Справа № 265/5684/13-ц
Провадження № 2/265/2226/13
31 жовтня 2013 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненко О. В.,
при секретарі - Кир'яновій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
26 липня 2013 року позивач в особі заступника голови Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_4, в якому просить позбавити останню батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки її заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачка вироком Приморського районного суду міста Маріуполя від 17 січня 2011 року була засуджена до трьох років трьох місяців позбавлення волі за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, у зв'язку з чим її малолітній син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був влаштований до комунального закладу «Міський дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку «Центр опіки». Після звільнення ОСОБА_4 29 травня 2013 року умовно-достроково, остання була взята під соціальний супровід Приморським районним центром соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді з метою соціалізації і надання допомоги в поверненні дитини в родину. Проте позитивного результату робота працівників центру з відповідачкою не дала. Остання не створила належні умови для життя свого малолітнього сина, не працевлаштувалась, а навпаки, скоїла новий злочин та на підставі ухвали слідчого судді від 16 липня 2013 року тримається під вартою. Таким чином, дитина позбавлена її основного Конституційного права на виховання в сім'ї, а відповідачка за період знаходження на волі, не намагалась повернути сина, стати на шлях виправлення, обов'язки з виховання та утримання дитини не виконувала, про стан здоров'я, моральний та духовний розвиток сина не піклувалась.
У судовому засіданні представники позивача - Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області - Миславська Н.О., Линник І.Ф., діючі на підставі довіреностей, позовні вимоги підтримали, дали пояснення, аналогічні викладеним у позові та додали, що дитина знаходиться у Міському дитячому будинку змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку «Центр опіки», оскільки відповідачка була засуджена вироком Приморського районного суду міста Маріуполя до позбавлення волі строком три роки три місяці. Відомості про батька дитини записані відповідно до ст. 135 Сімейного Кодексу України, зі слів матері. 29 травня 2013 року відповідачку було звільнено від відбуття покарання умовно-достроково. Після її звільнення, з метою соціалізації і надання допомоги в поверненні дитини в родину, ОСОБА_4 було взято під соціальний супровід. Відповідачці була надана допомога у реєстрації, надавались консультації з працевлаштування, психологічні консультації з підвищення виховного потенціалу, налагодження емоційного контакту з дитиною, який був втрачений за час тривалого розлучення. Однак ОСОБА_4 часто не з'являлась на заплановані зустрічі, не пояснюючі причин невиконання умов договору соціального супроводу. На роботу відповідачка не влаштувалась, хоча їй було запропоновано близько 19 вакансій за вибором, відвідувала дитину за час перебування на волі лише три рази. Більш того, як стало відомо, відповідачка знов підозрюється у скоєнні злочину та на даний час тримається під вартою. За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується негативно як особа, яка регулярно вживає спиртні напої, підтримує стосунки з особами, які були раніше засуджені, схильна до скоєння злочинів. Свого стійкого бажання повернути дитину в сім'ю вона не виявила, за час знаходження на волі батьківські обов'язки не виконувала, контакт з дитиною не встановила. Просили позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні, яке проводилось у режимі відеоконференції, позовні вимоги визнала та пояснила, що на даний час вона тримається під вартою за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. За час перебування на волі протягом півтора місяця до затримання, вона відвідувала сина близько п'яти разів. В неї не було грошей на проїзд, тому вона не могла відвідувати дитину частіше, а тим більше, надавати якусь матеріальну допомогу синові. З нею дійсно проводилась робота працівниками Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, але реальної допомоги їй ніхто не надавав. Їй було запропоновано декілька варіантів роботи, зокрема, маляра, швачки, але вона сумнівалася, що впорається з такою роботою. Згодом вона майже влаштувалась до крамниці прибиральницею, але поїхала до подруги у місто Донецьк, де була затримана. Раніше вона вже була засуджена п'ять разів. Просила не позбавляти її батьківських прав.
Представник третьої особи - Комунального закладу «Міський дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку «Центр опіки» у судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява директору дитячого будинку ОСОБА_7 про розгляд справи без участі представника закладу та прийняття рішення на розсуд суду. При цьому зазначив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення колегії Приморської районної адміністрації міста Маріуполя від 22 лютого 2011 року № 29 перебуває у дитячому будинку «Центр опіки» на повному державному забезпеченні з 10 лютого 2011 року по даний час. За час перебування хлопчика у закладі його мати - ОСОБА_4 відвідувала дитину 3 рази, останній раз - 27 червня 2013 року. Після цього мати до закладу не приходила.
З'ясувавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), орган державної влади або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Частиною 2 статті 3 ЦПК України передбачено, що до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, у випадках, встановлених законом. Статтею 165 Сімейного Кодексу України (далі за текстом СК України) закріплено право органу опіки та піклування на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.
Зокрема, ч. 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 18 березня 2008 року Іллічівським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Маріуполі Донецької області. У графі «Батьки» записані: батько - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_2, актовий запис № 199.
Як вбачається з довідки про звільнення Надержинщиської ВК-65 Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області від 29 травня 2013 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, була засуджена 17 січня 2011 року Приморським районним судом міста Маріуполя за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 190 ч. 2, 70 ч. 1, 71 ч. 1 КК України до трьох років трьох місяців позбавлення волі. 29 травня 2013 року була звільнена умовно-достроково на 11 місяців 18 днів на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 21 травня 2013 року.
Рішенням Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 29 від 22 лютого 2011 року малолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, влаштований до державного закладу на повне державне забезпечення. Даним рішенням встановлено, що мати дитини - ОСОБА_4 з 09 лютого 2011 року відбуває покарання у вигляді позбавлення волі; відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України. Малолітній ОСОБА_1 знаходиться в групі тимчасового перебування комунального закладу «Міський дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку «Центр опіки». Власного майна та житла дитина не має. Родичів та осіб, які бажають встановити над дитиною опіку, немає.
Ухвалою слідчого судді Куйбишевського районного суду міста Донецька від 16 липня 2013 року відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області строком на два місяці. Даною ухвалою встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Матеріалами справи також встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10 січня 2007 року, яке набрало законної сили 22 січня 2007 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, позбавлена батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно з вимогами статей 150, 164, 166 СК України батьки зобов'язані виховувати дітей, турбуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити отримання дітьми повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язків по утриманню дітей.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав» ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків.
У відповідності до вимог ст.ст. 7, 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що після звільнення ОСОБА_4 умовно-достроково з місць позбавлення волі, остання була взята під соціальний супровід Приморським районним центром соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді Маріупольської міської ради у зв'язку зі складними життєвими обставинами, пов'язаними з поверненням ОСОБА_4 з місць позбавлення волі та потребою в соціальній адаптації, соціалізації та для надання допомоги в поверненні дитини в родину. В ході соціального супроводу ОСОБА_4 була оформлена реєстрація по АДРЕСА_1, а також надавалась допомога з працевлаштування, зокрема, запропоновано 19 вакансій, що відповідали її можливостям та кваліфікації, однак остання на роботу так і не влаштувалась.
Як вбачається з листа комунального закладу «Міський дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Центр опіки» № 1310 від 20 серпня 2013 року за час перебування малолітнього ОСОБА_1 у закладі, матір ОСОБА_4 приходила на побачення з дитиною 3 рази.
ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, підтримує стосунки з особами, раніше засудженими, схильна до скоєння злочинів.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка за час перебування на волі, не спілкувалась з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення та налагодження психо-емоційного контакту, втраченого за час тривалого розлучення, інтересу до внутрішнього світу дитини не виявляла, не проявляла до неї батьківської турботи, не намагалась створити належні умови для життя свого малолітнього сина що свідчить про те, що вона, не маючи стійкого бажання повернути дитину в сім'ю, свідомо ухилялася від виконання батьківських обов'язків по її вихованню, однак протягом певного часу мала реальну можливість виконувати їх, але відповідних дій не вчиняла. Крім того, суд приходить до переконання, що своєю поведінкою ОСОБА_4 перешкоджає засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі.
На підставі наведеного, з метою захисту прав дитини та інтересів малолітнього ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_4 має бути позбавлена батьківських прав відносно нього. При зміні свого ставлення по відношенню до малолітнього сина, відповідачка не позбавлена можливості поновити свої батьківські права.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (ч. 2 ст. 166 СК України).
Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. При ухиленні від цього обов'язку, відповідно до ч.3 ст.181 цього Кодексу, кошти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу платника аліментів і (або) у твердій грошовій сумі.
За таких обставин, враховуючи, що утримання неповнолітніх дітей є не право, а обов'язок батьків, а позбавлення батьківських прав не звільняє їх від виконання цього обов'язку, суд вважає можливим стягнути з відповідачки на користь комунального закладу «Міський дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку «Центр опіки» аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
На підставі ст. 7, 150, 152, 155, 164, 166, 180, 181 СК України, керуючись ст.ст. 10,11,60, 158-1, 209, 212-215 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -
Позов Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь Комунального закладу «Міський дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Центр Опіки» аліменти на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходів) щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи утримання з 26 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.
Віддруковано в нарадчій кімнаті.
Суддя