КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/6880/13-ц
Провадження № 2/552/2383/13
23.10.2013 року Київський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого судді - Божук Д.А.
при секретарі - Саєнко М.А.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Семещенко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Полтавщина» про скасування наказу № 37-к від 14.12.2010 року про звільнення, скасування запису про звільнення у трудовій книжці НОМЕР_1, зобов'язання здійснити у трудовій книжці відповідний запис,
02 жовтня 2013 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма Полтавщина» про скасування наказу відповідача № 37-к від 14.12.2010 року про звільнення позивача з підстав передбачених п. 2 ст. 41 КЗпП України, скасування запису про звільнення у трудовій книжці позивача НОМЕР_1, зроблений відповідачем 14.12.2010 року (за пунктом 2 статті 41 КЗпП України), зобов'язання відповідача здійснити у трудовій книжці позивача відповідний запис про скасування запису зробленого ним 14.12.2010 року (про звільнення позивача), з посиланням на це рішення суду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 грудня 2010 року позивача звільнено з займаної посади регіонального менеджера згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри. Проте обґрунтованих підстав для такої дії у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Полтавщина» не було. Позивач посилається на те, що вказані обставини встановлені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 06.02.2013 року. Крім того, рішенням Київського районного суду міста Полтави від 02.07.2013 року встановлено незаконність звільнення ОСОБА_1 з зазначених підстав. За наведених обставин наявність запису про звільнення позивача за п. 2 ст. 41 КЗпП України в її трудовій книжці є принизливим та неправдивим, оскільки при спробах працевлаштування на нову роботу інші роботодавці, через цей запис вбачають у ОСОБА_1 потенційно ненадійного працівника, що відповідно зменшує можливість знайти гідну роботу, яка б відповідала її знанням, досвіду та займаній раніше посаді.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити, посилалась на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечив. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, наданих у судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є скасування наказу відповідача № 37-к від 14.12.2010 року про звільнення позивача з підстав передбачених п. 2 ст. 41 КЗпП України, скасування запису про звільнення у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 зроблений відповідачем 14.12.2010 року, зобов'язання відповідача здійснити у трудовій книжці позивача відповідний запис про скасування запису зробленого ним 14.12.2010 року (про звільнення позивача). Спірні правовідносини є трудовими, а тому підлягають регулюванню нормами Кодексу законів про працю України.
Судом встановлено, що наказом № 37-к про звільнення від 14.12.2010 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади регіонального менеджера згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри.
14.12.2010 року ОСОБА_1, ознайомилась з вказаним наказом та отримала трудову книжку, що підтверджується підписом останньої на наказі про звільнення (а.с. 7).
Положеннями ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 02.07.2013 року встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Полтавщина» не надав суду доказів того, що позивач допустив умисні чи необережні дії, які б давали йому підстави для втрати до позивача довіри, а тому звільнення ОСОБА_1 з роботи з зазначених підстав є незаконним. Крім того, зазначено, що строк для звернення до суду у позивача за захистом прав сплинув 14 січня 2011 року.
Відповідно до ст. 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02.10.2013 року рішення Київського районного суду міста Полтави від 02.07.2013 року залишено без змін.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Оскільки трудова книжка ОСОБА_1 була вручена 14.12.2010 року та цього ж дня її було ознайомлено з оскаржуваним наказом, то саме з цього дня для неї настало право для звернення до суду, у встановлений законом строк. Однак позивач з позовом про оскарження незаконного звільнення у встановлений законом строк не звертався. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку суду не представив.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Керуючись ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні, в 10-денний термін з дня одержання його копії.
Суддя Д.А. Божук