Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 жовтня 2013 р. Справа №805/14135/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-36 год.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі Фоміній О.Д.
за участю:
представник позивача Кириченко М.О.
представника відповідача Калиновської М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест.ЛТД." до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про визнання противоправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест.ЛТД." звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про визнання противоправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законодавства, оскільки на час виявлення порушення автомобіль експлуатувався іншою юридичною особою - ТОВ «Параллель-М ЛТД», з якою укладено договір оренди вказаного у акті транспортного засобу.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 000794 від 17.09.2013 року про застосування до ТОВ "Гефест.ЛТД." адміністративно-господарського штрафу.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та наполягала на відмові в його задоволені.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Так, 01 серпня 2013 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Донецькій області була проведена перевірка транспортного засобу марки МАН, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом паливоцистерною НОМЕР_2, що належить ТОВ "Гефест.ЛТД.". За результатами перевірки складений акт від 01.08.2013 року № 021970, яким встановлено порушення, а саме: відсутність щоденних реєстраційних листів режимів праці та відпочинку водія - тахокарток, наявність яких передбачена Інструкцією з використання контрольних пристроїв на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385.
У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем було винесено постанову № 000794 від 17.09.2013 року про накладання адміністративно-господарського штрафу, згідно якої до позивача на підставі абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 340 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Суд вважає, що оскаржувана постанова № 000794 від 17.09.2013 року про накладання адміністративно-господарського штрафу винесена відповідачем необґрунтовано з огляду на наступне.
Як встановлено відповідачем під час проведення рейдової перевірки, водій транспортного засобу, що належить ТОВ "Гефест.ЛТД.", ОСОБА_3 здійснював надання послуг з внутрішніх перевезень без оформлення щоденних реєстраційних листів режимів праці та відпочинку водія - тахокарток, наявність яких передбачена Інструкцією з використання контрольних пристроїв на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначені в Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року N 385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за N 946/18241 (далі - Інструкція).
Відповідно до положень пунктів 1.4, 3.3 Інструкції, тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи
відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Разом з тим, обов'язок по забезпеченню водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий), в силу положень п.3.5 Інструкції, покладається на перевізника.
Крім того, стаття 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці.
Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів застосовується штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з наведених норм чинного законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників.
Автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Судом встановлено, що 29 грудня 2006 року між ТОВ "Гефест.ЛТД.", як орендодавцем та ТОВ «Параллель-М ЛТД», як орендарем укладено договір оренди №11/04-07 автотранспортних засобів, а додатковою угодою від 06.12.2012 року транспортний засіб марки МАN, державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на праві приватної власності, включений до переліку, що надані орендодавцем орендарю в тимчасове користування.
Факт того, що вказаний транспортний засіб, на час проведення перевірки (01.08.2013), перебував у користуванні ТОВ «Параллель-М ЛТД» підтверджується додатковою угодою від 31.12.2011 року, відповідно до положень якої договір оренди автотранспортних засобів №11/04-07 від 29.12.2006 року діє до 31.12.2013 року.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, які свідчать про перебування автомобіля, що перевірявся, у користуванні третіх осіб, суд вважає, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Окрім того, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що водій транспортного засобу - ОСОБА_3, що перевірявся, знаходиться у трудових відносинах з ТОВ «Параллель-М ЛТД», про що свідчить витяг з наказу № 2л від 05.01.2007 року. Така обставина також свідчіть про те, що позивач немає ніякого відношення до відповідних автомобільних перевезень.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням того, що ТОВ "Гефест.ЛТД." не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача фінансові санкції, передбачені абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови № 000794 від 17.09.2013 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 340 грн. підлягають задоволенню.
В силу ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест.ЛТД." до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про визнання противоправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 000794 від 17.09.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест.ЛТД." судовий збір у розмірі 114 ( сто чотирнадцять) грн. 70 (сімдесят) коп.
У судовому засіданні 24 жовтня 2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 29 жовтня 2013 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.