Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 жовтня 2013 р. Справа №805/13719/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14-50 год.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі Фоміній О.Д.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
за участю:
представника позивача ОСОБА_2;
представника відповідача Василенко Д.О.;
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач вимоги мотивує тим, що розслідуванням нещасного випадку, який стався з ним 10 липня 1995 року, встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження позивачем служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю. Стосовно вказаної події затверджені наступні документи, а саме: висновок службового розслідування від 31.07.1995 року, акт форми Н-1 від 17.10.2006 року та акт форми Н-5 від 16.10.2006 року.
Разом з тим, зазначає позивач, в подальшому відповідачем було проведено повторне розслідування нещасного випадку, згідно висновків якого нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. За результатами повторного розслідування відповідачем був складений новий акт розслідування нещасного випадку форми НТ №53 та форми Н-5 від 30.08.2013 року, якими було скасовано акти форми Н-5 та Н-1 від 17.10.2006 року.
Позивач вважає, що акти форми НТ №53 та Н-5 від 30.08.2013 року не відповідають обставинам події, оскільки у висновках комісії є достатні дані про те, що 10.07.1995 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок при виконанні службових обов'язків.
На підставі зазначеного та з урахуванням уточнення змісту позовних вимог позивач просив скасувати Акт розслідування нещасного випадку, що стався 10 липня 1995 року приблизно о 20 год 00 хв. від 30.08.2013 та Акт № 53 про нещасний випадок невиробничого характеру від 30.08.2013 року; зобов'язати внести зміна до Висновку службового розслідування від 31.07.1995 року, Акту форми Н-1 від 17.10.2006 року та Акту форми Н-5 від 16.10.2006 року, викласти резолютивні частини цих документів в наступній редакції: «Вказаний нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та наполягав на відмові в його задоволені.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.07.1995 року приблизно о 20-00 годині ОСОБА_1, працюючи на посаді молодшого інспектора групи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків ЛВ на ст. Донецьк, під час проведення оперативно-розшукових заходів перебував на території пансіонату «Альбатрос» разом з оперуповноваженим ВКР ЛВ на ст. Донецьк ОСОБА_5 Зазначені особи побачили як троє невідомих осіб намагаються відкрити автомобіль ОСОБА_5, після чого до місця події підійшов ОСОБА_6, який наніс ОСОБА_1 удари в область голови та шиї, від одного з яких ОСОБА_1 впав та втратив свідомість.
Як слідує з медичних документів, наявних у матеріалах справи, ОСОБА_1 в результаті отриманих травм встановлений діагноз - струс головного мозку, забита рана потиличної області голови, множинні гематоми плечей та спини.
За фактом вказаного нещасного випадку Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці було проведено службове розслідування, за наслідками якого був складений висновок від 31.07.1995 року, затверджений в.о. начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці. Із вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_1 отримав вказані вище травму тілесні ушкодження в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Крім того, комісією був складений акт форми Н-5 від 16.10.2006 року про розслідування нещасного випадку, яким причиною нещасного випадку визначено - «травма, одержана внаслідок протиправних дій іншої особи» та встановлено, що нещасний випадок стався з позивачем в період проходження служби при виконанні ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю у боротьбі зі злочинністю.
Також, начальником Лінійного управління на Донецькій залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України затверджений акт № 12 від 17.10.2006 року (форми Н-1) про нещасний випадок. Зазначеним актом було підтверджено висновок про те, що отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 сталося в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю у боротьбі зі злочинністю.
Позивач 24.07.2013 року звернувся до Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з вимогами внести зміни до висновку службового розслідування від 31.07.1995 року в частині формулювання щодо отримання ним травми у відповідності з актами форми Н-1 від 17.10.2006 року та форми Н-5 від 16.10.2006 року.
25.07.2013 року спеціалістом ДНОП ВМЗ Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на підставі вивчення і перевірки матеріалів щодо нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 10.07.1995 року, винесений припис №1, відповідно до якого запропоновано повести нове розслідування по факту причинення позивачу тілесних ушкоджень. Підставою прийняття зазначеного припису визначені статті 22, 39 Закону України «Про охорону праці».
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці №605 від 29.07.2013 року призначено проведення нового розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 у липні 1995 року, а наказом №705 від 29.08.2013 року затверджений склад комісії з розслідування.
За наслідками нового розслідування акти форми Н-1 від 17.10.2006 року та форми Н-5 від 16.10.2006 року були скасовані. Натомість був складений акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 30.08.2013 року за висновками якого встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Крім того, комісією був складений акт про нещасний випадок невиробничого характеру № 53 від 30.08.2013 року, згідно якого нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Позивач просить скасувати вказані акти від 30.08.2013 року з тих підстав, що вони не відповідають дійсним обставинам нещасного випадку.
Суд погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули Закону України від 14.10.1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Стаття 22 зазначеного Закону встановлює, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
Так, наказом МВС України від 27 грудня 2002 року № 1346 затверджений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
Дія цього Порядку поширюється на з'єднання та військові частини внутрішніх військ, органи і підрозділи внутрішніх справ, навчальні заклади системи МВС України.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).
Відповідачем при проведенні нового розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 у липні 1995 року, зроблений висновок, що комісією з розслідування, що проводилось у 2006 році, порушені вимоги п.п.3.8, 3.9, 3.10, 3.11 Порядку №1346.
Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби під час:
- перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час;
- приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни;
- проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час;
- використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника;
- подання підрозділом шефської допомоги;
- провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий;
- перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов'язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов'язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища;
- прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням керівника;
- прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження (п.3.9. Порядку №1346).
Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок:
- спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків;
- травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого);
- нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах частини другої пункту 3.11 Порядку, визнаються пов'язаними з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування (п.3.10 Порядку №1346).
Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю", якщо він трапився в період проходження служби:
- унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);
- при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків;
- при виконанні службового або громадського обов'язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності;
- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України (п.3.11 Порядку №1346).
Як вже зазначалось вище, і висновком службового розслідування, проведеного у 2006 році, і актом розслідування нещасного випадку, проведеного у 2013 році, встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився в період проходження служби, однак проблемним питанням є вирішення - пов'язаний нещасний випадок з виконанням службових обов'язків або ні.
Як вбачається зі змісту акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 30.08.2013 року, 10.07.1995 року ОСОБА_1 отримав від в.о. начальника ВБНОН ЛВ на ст. Донецьк ОСОБА_4 усний дозвіл на виїзд до пос. Мелекіно Першотравневого району Донецької області для проведення оперативно-розшукових заходів задля встановлення місця перебування та затримання підозрюваної особи, де і трапився нещасний випадок.
Також, у наведеному акті зазначено, що начальник ВБНОН ЛВ на ст. Донецьк ОСОБА_4 рапортом від 26.07.1995 року підтвердив направлення ОСОБА_1 10.07.1995 року до пос. Мелекіно Першотравневого району Донецької області.
Відповідачем, в свою чергу, зроблений висновок, що ОСОБА_4 не мав на це відповідного права, тобто він, направивши підлеглих працівників за межі оперативно обслуговуємої території, діяв не на підставі діючих та наданих повноважень.
Суд, з огляду на положення статті 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, зазначає, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
З наведеного виходить, що позивач, виконуючи наказ в.о. начальника ВБНОН ЛВ на ст. Донецьк ОСОБА_4 на виїзд до пос. Мелекіно Першотравневого району Донецької області для проведення оперативно-розшукових заходів, діяв у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а тому суд не може вважати виправданим застосування негативних наслідків для позивача через неналежне виконання своїх обов'язків в.о. начальника ВБНОН ЛВ на ст. Донецьк ОСОБА_4 щодо направлення працівників за межі оперативно обслуговуємої території.
Суд зазначає, що виконання службового обов'язку - це діяльність особи, яка входить до кола її повноважень.
З огляду на встановлені обставини суд вважає, що проведення ОСОБА_1 оперативно-розшукових заходів задля встановлення місця перебування та затримання підозрюваної особи 10.07.1995 року у пос. Мелекіно Першотравневого району Донецької області для, де і трапився нещасний випадок, є безпосереднє виконання ним службових обов'язків.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, скасовуючи акти форми Н-1 від 17.10.2006 року та форми Н-5 від 16.10.2006 року, діяв необґрунтовано, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Крім того, позивач вважає, що відповідачем неправомірно призначено повторне розслідування неясного випадку, що стався з ним у 1995 році.
Суд, при вирішенні питання щодо правомірності призначення повторного розслідування нещасного випадку вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до п. 3.29 Порядку №1346, контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень.
Посадова особа служби державного нагляду за охороною праці має право у разі необхідності (надходження скарги, незгода з висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку, поранення або його приховування від розслідування тощо) вимагати проведення розслідування нещасного випадку і видавати обов'язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9* (додаток 7) щодо необхідності складання акта за формою Н-1* та взяття нещасного випадку (у тому числі поранення) на облік.
Таким чином, зазначеним Порядком передбачено право служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України видавати обов'язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9*. Однак, зазначені норми права не є імперативними, тобто право призначення чи відмови у призначенні комісії по повторному розслідуванню нещасного випадку залишається за керівником.
Суд зазначає, що під обставинами події слід розуміти зовнішні фактори, що її характеризують (час, місце), а причиною події є обставини, факти, дії, процеси, що безпосередньо спричиняють її виникнення.
У спірних правовідносинах причиною нещасного випадку є отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень від іншої особи за обставин - перебування 10.07.1995 року приблизно о 20-00 год. у пос. Мелекіно Першотравневого району Донецької області.
З припису спеціаліста ДНОП ВМЗ Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці №1 від 25.07.2013 року, на підставі якого ініційоване проведення нового розслідування, вбачається, що підставою його прийняття є порушення Закону Українп «Про охорону праці», нормативних документів МВС України та Міністерства фінансів України при проведенні розслідування, однак незгоди щодо обставин та причин нещасного випадку встановлено не було.
З наведеного виходить, що ініціювання призначення проведення нового розслідування здійснене без достатніх правових підстав, тому є необґрунтованим.
Як вбачається з довідки служби ДНОП ГУМВС України в Донецькій області, нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.
У відповідності до п.3.11 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю", якщо він трапився в період проходження служби: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); при виконанні службового або громадського обов'язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.
У судовому засіданні відповідачем не спростовані зазначені вище висновки сектору державного нагляду за охороною праці ГУМВС України в Донецькій області.
Крім того, у п.3.11 Порядку №1346 зазначений чіткий перелік обставин, за наявності яких комісія визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", а саме:
- за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11;
- унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;
- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури;
- унаслідок порушення потерпілим службової (трудового) дисципліни.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що нещасний випадок з позивачем стався за відсутності жодної з обставин, зазначених у вказаному переліку, тому висновок відповідача про те, що нещасний випадок не пов'язаний із виконанням службових обов'язків, суд вважає безпідставними.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не виконано обов'язок щодо доведення правомірності прийнятих рішень та вчинених дій та не надано доказів в обґрунтування такої правомірності.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Скасувати Акт розслідування нещасного випадку, що стався 10 липня 1995 року приблизно о 20 год. 00 хв. від 30.08.2013 та Акт № 53 про нещасний випадок невиробничого характеру від 30.08.2013 року.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці внести зміна до Висновку службового розслідування від 31.07.1995 року, Акту форми Н-1 від 17.10.2006 року та Акту форми Н-5 від 16.10.2006 року, викласти резолютивні частини цих документів в наступній редакції: «Вказаний нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю».
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 29 жовтня 2013 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 04 листопада 2013 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.