрій» СМР» вбачається, що працівник, який раніш виконував цю роботу був поновлений на роботі рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя тільки 10.06.2013 р., яке надійшло до відповідача 19.06.2013 р., про що на підприємстві був виданий наказ № 114 від 19.06.2013 р. Інших приказів щодо прийому ОСОБА_2 на роботу у ході перевірки не надавалося.
У судовому засіданні представником відповідача надані завірені копії приказів № 24-к від 23.05.2013 р. і № 114 від 19.06.2013 р. та трудова книжка на ім'я ОСОБА_2, копію якої долучено до матеріалів справи, із змісту яких витікає, що вказану особу було прийнято на роботу 23.05.2013 р., тобто на наступний день після звільнення ОСОБА_1, яке відбулося 22.05.2013 р. і на підставах, не пов'язаних з поновленням на роботі. Уперше таке посилання, як «поновлення на роботі» щодо ОСОБА_2 з'являється тільки у приказі № 114 від 19.06.2013 р. При цьому при судовому розгляді справи за позовом ОСОБА_2, яке закінчилося прийняттям відповідного рішення від 10.06.2013 р., ані позивач ОСОБА_2, ані представник КП «Благоустрій»СМР не посилалися на врегулювання спору шляхом прийому ОСОБА_2 на роботу на підставі наказу № 24-к від 23.05.2013 р. та не повідомляли суд про працю на посаді ОСОБА_2 особи, яка не можу бути звільнена за ініціативою адміністрації.
Таким чином, на момент звільнення, тобто 22.05.2013 р. у відповідача не було підстав для звільнення ОСОБА_1 по п. 6 ст. 40 КЗпП України.
Крім того, з листка непрацездатності серія АВО № 327225 від 26.06.2013 р. вбачається, що ОСОБА_1 дійсно вагітна строком 30 неділь і що з 26.06.2013 р. вона знаходиться на лікарняному у зв'язку із вагітністю та пологами.
Стаття 189 КЗпП України вказує на заборону звільнення вагітних жінок за ініціативою адміністрації, крім випадків повної ліквідації підприємства.
Відповідач, при поновленні на роботі наказом № 144 від 19.06.2013 р. ОСОБА_2 вже знав про вагітність позивачки, тобто була причина, яка перешкоджала поновленню працівника на роботі і працевлаштування його повинно було здійснюватися службою зайнятості.
З вказаних підстав позов ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі та стягненні заробітної платні за час вимушеного прогулу з дня звільнення по дату отримання лікарняного у зв'язку з пологами.
Згідно до приписів пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної платні, затв. Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
З довідки відповідача (а.с.54) вбачається, що середньоденний заробіток позивача дорівнює 216,91 грн. (882,05 + 2371,72= 3253,77 : 15 робочих днів).
На період звільнення відповідач повністю розрахувався із позивачем, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3.06.2013 р. по 25.06.2013р. включно середній заробіток в розмірі 3 687,47 грн. (216,91 х 17 робочих днів).
Оскільки з 26 червня 2013 року позивач знаходилася на лікарняному у зв'язку з пологами, зобов'язати відповідача направити заяву-розрахунок Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності відносно листа непрацездатності серії АВО №327225 на ім'я ОСОБА_1
Згідно переліку обчислення середньої заробітної плати (доходу грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року №1266) підприємство повинно сплатити перші 5 днів тимчасової непрацездатності позивача за рахунок своїх коштів. Тому з 23.05. по 27.05.2013 року включно відповідач повинен сплатити середній заробіток за 3 робочих дня (23, 24, 27.05) 650,73 грн. (216,91 х 3).та направити розрахунок в Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності для виплати по лікарняному ОСОБА_1 за час з 28.05. по 01.06.2013 р.
Окрім того, норми пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної платні, затв. Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. свідчать про те, що розрахунок належних працівнику сум, пов'язаних із вимушеним прогулом, здійснюється з урахуванням виплат за попередні два місяці, а не виходячи з тих подій та обставин, що відбувалися з працівником за час вимушеного прогулу.
Суд вважає позовні вимоги у частині стягнення виплат за лікарняними листами, яки позивачем було отримано під час вимушеного прогулу такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у разі поновлення на роботі вона не позбавлена можливості надати ці лікарняні листи до бухгалтерів, і у разі їх належного оформлення, відповідач зобов'язаний оплатити їх в силу закону. Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання надати та оплатити відпустки, оскільки відпустки надаються за заявою працівника, а позивач не зверталася з заявою про їх надання, доказів відмови позивача в наданні та оплаті відпусток, лікарняних тощо суду не надано.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10.000 грн., суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При розгляді справи судом встановлено обставини, яки безперечно свідчать про наявність моральної шкоди, заподіяної позивачці ОСОБА_1 у зв'язку із її протиправним звільненням, яке призвело до порушення звичайного укладу її життя через втрату заробітку у період, коли ОСОБА_1 знаходилася у стані вагітності.
Водночас, враховуючи нетривалий строк порушення, розмір матеріальної шкоди через втрату заробітку, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає заявлений розмір моральної шкоди значно завищеним і знижує його до 1000 грн.
В силу ст. 88,89 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 229,40 грн.
На підставі ст.ст. 6, 40, 184, 221, 231, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити - частково.
Визнати незаконним наказ Комунального підприємства „Благоустрій” Севастопольської міської Ради від 22.05.2013 про звільнення ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу реклами Комунального підприємства „Благоустрій” Севастопольської міської Ради з 23 травня 2013 року.
Стягнути з Комунального підприємства „Благоустрій” Севастопольської міської Ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.05.2013 по 27.05.2013 року 650,73 грн., з 03.06.2013 по 25.06.2013 3687,47 грн. без врахування необхідних платежів, моральну шкоду у розмірі в розмірі 1000,00 грн. а всього 5 338,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства „Благоустрій” севастопольської міської Ради судовий збір в дохід держави у розмірі 229,40 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -