Провадження № 2/359/2698/2013
Справа № 359/7738/13-ц
30 жовтня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Брик В.І.,
за участі позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
30.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що 14 лютого 1996 року Центральним відділом реєстрації шлюбів в м. Києві з Державним Центром розвитку сім'ї між ним та відповідачкою - ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбів зроблено запис за № 126. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей, а саме синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя в них не склалось через різні погляди на життя та сімейні відносини, непорозуміння та постійні сварки, приниження, втрату поваги та кохання один до одного, відсутність бажання примиритись. На підставі вищезазначеного позивач просив розірвати шлюб та судові витрати покласти на відповідачку.
В судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що через непорозуміння, постійні сварки та його приниження відповідачкою, через фінансові конфлікти, які розглядаються в суді, між ними втрачено почуття поваги та кохання один до одного. Зазначив, що дуже любить своїх синів, проте відповідачка забороняє та не дає можливості з ними бачитись. Вказав, що не має спору до ОСОБА_1 щодо місця проживання дітей, які проживають разом з нею. Повідомив, що з липня 2011 року не проживає з ОСОБА_1 однією сім'єю та взагалі в одній квартирі (будинку), не веде з нею спільного господарства, не цікавиться її життям та не приймає участі в ньому. Бачиться з відповідачкою дуже рідко, в основному в залах суду щодо наявних спорів. З липня 2011 року проживає окремо від дружини в квартирі матері, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. Шлюбні стосунки між ними припинено з липня 2011 року. Протягом останніх шісти місяців зустрічається з іншою жінкою на ім'я ОСОБА_12 та має намір своє подальше життя будувати разом з нею. Від примирення з дружиною відмовився.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх. Крім того пояснив, що 03.12.2012 року його довіритель звертався до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу та поділ спільно набутого майна. Відповідачка в рамках цієї справи подавала зустрічний позов про визнання правовідношення між подружжям шлюбним та встановлення фіктивності вимог про розірвання шлюбу. Під час розгляду справи судом двічі надавався сторонам час на примирення, однак позитивних наслідків це не мало, оскільки сторони не помирились. Разом з тим, на підставі заяви ОСОБА_1, первісний позов в частині розірвання шлюбу ухвалою суду від 30.07.2013 року було залишено без розгляду. В задоволенні зустрічного позову рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2013 року відмовлено. З урахуванням наведеного вважає, що в рамках розгляду справи про розірвання шлюбу підстав для надання строку для примирення сторін немає.
Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що знайома з позивачем з 1998 року, а з його дружиною особисто не знайома. Від матері позивача знає, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. Зазначила, що живе в АДРЕСА_2, вікна її квартири, що розташована на першому поверсі, виходять на сторону входу до будинку. У зв'язку з цим вона постійно бачить мешканців будинку, що проживають у її парадному. Протягом останніх двох років вона часто бачить позивача, який ввечері вертається до будинку. Зі слів ОСОБА_7, яка є матір'ю позивача, знає, що ОСОБА_1 протягом останніх двох років проживає у її квартирі, оскільки в сім'ї позивача і відповідачки немає ладу і вони на теперішній час розлучаються.
Свідок ОСОБА_8 зазначив, що знає позивача з 1991 року, а відповідачку з 1994 року. Достеменно знає, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають двох спільних синів. Протягом всього цього часу спілкується з сім'єю ОСОБА_1. Останній раз бачив подружжя ОСОБА_1 разом 7 років тому, а саме на хрестинах власного сина. Позивач є хрещеним його сина. З того часу разом позивача і відповідачку він не бачив, проте регулярно спілкується з ОСОБА_1 від якого знає, що протягом останніх двох років він не живе однією сім'єю зі своїми дружиною та синами. Повідомив, що ОСОБА_1 останні два роки, а саме з 2011 року, живе у квартирі своєї матері за адресою : АДРЕСА_2, оскільки стосунки з дружиною стали вкрай складними і такими, що унеможливлюють їх спільне проживання. Приблизно в період часу з квітня по серпень 2013 року позивач жив у його власній квартирі, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3. На даний час він знову повернувся жити до квартири матері. До дружини не їздить і з дітьми бачиться вкрай рідко, тому що відповідачка забороняє їм спілкуватись. Крім того зазначив, що останні 6 місяців у ОСОБА_1 зявилась кохана жінка на ім'я ОСОБА_12, з якою позивач познайомив всю його родину.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що життя її сина ОСОБА_1 з дружиною завжди було складним, оскільки невістка дуже вольова жінка та займає головні позиції в сім'ї. Зазначила, що ОСОБА_1 не зміг і далі терпіти постійні докори, приниження та зневагу зі сторони відповідачки, а тому останні два роки не живе разом з сім'єю. З липня 2011 року позивач живе в її квартирі за адресою : АДРЕСА_1. Спочатку ОСОБА_1 хотів помиритися з дружиною, але приїхавши до спільної квартири побачив, що замки на вхідних до квартири дверях змінено і його не пускають до квартири. З цього моменту намірів на примирення у нього не виникало. Він почав жити своїм життям окремо від дружини.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, свідків, дослідивши подані відповідачкою заяви та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами склалися сімейні правовідносини щодо припинення шлюбу, які врегульовуються ст.ст. 104 ч.2, 105 ч.3, 110 ч.1, 112 Сімейного кодексу України.
Так, судом встановлено, що дійсно 14 лютого 1996 року Центральним відділом реєстрації шлюбів в м. Києві з Державним Центром розвитку сім'ї укладено шлюб сторонами, про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу за № 126, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 14.02.1996 року (а.с.4).
У сторін це перший шлюб, від якого народилися спільні діти, а саме сини : ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 14.02.1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського району м. Києва та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 27.03.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського району м. Києва (а.с.5-6).
Зі змісту позовної заяви та наданих пояснень, вбачається, що спільне життя у сторін не склалося, подальше існування їхньої сім'ї неможливе. Шлюбні стосунки між ними припинені.
Також в судовому засіданні встановлено, що майновий спір між позивачем та відповідачем вирішується в судовому порядку в Бориспільському міськрайонному суді Київської області. Спір щодо місця проживання дітей відсутній, оскільки позивач не заперечує, щоб діти залишились проживати разом з матір'ю ОСОБА_1.
Крім того, в судовому засіданні, серед іншого, було досліджено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2013 року у справі за №1005/11551/2012, провадження № 2/395/353/2013, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання правовідношення між подружжям шлюбним та встановлення фіктивності вимог про розірвання шлюбу відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ч.3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Під час розгляду вищевказаної справи суддею в якості свідків було допитано ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_11, покази яких висвітлено в рішенні суду від 30 липня 2013 року.
Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Сторонами у справі, що є предметом розгляду, клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 не заявлялось, проте під час з'ясування обставин та перевірки їх доказами, судом було оглянуто та досліджено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2013 року у справі за №1005/11551/2012, провадження № 2/395/353/2013, що набрало законної сили, яким встановлено наступне :
свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні засвідчила, що сім'ю ОСОБА_1 знає давно, вони вже довгий час дружать. Про їх особисте життя та проблеми їй відомо. Після того, як ОСОБА_3 звільнилася з роботи їхнє фінансове становище погіршилось, оскільки проживали вони фактично на свої щомісячні зарплати. Грошей не вистачало і вони позичили у неї 20 000 грн. на пів року. ОСОБА_1 теж був присутній при цьому і не заперечував щодо позики. Борг вони повернули вчасно. За період з вересня 2011 року і до сьогодні ОСОБА_1 неодноразово приїжджали до них на дачу разом, як подружжя. Вони вели спільний побут. У квітні місяці вона бачила ОСОБА_1 дома, оскільки приносила продукти для передачі. Вважає, що дійсною причиною розірвання шлюбу між сторонами є фінансові проблеми, які виникли в сім'ї;
свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що знає сім'ю ОСОБА_1 давно, років десять. Знає про те, що ОСОБА_1 подав позов про розірвання шлюбу, їй стало про це відомо в цьому році. Останні рази бачила їх разом як подружжя у січні та у квітні 2013 року. Вони разом приїжджали до них на дачу. Вони взагалі все робили разом і важко повірити в те, що ОСОБА_1 хоче розлучення. Непорозуміння між ними почалися з виникненням фінансових проблем, після того як згорів їхній ресторан;
свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 це його тітка, а ОСОБА_1 знає з того часу як вони з ОСОБА_3 одружилися. У лютому місяці 2012 року він приїхав сюди на простійне місце проживання. Спочатку жив у ОСОБА_3 та у брата. Потім купив своє житло, але постійно приходив до них в гості. До листопада 2012 року ОСОБА_1 постійно проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю, а з травня 2013 року відповідач не проживає спільно з позивачкою. За весь цей період часу вони проживали і вели разом господарство. Вони разом позичили у нього гроші. Особисто ОСОБА_1 пояснив, що гроші потрібні щоб повернути борг знайомій Вірі. ОСОБА_3 покладали великі надії на свій ресторан, але коли він згорів, у сім'ї почалися сварки, ОСОБА_1 подав позов про розірвання шлюбу. ОСОБА_1 сховав машину, пояснивши, що це їхні внутрішні сімейні проблеми. З поверненням боргу виникла проблема, оскільки не було звідки віддавати.
З урахуванням наведеного, суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та вважає їх такими, що не в повній мірі відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_11, які встановлено та висвітлено в рішенні суду, що набрало законної сили. Крім того, свідки на стороні позивача спілкувались лише з ОСОБА_1 або його матір'ю та надавали покази щодо обставин, які стали їм відомі зі слів самого позивача.
Натомість свідки зі сторони відповідачки спілкувались із подружжям ОСОБА_1. Бачили ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом включно до квітня 2013 року. Підтвердили факт проживання подружжя однією сім'єю та спільне ведення ними господарства, оскільки бачили їх разом як вдома так і поза межами спільної квартири. Зазначили, що в сім'ї почались сварки та непорозуміння у зв'язку з виникненням фінансових проблем. До цього часу в подружжі панували гарні стосунки та все у житті вони робили разом.
З урахуванням наведеного та показів свідків, відображених в судовому рішенні, що набрало законної сили та було предметом дослідження під час розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем припинено з травня 2013 року.
Разом з тим суд вважає встановленим, що між сторонами у справі подальше спільне життя неможливе, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом в порядку ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України.
При ухваленні рішення судом враховано той факт, що сім'я фактично розпалась, що унеможливлює їх сумісне співіснування, оскільки подальші шлюбні відносини між ними є неприпустимими.
Враховуючи викладене, суд вважає встановленим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, що має істотне значення, у зв'язку з чим укладений шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 слід розірвати на підставі ст. 112 Сімейного кодексу України.
Судові витрати в справі, а саме суму судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп., відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 110 ч.1, 112 СК України, ст.ст. 4, 10, 60, 61, 88, 174 ч.4, 213-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який зареєстрований 14 лютого 1996 року Центральним відділом реєстрації шлюбів в м. Києві з Державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 126.
Судові витрати в справі, а саме суму судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.В. Яковлєва