01.11.2013 Справа № 363/2177/13-ц
Іменем України
01 листопада 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Скарлат О.І.,
при секретарі Кравчук-Багінській Л.П., Грабовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя ,
Позивач в червні 2013 року звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 25.10.2003 року по 12.01.2011 року вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час спільного проживання в шлюбі з відповідачем за сімейні кошти подружжя була придбана шляхом інвестування в будівництво 70000 доларів США двокімнатна квартира в АДРЕСА_1 та вважає, що вона є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позивач просить врахувати інтереси неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачем і знаходиться на її повному утриманні. Відповідач не бажає добровільно приймати участь в додаткових витратах на дитину, приховує свій фактичний дохід, а у позивача на утриманні перебуває мати пенсіонерка, а її заробітна плата є єдиним джерелом існування трьох осіб, а тому просить врахувати інтереси дитини та відступити від рівності часток при поділі майна.
На підставі викладеного, просить розділити сумісне набуте майно, виділивши у власність позивачу 2\3 частини квартири АДРЕСА_1, а відповідачу - 1\3 частину вказаної квартири.
Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу 10.10.2013 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що він перебував в шлюбі з ОСОБА_1, який рішенням суду було розірвано. Позивач ОСОБА_2 зазначає, що квартира АДРЕСА_1 не є майном. Яке було нажите подружжям під час спільного проживання та ведення спільного господарства, а отже не є майном, яке належить до спільної сумісної власності подружжя,оскільки позивач з відповідачем з квітня 2007 року не проживали як сім»я, не вели спільного господарства, проживали за різними адресами,а право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 14.07.2007 року.
Позивач ОСОБА_2 зазначає, що під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_1 вони придбали легковий автомобіль Мазда-6 , 2005 року випуску, легковий сєдан-В. після розірвання шлюбу даний автомобіль за взаємною згодою подружжя залишився у користуванні ОСОБА_1 Крім того, за час спільного проживання з дружиною та донькою в квартирі АДРЕСА_3, яка належить сім»ї ОСОБА_1 було проведено поточний ремонт за сімейні кошти: замінені вікна, проведений капітальний ремонт покрівлі, косметичний ремонт квартири, всього на 19338,00 грн.
На підставі викладеного, з урахуванням уточненої позовної заяви ОСОБА_2 від 01.11.2013 року просить здійснити розподіл майна подружжя: залишити у власності ОСОБА_1 поліпшення, які були зроблені в квартирі АДРЕСА_3, визнати право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти як компенсацію 1\2 частки за автомобіль в сумі 60625 грн. та 1\2 частки вартості поліпшення спільного майна подружжя (ремонт квартири) в сумі 9669,00 грн.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обставини справи підтвердив, просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в викладених підстав, проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечив та просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, надавши свої письмові заперечення.
Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги зустрічного позову підтримали, просили задовольнити з викладених підстав, а позовні вимоги первісного позову не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.
Вислухавши у судовому засіданні, пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до наступного.
Як вбачається із справи, спірні відносини між сторонами є сімейними та пов'язані з поділом спільного сумісного майна.
Судом встановлено, що з 25.10.2003 року по 12.01.2011 року позивач та відповідач по справі перебували в зареєстрованому шлюбі. Дані обставини підтверджуються копією свідоцтва про одруження та рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 12.01.2011 року (а.с.5, 7). Від шлюбу мають неповнолітню доньку- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Судом встановлено, що за час спільного проживання в шлюбі сторонами за сімейні кошти подружжя була придбана шляхом інвестування в будівництво 70000 доларів США двокімнатна квартира в АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.08.2013 року. Вказана квартира зареєстрована 14.07.2007 року за ОСОБА_2 (а.с.41).
Також за час перебування сторін в шлюбі було придбано автомобіль Мазда-6 , 2005 року випуску, легковий сєдан-В, який зареєстрований за позивачем ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ( а.с.59).
Відповідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
На підставі ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ набута, за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Спираючись на пояснення представника позивача, відповідача та матеріали справи, суд приходить до висновку, що квартираАДРЕСА_1 була придбана позивачем та відповідачем за час перебування ним у шлюбі, що свідчить про віднесення даного майна до спільної сумісної власності подружжя.
Підстав для відступу судом від засад рівності часток кожного із подружжя в судовому засіданні не встановлено, оскільки позивачем суду не подано жодних доказів про те, що відповідач не надає належну допомогу, а також про те, що він сплачує аліменти на утримання доньки в розмірі, який не є достатнім для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що частки майна дружини та чоловіка мають бути рівними, а тому заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме визнання права власності за кожним із подружжя на 1\2 частину вказаної квартири.
Сторони не заперечують, що під час шлюбу ними був придбаний автомобіль Мазда-6, 2005 року випуску, легковий сєдан-В
Представник позивачки не заперечує, що позивачем ОСОБА_1 даний автомобіль знятий з обліку та відчужений третій особі по довіреності.
Згідно акту про оцінку колісного транспортного засобу № 13092002 , проведеної ФОП ОСОБА_3.» , дійсна ринкова вартість автомобіля Мазда-6, 2005 року випуску складає 121250 грн.(а.с.61).
Твердження представника позивача, що даний автомобіль був придбаний по ціні 130000 грн., а тому оцінка автомобіля складає завищену ринкову вартість , спростовується матеріалами справи, а саме рахунком № 12656 від 14.08.2006 року, в якому вказано, що сума 130000 грн. сплачена як доплата.
В судовому засіданні представник позивача не скористався своїм правом заявити клопотання про проведення експертизи щодо оцінки транспортного засобу Мазда-6 на час розгляду справи, оскільки даний автомобіль відчужений і де він на даний час знаходиться йому не відомо, доказів на спростування поданої відповідачем ОСОБА_2 оцінки транспортного засобу суду не надав.
Таким чином ОСОБА_2 обґрунтовано пред'являє вимоги про стягнення з ОСОБА_1 компенсації 1/2 частини вартості автомобіля у розмірі 60625,00 грн.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», члени сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст. 156 ЖК обов'язок, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
В судовому засіданні було встановлено та сторонами не заперечувалось, що сторони до квітня 2007 року проживали в АДРЕСА_3.
Згідно довідки ЖЕК-514 Оболонського району від 14.11.2012 року власником вказаної квартири є ОСОБА_4
Відповідно до ст. 156 ЖК члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Сам по собі факт здійснення чоловіком поточного чи навіть капітального ремонту квартири, в якій вони проживали, ще не може бути достатньою підставою для визнання цього майна спільною власністю подружжя, адже всі дорослі члени сім'ї мають піклуватися про підтримання житлового будинку чи квартири, в якій вони проживають на правах членів сім'ї, у належному стані.
Встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про те, що відповідач хоча і поніс грошові та трудові затрати на ремонт квартири під час проживання в ній,, проте здійснені роботи не були істотними та не збільшили істотно її ринкову вартість.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, тобто обов'язок по наданню доказів покладається на сторони. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідач ОСОБА_2 не довів в судовому засідданні обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог за зустрічним позовом.
Вищевказані правові норми та встановлені обставини свідчать про те, що квартира АДРЕСА_3 не є особистим майном ані позивача, ані відповідача, статусу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, не набуло, у відповідача права власності на частину вартості поліпшення спільного майна подружжя не виникло.
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 57, 60, 70, 71 СК України, постановою від 21.12.2007 року N 11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1\2 частини автомобіля Мазда-6 , 2005 року випуску, легковий сєдан-В в розмірі 60 625 грн.
В решті задоволення позовних вимог зустрічного позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.
Суддя О.І.Скарлат