справа № 423/2391/12
провадження № 2/179/20/13
31 жовтня 2013 р. Магдалинівський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді Новік Д.І.
при секретарі - Кривошлик І.Ю..М.
за участю: представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2
представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, третя особа: Магдалинівський районний відділ земельних ресурсів про визнання частково недійсним рішення 16 сесії 24 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 90-16/ХХІУ від 26 лютого 2004 року і визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, третя особа: Магдалинівський районний відділ земельних ресурсів про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, -
Позивач ОСОБА_5 звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з первісною позовною заявою, яку уточнивши 19 липня 2013 року, просить визнати частково недійсним рішення 16 сесії 24 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 90-16/ХХІУ від 26 лютого 2004 року в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у власність і визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2, посилаючись на те, що він являється власником земельної ділянки площею 0,3510 га, розташованої в АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності серії ДП без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних атів на право приватної власності на землю за Мд №1904 від 03 березня 1997 року. Власником суміжної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 В зв'язку з необхідністю отримання кадастрового номеру на земельну ділянку він 18 червня 2012 року подав відповідні документи до відділу Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області та при перевірці первинних документів йому з листа відділу Держкомзему від 26 червня 2012 року стало відомо, що отримання кадастрового номеру неможливе, тому що в 2005 році відповідач ОСОБА_2, присадибна ділянка якого знаходиться поруч з його земельною ділянкою, приватизував її згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 836607, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010512301126 від 14 грудня 2005 року в розмірі 1,8395 га, і до приватизованої землі була помилково включена частина його земельної ділянки площею 0,0840 га, відповідно до складеної ТОВ «Земляни» ситуаційної схеми. При проведені обміру його земельної ділянки вказані ним обставини були підтвердженні документально. При винесенні рішення сільрадою від 26 лютого 2004 року за № 90-16/24 про передачу відповідачу ОСОБА_8. у власність земельної ділянки з боку Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області не було здійснено належного контролю стосовно виділення земельної ділянки в тому розмірі і в тих межах, що не допускало б порушення його прав та інтересів як суміжного землевласника, тому відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такі, акт визнається недійсним і збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт. Вказані обставини позбавляють його можливості отримати документи про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, а також здійснення права власності на земельну ділянку - володіння, користування та розпорядження, в зв'язку з чим виникла необхідність звернення до суду та просити суд визнати недійсним рішення 16 сесії 24 скликання Топчинської сільської ради №90-16/24 від 26.02.2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,8395 га та визнати недійсним Державний Акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 836607 від 14.12.2005 року виданий на ім'я ОСОБА_2 Леонідович.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до ОСОБА_5, Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, третя особа: Магдалинівський районний відділ земельних ресурсів про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю виданого на ім'я ОСОБА_5, посилаючись на те, що ОСОБА_5 свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,3510 га в с. Топчине Магдалинівського району вул. Центральна, 11. Земельна ділянка належить йому на підставі Державного Акту ДП без № від 03.03.1997 року, який був йому виданий на підставі рішення Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 45 від 26.09.1996 р. Про існування відповідного Державного Акту ДП без № від 03.03.1997 року ОСОБА_5 він дізнався зі змісту позовної заяви, поданої до нього. В той же самий час Акт на право власності на земельну ділянку ДП без № від 09.04.1998 року на його ім'я був отриманий взамін Державного Акту на право власності на земельну ділянку від 1991 р., який був ним отриманий на підставі рішення VI позачергової сесії XXI скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.05.1991 р., у відповідності до норм чинного на той час земельного законодавства. Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, тим самим право власності на земельну ділянку виникло в нього у 1991 році, що більше ніж на 5 років раніше, ніж у ОСОБА_5, і вже на протязі майже 22 років він користується відповідною земельною ділянкою. Враховуючи вищевикладене, він вважає, що Державний Акт ДП без № від 03.03.1997 року ОСОБА_5 був виданий з порушенням законодавства, оскільки порушував право власності власника земельної ділянки, тобто його права, в зв'язку з чим, просить суд визнати недійсним Державний Акт ДП без № від 03.03.1997 року, який був виданий ОСОБА_5 на підставі рішення Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 45 від 26.09.1996 р.
Ухвалою судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року первісний позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_2 були об'єднані в одне провадження для їх спільного розгляду.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі договору про надання послуг представництва від 05 жовтня 2012 року (а.с. 25, 26), заявлені первісні позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на те, що саме право власності у ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку виданого на його ім'я виникло у нього раніше, ніж у ОСОБА_2, який до часу виготовлення на його ім'я Державного акту на право власності на суміжну з ОСОБА_5 земельну ділянку користувався нею лише на підставі передання йому на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Крім того, після того як ОСОБА_2 було передано земельну ділянку у власність, розмір його земельної ділянки збільшився за рахунок земельної ділянки ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_2 користувався земельною ділянкою площею 1,8 га, а Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_2 виданий вже на 1,8395 га, тому просив позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити, а в задоволені позовних вимого ОСОБА_2 відмовити, врахувавши те, що рішення сільради в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки є незаконним, оскільки порушуються права ОСОБА_5 щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому на праві приватної власності частиною земельної ділянки, право власності на яку у нього виникло раніше, ніж у ОСОБА_2, тому і Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_2 підлягає скасуванню, оскільки виданий на підставі незаконного рішення сільради.
Представник відповідача як за первісним позовом так і за зустрічним позовом - Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області - голова сільради ОСОБА_4 (а.с. 27) в судове засідання з'явився, просив вирішити спір на розсуд суду, при цьому пояснив, що вказана накладка земельних ділянок відбувалась, у зв'язку з тим, що неналежним чином були проведені заміри земельних ділянок, під час передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та при прийняття рішення сесії від 26 лютого 2004 року про передачу у власність земельних ділянок громадянам, в тому самому числі і ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 21 грудня 2012 року (а.с. 34) за первісним позовом, в судове засідання з'явилась, проти первісних позовних вимог ОСОБА_5 заперечували, надавши письмові заперечення (а.с. 129-133), при цьому свої зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини вказані в зустрічній позовній заяві (а.с. 42-43).
Представник третьої особи - відділу Держземагенства в Магдалинівському районі Дніпропетровської області - Феленко Я.О., що діє на підставі довіреності від 11 лютого 2013 року (а.с. 109), в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справа (а.с. 116) є заява, згідно якої проводити без представника відділу та винести рішення на розсуд суду.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1, відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача Топчинської сільської ради ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, що первісні позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3) є власником земельної ділянки загальною площею 0,85 га, розташованої в АДРЕСА_1, яка складається з двох окремих земельних ділянок, площа однієї з яких 0,3510 га, яка належить йому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності серії ДП без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних атів на право приватної власності на землю за Мд №1904 від 03 березня 1997 року (а.с. 5) виданого на його ім'я відповідно до рішення Топчинської сільської ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області за № 45 від 26 вересня 1996 року.
Власником суміжної земельної ділянки площею 1,8395 га, розташованої в с. Топчине Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 139 на підставі рішення 16 сесії 24 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 90-16/24 від 26 лютого 2004 року, відповідно до виданого на ім'я Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 836607, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010512301126 від 14 грудня 2005 року (а.с. 14), виготовленого та виданого після складання відповідної технічної документації на вказану земельну ділянку (а.с. 134-149).
У відповідності до рішення 16 сесії 24 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 90-16/24 від 26 лютого 2004 року «Про приватизацію земельних ділянок громадянам» було надано земельні ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району громадянам, в тому числі і ОСОБА_2 (а.с. 49).
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Мд № 10 від 09 квітня 1998 року (а.с. 6), виданого на підставі рішення 4 позачергової сесії 21 скликання Топчинської сільської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 14 травня 1991 року ОСОБА_2 надано у постійне користування земельна ділянка площею 1,8 га, розташована в с. Топчине Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області для ведення особистого підсобного господарства.
Згідно повідомлення відділу Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області за № 01-13/726 від 13 лютого 2013 року (а.с. 94) за даними відділу встановлено, що дійсно Державний акт на право постійного користування землею серії ДП без номеру, який зареєстровано 09 квітня 1998 року за Мд, видавався ОСОБА_2 на підставі рішення І позачергової сесії 21 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14 травня 1991 року. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 836607. Який зареєстровано 14 грудня 2005 року за № 010512301126 дійсно видавався ОСОБА_2 на підставі рішення 16 сесії 24 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 90-16/24 від 26 лютого 2004 року. Земельна ділянка, позначена в наведених вище Державних актах є однією і тією ж земельною ділянкою. При цьому відділ не розраховую інформацією про видачі та заміну Державного акту на право користування землею (зразка УРСР) від 1991 року ОСОБА_2.
Відповідно до повідомлення Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за № 01-42/1641/13 від 22 серпня 2013 року (а.с. 121) копія рішення УІ позачергової сесії 21 скликання Топчинської сільської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 14 травня 1991 року на ім'я ОСОБА_2 відсутня.
В зв'язку з необхідністю отримання кадастрового номеру на земельну ділянку позивач за первісним позовом ОСОБА_5 18 червня 2012 року подав відповідні документи до відділу Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області та згідно листа відділу Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області за № 01-13/2050 від 26 лютого 2012 року (а.с. 13) здійснити присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку, яка передана у власність ОСОБА_5 на території с. Топчине Магдалинівського району Дніпропетровської області на час звернення не можливо, в зв'язку з наявністю накладок координат цієї земельної ділянки на координати суміжних земельних ділянок в АС ДЗК, що підтверджується результатами обмірів.
Згідно ситуаційної схеми складеної ТОВ «Земляни» дійсно існує перетин земельних ділянок суміжних землекористувачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2, при цьому земельна ділянка ОСОБА_5 становить 0,3510 га і перетин земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_5 складає - 0,0840 га (а.с. 7), що позбавляє ОСОБА_5 його можливості отримати документи про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, а також здійснення права власності на земельну ділянку - володіння, користування та розпорядження.
У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
У відповідності до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Таким чином, право власності на землю є сукупністю наявних трьох складових, а саме володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності та приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
У відповідності до ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного
користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 140 ЗК України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні
умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
У відповідності до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.
Також, при розгляді даного спору пов'язаного із земельними правовідносинами, суд враховує «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за перше півріччя 2013 р щодо спорів, що виникають із земельних правовідносин», згідно яких у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України). Аналіз абз. 1 п. 12 розд. Х «Перехідні положення» ЗК України з урахуванням ч. 2 ст. 19 Конституції України дає підстави для висновку про те, що й державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним. Отже, висновок про те, що визнання державного акта на право власності на земельну ділянку не передбачено законодавством, суперечить наведеним нормам закону (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2013 р. у справі № 6-169цс12). Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначено ч. 1 ст. 116 ЗК України. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, передбачених цим Кодексом або за результатами аукціону. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч. 1 ст. 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог статей 116, 118 ЗК України, - недійсним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 р. № 6-14цс13). Судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, що пов'язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Статтею 140 ЗК України визначено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в передбаченому законом порядку, а не коли особа набула право власності на земельну ділянку на підставі незаконного розпорядження органу місцевого самоврядування (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 червня 2013 р. у справі № 6-57цс13).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.
Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка ОСОБА_5 не може бути об'єктом цивільних прав, відповідно до ст. 79-1 ЗК України, оскільки вказана норма введена в дію на підставі Закону України № 3613-УІ (3613-17) від 07 липня 2011 року, тобто після видачі належним чином зареєстрованого Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку 03 березня 1997 року, і тому вони є безпідставними, при цьому інших нормативних актів, на підставі яких можливо б було стверджувати про те, що вказана земельна ділянка не є об'єктом цивільних прав в законодавстві, що регулює вирішення саме даного спору не існує.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 не доведено, і це підтверджується матеріалами цивільної справи (а.с. 94), що Державний акт на право власності на землю ОСОБА_2 не видавався, а було лише прийнято рішення сесії Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14 травня 1991 року про передачу у користування земельної ділянки, та на підставі саме цього рішення ОСОБА_2 в 1998 році було видано Державний акт на право постійного користування землею (площею 1,8 га) серії ДП без номеру, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Мд № 10 від 09 квітня 1998 року, тому державна реєстрація права ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою відбулась лише 09 квітня 1998 року, тобто в день реєстрації вказаного Державного акту в Книзі записів державний актів на право постійного користування землею за Мд № 10 від 09 квітня 1998 року. Тим самим, право користування у ОСОБА_2 земельною ділянкою виникло, після отримання ОСОБА_5 Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних атів на право приватної власності на землю за Мд №1904 від 03 березня 1997 року (а.с. 5) виданого на його ім'я відповідно до рішення Топчинської сільської ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області за № 45 від 26 вересня 1996 року.
Тим самим, у ОСОБА_5 відповідно до законодавства право власності на земельну ділянку виникло з моменту державної реєстрації таких прав з 03 березня 1997 року, в день реєстрації в Книзі записів державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за № Мд № 1904 від 03 березня 1997 року, тобто до реєстрації прав ОСОБА_2 на право користування земельною ділянкою.
При цьому, судом також враховується і той факт, що і оскаржуваний Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 в 2005 році, тобто після реєстрації своїх прав на землю ОСОБА_5 в 1997 році.
В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_2 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,8 га, на підставі Державного акту 1998 року (а.с. 6), та після його переоформлення у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею вже 1,8395 га, що на думку суду відбулось за рахунок земельної ділянки ОСОБА_5 і це підтверджується ситуаційною схемою (а.с. 7).
Тим самим, суд приходить до висновку, що право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку було порушено як під час прийняття рішення 16 сесії 24 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 90-16/24 від 26 лютого 2004 року щодо передачі у приватну власність земельних ділянок громадянам, в тому числі і ОСОБА_2, так і під час виготовлення та видачі ОСОБА_2 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 836607, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010512301126 від 14 грудня 2005 року, при цьому ОСОБА_2 не доведено та необґрунтовано належними доказами з посиланням на правові підстави та норми Закону того факту, що існують правові підстави для визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП без номеру, зареєстрованого Книзі записів державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за № Мд № 1904 від 03 березня 1997 року, виданого на ім'я ОСОБА_5.
Таким чином, оцінюючи пояснення позивача за первісним позовом, відповідача та його представника за первісним позовом, представника відповідача Топчинської сільської ради Магдалинівського району, а також всі докази по справі, наведені норми права та їх аналіз і застосування до спірних правовідносин, суд вважає, що первісні позовні вимоги ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню щодо визнання недійсним рішення 16 сесії 24 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 90-16/ХХІУ від 26 лютого 2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 836607 виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8395 га, розташовану в с. Топчине Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010512301126 від 14 грудня 2005 року, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 суд вважає недоведеними, безпідставними та необґрунтованими і вважає за необхідне в їх задоволені відмовити.
Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених позивачами вимог і на підставі наданих сторонами доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 16, 182, 328, 373, 393 ЦК України, Земельним Кодексом України, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 57-66, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд, -
Первісні позовні вимоги ОСОБА_5 - задовольнити.
Визнати недійсним рішення 16 сесії 24 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 90-16/ХХІУ від 26 лютого 2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.
Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 836607 виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8395 га, розташовану в с. Топчине Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010512301126 від 14 грудня 2005 року.
В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий : суддя Д.І. Новік