Справа № 815/7269/13-а
31 жовтня 2013 року м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Судді - Гусева О.Г.,
при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ „НИКО-СТРОЙПРОЕКТ" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27.08.2013 року № 495 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ „НИКО-СТРОЙПРОЕКТ" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило суд визнати дії протиправними та скасувати наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27.08.2013 року № 495 та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „НИКО-СТРОЙПРОЕКТ" з питань взаємовідносин з ТОВ „Тетрабудсервіс" за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення, яке на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
Позивач посилаючись ст., ст. 2, 4, 6, 17-20, 73, 104-106, 162 КАС України вважає, що їх позов підлягає задоволенню.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсягу, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив.
Справа розглядалася на підставі наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст.128 КАС України.
У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини -
ТОВ „НИКО-СТРОЙПРОЕКТ" має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію.
Позивач є платником податку на додану вартість.
Відповідачем було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „НИКО-СТРОЙПРОЕКТ" з питань взаємовідносин з ТОВ „Тетрабудсервіс" за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт № 1375/15-53-22-1/35405282 від 05.09.2013 року та зроблений висновок про порушення ТОВ „НИКО-СТРОЙПРОЕКТ" п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, яке виразилося у занижені позивачем податку на додану вартість, на загальну суму - 12367 грн. 00 коп.
Відповідач на підставі акту № 1375/15-53-22-1/35405282 від 05.09.2013 року прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000152210 від 19.09.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 12367 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 3092 грн. 00 коп.
У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що наказ на проведення перевірки та як наслідок перевірки податкове повідомлення-рішення № 0000152210 від 19.09.2013 року є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки відсутність можливості у працівників ДПІ здійснити зустрічну перевірку їх контрагентів не може свідчити про наявність факту порушення податкового законодавства позивачем.
Крім того представник позивача також зауважив, що під час здійснення перевірки працівниками відповідача не були встановлені факти, які б свідчили про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладених правочинів, а отже визначені відповідачем у акті перевірки порушення податкового законодавства є необґрунтованими та неправомірними.
Встановлені обставини підтверджують наступні докази:
- акт перевірки;
- податкове повідомлення-рішення;
- первинна бухгалтерська документація;
- витяг з ЄДР;
- податкові накладні;
- довідка про взяття на облік платника податків;
- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ;
- довідка з ЄДР;
- договори;
- акт здачі приймання робіт (надання послуг);
- податкова декларація;
За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсягу, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент на час виконання договорів, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.
Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.
Таким чином, відповідно до зазначених норм у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям в загальному розмірі - 12367 грн. 00 коп. до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податковій декларації.
З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту за 2011 рік ґрунтується на тому, що угоди між позивачем та його контрагентом були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України мають ознаки нікчемності.
Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.
В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між позивачем та його контрагентом у встановленому законом порядку недійсними.
Крім цього такі висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме первинною бухгалтерською документацією.
Також слід зазначити, що ДПА України неодноразово у роз'ясненнях від 29.09.2010 року № 20289/7/16-1617 та листі від 15.04.2011 року № 10864/7/23-2017 пояснювало, що не можна визнавати угоди нікчемними в актах перевірок, з огляду на очевидну протиправність таких дій.
Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 12367 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 3092 грн. 00 грн. та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Крім того як вбачається з матеріалів справи позивачем на вимогу відповідача було надано усі необхідні первинні документи, які свідчать про надання послуг, тобто свідчать про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та підтверджують валові витрати по взаємовідносинах позивача з ТОВ „Тетрабудсервіс".
До того ж в інформаційному листі «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 Вищий адміністративний суд України прямо наголосив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.
Вищезазначені рішення касаційного суду узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вищевикладене свідчить, що ТОВ „НИКО-СТРОЙПРОЕКТ" не повинно нести відповідальність за порушення, вчинені їх контрагентом, оскільки само сплатило суму ПДВ у складі ціни товару, а отже порушень податкового законодавства зі свого боку не допустило, і тому має право на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Разом з тим в частині визнання дій протиправними та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27.08.2013 року № 495 суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Так однією з обов'язкових умов здійснення непланової перевірки відповідно до пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України є отримання постанови суду(ухвали суду) про призначення перевірки чи постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, яка винесена ними відповідно до закону по кримінальним справам, які знаходяться у них в провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи однією з підстав для здійснення непланової перевірки позивача була постанова старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 02.03.2012 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ „Тетрабудсервіс" за ч. 2 ст. 205 КК України.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
До того ж з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за звернення позивача до суду у розмірі - 189 грн. 01 коп.
Керуючись: ст., ст. 20, 78, 183, 187, 198, 201 ПКУ, ст.234 ЦК України, ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 128, 159 - 164, 167, 186 КАС України суд, -
Адміністративний позов ТОВ „НИКО-СТРОЙПРОЕКТ" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27.08.2013 року № 495 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152210 від 19.09.2013 року, прийняте ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „НИКО-СТРОЙПРОЕКТ" судовий збір у розмірі - 189 грн. 01 коп.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
04 листопада 2013 року
Суддя: Гусев О.Г.
Дії