07540, вул. Леніна, 32, м. Березань, Київська обл.
№ провадження 2/356/156/13 Справа № 356/391/13-ц
24.10.2013 року Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючий суддя Дудар Т. В.,
при секретарях Настич Н.А. (Волошин Н.А.), Мамей Н.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача Семиряко О.М.,
представника третьої особи
органу опіки і піклування Дідик Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи, що не заявляють самостійних вимог - орган опіки і піклування виконкому Березанської міської ради, відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області,
У березні 2013 року Банк звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № K3РОGK15005576, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % річних, з кінцевим терміном повернення 28 березня 2027 року. Для забезпечення виконання умов договору 28 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № K3POGK15005576, відповідно до якого остання передала в іпотеку Банку належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 36 439 (тридцять шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) доларів 30 сентів (у доларах США), що на час звернення до суду є еквівалентом 291 150 (двісті дев'яносто одна тисяча сто п'ятдесят) гривень 01 коп. Тому, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу та виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у зазначеній квартирі із зняттям з реєстраційного обліку.
У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до Банку про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та Банком було укладено кредитний договір № K3РОGK15005576, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % річних, з кінцевим терміном повернення 28 березня 2027 року. Для забезпечення виконання умов договору 28 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № K3POGK15005576, відповідно до якого остання передала в іпотеку Банку належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вказувала, що систематично щомісячно з березня 2007 року по 2010 рік відповідач сплачувала на рахунок Банку кошти (по 500 доларів США), у розмірі більшому, ніж передбачено п. 7.1 кредитного договору. У жовтні 2010 року ОСОБА_4 захворіла і перебувала неодноразово на стаціонарному лікуванні, тому не мала можливості своєчасно та у повному обсязі здійснювати щомісячні платежі, передбачені кредитним договором. Однак, як зазначає відповідач, врахувавши попередні щомісячні переплати станом на 01 червня 2013 року вона не повинна була мати простроченої заборгованості перед Банком. Також зазначала, що про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом з 10,08 до 13,2 % річних їй стало відомо з розрахунку, який був долучений до позовної заяви. Наголошувала, що в порушення вимог п. п. 2.3.1 договору Банк не надіслав їй письмового повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність змін процентної ставки. Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд визнати неправомірними дії Банку щодо підвищення процентної ставки по кредитному договору № K3РОGK15005576 від 28 березня 2007 року, зобов'язати Банк відновити з 02 жовтня 2008 року відсоткову ставку у розмірі 10,08 % річних на суму залишку заборгованості відповідно до укладеного 28 березня 2007 року кредитного договору та зробити перерахунок по кредитному договору, зарахувавши отриману Банком з 02 жовтня 2010 року суму різниці по відсотках від одностороннього збільшення щомісячного платежу в рахунок погашення заборгованості за основною сумою кредиту.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заявив клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, яке ухвалою суду від 23 жовтня 2013 року було задоволено. Одночасно було прийнято рішення про продовження розгляду зустрічного позову у цьому ж провадженні.
Відповідач та її представник у судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити. Додатково суду пояснили, що ОСОБА_4 є добросовісним платником, однак через тяжке захворювання вона була позбавлена певний час можливості здійснювати погашення заборгованості перед Банком у повному обсязі, однак наголошували, що й у цей період ОСОБА_4 сплачувала кошти, однак у меншому розмірі, ніж було передбачено у договорі. Але врахувавши переплати за попередні місяці відповідач вважала, що у неї не повинно бути заборгованості. Також вказувала що з 17 квітня 2007 року вона зареєстрована по АДРЕСА_1 (це житло є предметом іпотеки і відносно нього Банком були заявлені вимоги за первісним позовом), однак жодного разу на її адресу від Банку не надходило повідомлень про зміну відсоткової ставки за кредитним договором. Також таких повідомлень не надходило і на її попередню адресу. ОСОБА_4 зазначала, що їй стало відомо про підвищення процентної ставки за користування кредитом лише тоді, коли вона отримала копію позовної заяви про звернення стягнення з додатками у червні 2013 року. Тому просили задовольнити вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення зустрічного позову заперечував, суду пояснив, що Банком було здійснено підвищення відсоткової ставки за кредитним договором у вересні 2008 року, про що відповідач була повідомлена листом. На таке підвищення в односторонньому порядку Банк мав усі права, відповідно до законодавства, яке діяло у вересні 2008 року. Також представник позивача зазначав, що ОСОБА_4 після підвищення відсоткової ставки у жовтні 2008 року почала сплачувати більшу суму на погашення кредиту, що було сприйнято Банком як визнання з боку відповідача нових умов договору. Разом з цим представник позивача зазначав, що рішення про підвищення відсоткової ставки було прийняте у вересні 2008 року і почало діяти з 01 жовтня 2008 року, тому станом на червень 2013 року (час, коли ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до суду) сплинули передбачені законом строки давності. Тому просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник третьої особи - органу опіки і піклування - Дідик Т.П. в одному з судових засідань надала пояснення, що проти задоволення позову заперечує, вирішення зустрічного позову покладає на розсуд суду. В подальшому від цього органу надходили листи про розгляд справи за відсутності їх представника.
Представник третьої особи - відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області - до суду не з'явився. До суду надходили неодноразово листи з проханням здійснювати розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Представник позивача, відповідач та її представник проти розгляду справи за відсутності представників третіх осіб не заперечували. За таких обставин судом було прийнято рішення про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб.
Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № K3РОGK15005576, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % річних, з кінцевим терміном повернення 28 березня 2027 року (а.с. 19-23). Для забезпечення виконання умов договору 28 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № K3POGK15005576, відповідно до якого остання передала в іпотеку Банку належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-30).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 06 лютого 2013 року випливає, що з 02 жовтня 2008 року ОСОБА_4 було підвищено процентну ставку за користування кредитом з 10,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом до 13,2 % (а.с. 8-12 колонки № 1, 5).
Згідно з п. п. 2.3.1 кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США (а.с. 20).
Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що Банк, на підставі чинного на вересень 2008 року законодавства, мав право в односторонньому порядку підвищувати відсоткову ставку і виконуючи вимоги п. п. 2.3.1 кредитного договору надсилав ОСОБА_4 листа, у якому повідомляв про зміну відсоткової ставки з 10,08 % річних на 13,2 %. Копію даного листа було долучено до матеріалів справи (а.с. 148).
Суд критично оцінює твердження представника позивача про належне виконання Банком п. п. 2.3.1 кредитного договору з наступних підстав.
Зі змісту листа вбачається, що у разі незгоди із вказаними змінами кредитного договору ОСОБА_4 повинна звернутися з письмовим повідомленням до Банку у строк не пізніше 24 вересня 2008 року, однак вказаний лист датований 29 вересня 2008 року, що автоматично позбавило ОСОБА_4 можливості відреагувати на лист в установлені строки (а.с. 148 абз. 4).
В судовому засіданні з пояснень представника позивача було встановлено, що в Банку зберігається кредитна справа ОСОБА_4 по вищевказаному кредитному договору. У матеріалах кредитної справи зазначена адреса ОСОБА_4 - АДРЕСА_2. Інших адрес проживання чи перебування відповідача в кредитній справі немає. Це підтверджується також і тим, що у позовній заяві була зазначена саме така адреса відповідача (а.с. 1), а також відповідачеві надсилався лист від Банку від 25 вересня 2012 року (а.с. 14-18).
Слід зауважити, що лист від 29 вересня 2008 року, у якому Банк повідомляв відповідача про збільшення відсоткової ставки з 01 жовтня 2008 року, надсилався на адресу АДРЕСА_1 (а.с. 148), тобто на адресу відповідача, яка стала відома Банку лише після пред'явлення зустрічного позову відповідачем у червні 2013 року.
Разом з цим, Банком не було надано жодних доказів того, що взагалі даний лист направлявся відповідачу, а саме суду не було надано ні реєстру повідомлень, направлених рекомендованою поштою, як це було у випадку з листом Банку від 25 вересня 2012 року (а.с. 16), ні зворотнього повідомлення про те, що адресат отримав відправлення, ні будь-яких інших підтверджень. Таким чином Банк в порушення вищевказаних умов кредитного договору не повідомив ОСОБА_4 про зміну відсоткової ставки.
Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що відповідач знала про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, оскільки з жовтня 2008 року почала сплачувати більшу суму.
Відповідно до виписки про погашення за кредитом від 21 червня 2013 року № 685535 ОСОБА_4 з квітня по травень та з серпня по грудень 2012 року вносила щомісячний платіж по 500 доларів США щомісячно, а в липні 2007 та лютому 2008 року по 1000 доларів США щомісячно, що перевищувало розмір щомісячного платежу, встановленого в кредитному договорі (а.с. 149, 23).
Таким чином суд приходить до висновку, що твердження про те, що ОСОБА_4 було відомо про збільшення процентної ставки і вона, прийнявши її, почала погашати кредит більшими сумами є безпідставними та необґрунтованими.
Твердження представника позивача про пропуск строків давності відповідачем ОСОБА_4 суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом було встановлено, що ОСОБА_4 не була повідомлена про зміну відсоткової ставки Банком належним чином. Тому суд приходить до висновку, що відповідачем не були пропущені строки позовної давності при зверненні до суду із зустрічним позовом до Банку.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що станом на вересень 2008 року Банк мав право змінювати в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитним договором, однак не скористався цим своїм правом у передбачений договором між сторонами спосіб. Неналежне виконання Банком своїх зобов'язань й стало однією з причин утворення заборгованості у ОСОБА_4 за кредитним договором. Тому суд визнає дії Банку по підвищенню процентної ставки до 13,2 % річних без дотримання умов кредитного договору неправомірними.
Таким чином суд приходить до висновку що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При зверненні до суду із зустрічним позовом відповідач ОСОБА_4 сплатила судовий збір у розмірі 233 (двісті тридцять три) гривні (а.с. 67). Таким чином позивачу слід сплатити на користь відповідача ОСОБА_4 понесені нею судові витрати у розмірі 233 (двісті тридцять три) гривні.
На підставі ст. ст. 526, 530, 536, 611, 651 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 14, 15, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд
Зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи, що не заявляють самостійних вимог - орган опіки і піклування виконкому Березанської міської ради, відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області - задовольнити.
Визнати дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо підвищення процентної ставки по кредитному договору № К3Р0GK15005576 від 28 березня 2007 року неправомірними.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити з 02 жовтня 2008 року відсоткову ставку у розмірі 10,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом відповідно до умов кредитного договору № К3Р0GK15005576 від 28 березня 2007 року.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» зробити перерахунок по кредитному договору № К3Р0GK15005576 від 28 березня 2007 року, зарахувавши отриману Банком з 02 жовтня 2008 року суму різниці по відсотках від одностороннього збільшення щомісячного платежу в рахунок погашення заборгованості за основною сумою кредиту.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на відшкодування понесених нею судових витрат 233 (двісті тридцять три) гривні.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Березанський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Т. В. Дудар