Справа № 815/7170/13-а
31 жовтня 2013 року
м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
за участі:
секретаря судових засідань - Галушка Б.С.;
представник позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 18.07.2013 року);
представників відповідача - Заліського О.А. (за довіреністю від 01.10.2013 року);
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції в Одеській області про скасування постанов від 11.09.2013 року №008701 та №008702, компенсування судових витрат, третя особа - Державна інспекція України на наземному транспорті, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції в Одеській області в якому просив суд скасувати постанови Управління Укртрансінспекції в Одеській області від 11.09.2013 року №008701 та №008702.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив наступне.
12.08.2013 року посадові особи Управління Укртрансінспекції в Одеській області провели рейдову перевірку транспортного засобу марки «IVEKO DAILY 50C13», д/н НОМЕР_1, який належить позивачу, щодо дотримання норм Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами цієї перевірки 12.08.2013 року був складений акт №025872 від 12.08.2103 року. В даному акті встановлені порушення вчинені позивачем. Зокрема: порушення абз.3 та абз.8 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилося у наданні послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт». А саме: відсутній оформлений договір із замовником транспортної послуги на перевезення дванадцяти пасажирів за маршрутом Ізмаїл-Одеса; документ, який засвідчує оплату транспортної послуги, інформаційний лист, відстуній працюючий носій режиму праці та відпочинку за 12.08.2013 року (перевезення пасажирів за маршрутом Ізмаї-Одеса з непрацюючим тахографом).
На підставі цього акту начальник Управління Укртрансінспекції в Одеській області Сидоренко Г.В. прийняв постанови від 11.09.2013 року №008701 та №008702 про застосування адміністративно-господарських штрафів у сумі 1700 грн. та 340 грн. відповідно.
Позивач не погоджується зі спірними постановами Управління Укртрансінспекції в Одеській області та вважає їх незаконними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що не можна задовольнити.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що при проведенні спірної перевірки ОСОБА_6 водій транспортного засобу марки «IVEKO DAILY 50C13», д/н НОМЕР_1, який належить позивачеві, підтвердив, що у нього дійсно є договір із замовником транспортних послуг. Однак документ, який посвідчує оплату цих послуг, у нього відсутній та для перевірки посадовим особам наданий не був.
Також зазначив, що дії посадових осіб управлінням Укртрансінспекції в Одеській області, що здійснювали перевірку та приймали рішення про застосування адміністративно - господарських штрафів, відповідали вимогам законодавства України про наземний транспорт.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування, які він виклав в позовній заяві (а.с.4-12, 46-47).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях проти позову (а.с.74-77). Пояснив, що приймаючи спірні рішення, Управління Укртрансінспекції в Одеській області діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З зазначених підстав представник вважав позов не обґрунтованим.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Жодної інформації про причини його неприбуття до судового засідання він суду не надав.
З'ясувавши думку сторін, суд на місці ухвалив в порядку норм статті 128 КАС України розглянути дану справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов не може бути задоволений.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Позивач зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців і здійснює свою господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом (а.с.21).
12.08.2013 року посадові особи Управління Укртрансінспекції в Одеській області провели рейдову перевірку транспортного засобу марки «IVEKO DAILY 50C13», д/н НОМЕР_1, який належить позивачеві, щодо дотримання норм Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами цієї перевірки 12.08.2013 року складений акт №025872.
В акті встановлені наступні порушення, які здійснив позивач: абз.3 та абз.8 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилося у наданні послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт». А саме: відсутній належним чином оформлений договір із замовником транспортної послуги на перевезення дванадцяти пасажирів за маршрутом Ізмаїл-Одеса, відсутній документ, який засвідчує оплату транспортної послуги, інформаційний лист.
Також у порушені режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів відсутній працюючий носій режиму праці та відпочинку за 12.08.2013 року (перевезення пасажирів за маршрутом Ізмаїл-Одеса з непрацюючим тахографом) (а.с.79).
На підставі цього акту, начальник Управління Укртрансінспекції в Одеській області Сидоренко Г.В. прийняв постанови від 11.09.2013 року №008701 та №008702 про застосування адміністративно-господарських штрафів у сумі 1700 грн. та 340 грн. відповідно (а.с.25, 26, 82, 83).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон України №2344-III) встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Зокрема, документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абз.8 ч.1 ст.60 цього Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З 01.06.2013 року набрала чинності частина 3 пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв транспортних засобів" від 07 червня 2010 року № 340 (надалі - Положення), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №81 1/18106 щодо виконання вимог даного наказу під час здійснення перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км.
Відповідно до цієї норми Положення автотранспортні засоби, що використовуються для вищевказаних перевезень повинні бути обладнанні повіреними та діючими контрольними пристроями (тахографами) для отримання інформації та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі даної інформації про рух таких транспортних засобів, та періоди роботи водіїв даних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 6.3 "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений "Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті", затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241 (надалі - Інструкція).
Пунктом 1.3 Інструкції, визначено, що вона поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Пунктом 3.3 Інструкції визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до ЄУТР в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів.
Отже з сукупного аналізу даних правових норм, суд робить висновок, що законодавець встановив обов'язок для перевізника мати у наявності працюючий тахограф з відповідними тахокартами. У випадку відсутності тахографа або якщо він знаходиться в неробочому стані водій зобов'язаний вести індивідуальну контрольну книжку водія.
Таким чином, протокол про перевірку та адаптацію тахографа, тахокарти або індивідуальна книжка водія належать до тих інших документів, які визначені законодавством та оформлення яких передбачено статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Як убачається з матеріалів справи, зокрема з пояснень водія про причини порушення в акті проведення перевірки від 12.08.2013р. тагораф був в несправному стані.
Факт відсутності заповненої належним чином контрольної книжки водія обидві сторони визнали в судовому засіданні.
Суд оцінює критично копію тахокарти, яку позивач надав в матеріали справи, та яка відображає нібито роботу тахографа в день здійснення рейдової перевірки з наступних підстав (а.с.19).
Так, відповідно до акту проведення перевірки від 12.08.2013р., під час проведення перевірки відсутня інформація щодо режиму праці та відпочинку . Зауваження водія щодо даного запису в акті відсутні. Натомість, водій в своїх поясненнях зазначає, що тахограф не включався.
В свою чергу, відповідач надав в матеріали справи тахокарту з якої видно, що тахограф дійсно не був включений, що є підтвердженням пояснень водія (а.с.80). Оригінал акту перевірки та копію фотографії тахокарти, яку зробив перевіряючий підчас перевірки суд оглянув також безпосередньо в судовому засіданні.
Таким чином, суд встановив, що у водія ОСОБА_6, який керував транспортним засобом марки «IVEKO DAILY 50C13», д/н НОМЕР_1 12.08.2013 р., що належить позивачеві, не було належного документу, що засвідчує режим праці та відпочинку водія..
Отже, на підставі встановлених судом обставин, та виходячи з сукупного аналізу правових норм норм, які суд вказав вище по тексту, суд дійшов висновку, що до позивача були правомірно застосовані фінансові санкції в розмірі 1700 грн..
Згідно з частиною 2 статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій до відповідача були прийняті відповідачем правомірно, тобто у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже відповідно до частини 1 статті 71 КАС України: « Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення».
Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України : «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз».
Оскільки в даному судовому процесі судом свідки не залучалися та не призначалося проведення судових експертиз, суд не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про автомобільний транспорт", "Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-164 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст постанови складений 05 листопада 2013 року.
Суддя: О.Я.Бойко