Апеляційний суд Рівненської області
05 листопада 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді Остапука В.І.,
суддів - Матюхи Ю.В., Сачука В.І.,
з участю прокурора - Клімашевич Н.О.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
представника потерпілого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та законного представника потерпілого ОСОБА_3 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 серпня 2013 року, якою кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дубно, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України повернуто Дубенському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування, -
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 8 січня 2011 року, близько 01 год., на подвір'ї кафе «Едем», що по вул. Стара, 2 в м. Дубно Рівненської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок конфлікту з ОСОБА_5, з метою спричинення йому тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому один удар кулаком лівої руки в область правого ока, в результаті чого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді контузії важкого ступеня правого ока, ретробульбарної гематоми, посттравматичного неврита зорового нерва, порушення цілісності нижньої стінки орбіти з
Справа № 1705/3684/12 Головуючий у І інстанції Ходак С.К.
Провадження №11/787/389/2013
Категорія: ч.1 ст.121 КК України Доповідач: Остапук В.І.
пролабуванням ретробульбарної клітковини та нижнього прямого м'язу ока в порожнину правої гайморової пазухи, відривом нижнього прямого м'язу правого ока, що викликали втрату органу зору, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Повертаючи прокурору кримінальну справу для проведення додаткового розслідування, суд вказав, що органами досудового слідства при розслідуванні справи допущена суттєва неповнота, однобічність та неправильність слідства, яку неможливо усунути в ході судового розгляду. Суд у своїй постанові вказує на те, що досудове слідство проведене поверхнево, оскільки не встановлені особи, які наносили потерпілому тілесні ушкодження, допит неповнолітнього свідка ОСОБА_6 був проведений з порушенням ст. 174 КПК України (1960 року), в обвинуваченні містяться розбіжності щодо часу вчинення злочину. Тому зазначив в постанові на необхідність встановлення осіб, які наносили потерпілому тілесні ушкодження, проведення відповідних впізнань та відтворень, усунення протиріч у показаннях підсудного, потерпілого та свідків щодо часу вчинення злочину.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, у поданій апеляції вважає дане судове рішення незаконним в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства. Вказує, що суд вийшов за межі доказування, намагаючись встановити інших осіб, причетних до вчинення даного злочину, оскільки тяжке тілесне ушкодження у потерпілого утворилося саме від одного удару кулаком, і саме підсудний сам, а не в групі осіб, обвинувачується у його спричиненні. Що стосується проведення впізнання підсудного потерпілим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_7, то останні на досудовому слідстві в протоколах допиту давали показання з приводу зовнішності нападника, проводити зараз впізнання недоцільно, а з приводу показів, які на досудовому слідстві давала неповнолітня свідок ОСОБА_6, остання в судовому засіданні повідомила, що вони не відповідають дійсності. Зазначає, що в ході розгляду справи були достатні підстави для прийняття рішення, просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
В поданій апеляції представник потерпілого ОСОБА_3 зазначає, що суду були надані всі необхідні матеріали, допитані всі свідки і встановлені всі обставини злочину, а тому потреби в додатковому розслідуванні немає, так як це призведе лише до затягування розгляду справи. Просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Не погоджуючись з вказаними апеляціями обвинувачений ОСОБА_1 подав заперечення, в яких вказує, що вважає подані апеляції безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, так як досудове слідство проведене неповно та однобічно, з грубим порушенням ст.ст. 22, 64, 108 ч.2, 120 ч.5 КПК України (1960 року). Вважає постанову Дубенського міськрайонного суду від 21.08.2013 року законною і обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляції без задоволення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть постанови суду першої інстанції, доводи апеляцій та заперечення на них, міркування прокурора, думку представника потерпілого ОСОБА_3, які подані ними апеляції підтримали та просили постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2, які апеляцій не визнали і просили постанову суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.281 КПК України (1960 року) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів.
Посилання суду першої інстанції в постанові на ряд обставин, які нібито дають підстави для направлення справи на додаткове розслідування, є необґрунтованим.
Однією з підстав направлення справи на додаткове розслідування, на думку суду першої інстанції, була необхідність встановлення осіб, які наносили тілесні ушкодження потерпілому та їх причетність до вчинення даного злочину. Проте як вбачається з матеріалів справи (том І а.с.152) постановою слідчого СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області від 23.09.2011 року з кримінальної справи виділено матеріали, що стосуються факту встановлення осіб, які 08 січня 2011 року приймали участь в бійці біля кафе «Едем», для додаткової перевірки. А відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається лише за умови, що окремий розгляд справи щодо останніх неможливий і що надійшло відповідне клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника.
Будучи допитаним в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 дав показання про те, що удар в око, від якого йому були спричинені тілесні ушкодження, нанесла одна людина, вказане стверджується також і висновком судово-медичної експертизи №26-Е від 23.08.2011 року (том І а.с.157-161), згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_5 в ділянці правого ока та правої половини обличчя могли утворитися від одного удару кулаком лівої руки. За таких обставин, дії ОСОБА_1 кваліфікувалися за ч.1 ст.121 КК України, тобто як вчинені однією особою.
Крім того, в своїй постанові суд першої інстанції вказує, що в порушення вимог ст.174 КПК України (1960 року) потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_7 не були допитані з приводу прикмет особи підсудного та обставин, за яких вони його бачили та впізнали, протокол впізнання в матеріалах справи відсутній. Вказана неповнота досудового слідства взагалі не може бути усунена шляхом направлення справи на додаткове розслідування, так як вказані особи неодноразово бачилися в судових засіданнях, а тому суд мав можливість проаналізувати їх показання без повернення справи на додаткове розслідування.
Не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування, як вважає суд першої інстанції, і проведення під час досудового слідства допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_6 без присутності її законних представників чи педагога, представника органу опіки і піклування, оскільки наявність виявлених судом недоліків можливо усунути шляхом допиту даного свідка в судовому засіданні. Вказане стверджується п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», відповідно до якого допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав такі порушення мають тягти визнання доказів недопустимими.
Безпідставним є посилання суду на необхідність встановлення точного часу вчинення злочину, а саме 01 чи 02 год., оскільки враховуючи проміжок часу, який пройшов з моменту вчинення злочину, дані обставини підлягають встановленню саме в ході судового слідства.
Невиконання інших слідчих та оперативно-розшукових дій, на необхідність виконання яких вказано у постанові суду, також не є підставою для направлення даної справи на додаткове розслідування, оскільки якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст.315-1 КПК України (1960 року), вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що мотиви, вказані в постанові, на підставі яких суд направив зі стадії судового розгляду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України Дубенському міжрайонному прокурору для організації проведення додаткового розслідування, є безпідставними. Тому дане судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді слід справу розглянути відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, ретельно дослідити наявні в справі та надані сторонами докази, дати їм належну юридичну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів,
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Дубенського міськрайонного суду від 21 серпня 2013 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 Дубенському міжрайонному прокурору для організації проведення додаткового розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Судді:
__________ ___________ ________
Остапук В.І. Матюха Ю.В. Сачук В.І.