ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 02/04-08 04.11.13
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК-Сервіс"
на дії відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області
у справі № 02/04-08
За заявою Приватного підприємства "Агрофісон"
про видачу виконавчого документа на виконання рішення від 16.05.08 р.
Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі Київський
кліринговий дім"
у справі третейського суду № 02/04-08
за позовом Приватного підприємства "Агрофісон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК-Сервіс"
про повернення майна
Суддя: Лиськов М.О.
Представники сторін: не з'явились
16 травня 2008 суддею Постійнодіючого Третейського суду при товарній біржі "Київський кліринговий дім" Похиленко А.В. прийнято рішення по справі № 02/04-08 за позовом Приватного підприємства "Агрофісон"до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК-Сервіс"про повернення майна, переданого на тимчасове зберігання, відповідно до якого позовні вимоги задоволено повністю, а саме: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "НПК-Сервіс"повернути Приватному підприємству "Агрофісон"бензин А-95 в кількості 55,772 тонн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК-Сервіс"на користь Приватного підприємства "Агрофісон"витрати по сплаті третейського збору в розмірі 7 173,98 грн. та понесені збитки в розмірі 63 480,00 грн.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "НПК-Сервіс"у добровільному порядку не виконало рішення Постійнодіючого третейського суду при товарній біржі "Київський кліринговий дім"у справі № 02/04-08 від 16.05.2008, Приватне підприємство "Агрофісон"звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про видачу виконавчого документа, з метою примусового виконання вказаного рішення.
Ухвалою господарського суду міста Києва № 02/04-08 від 10.10.2008 задоволено заяву Приватного підприємства "Агрофісон" про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Київський кліринговий дім" від 16.05.2008 .
На виконання зазначеної ухвали 27.10.2008 видано накази.
12.03.2013 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК-Сервіс" до Господарського суду міста Києва надійшла скарга на дії відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2013 скаргу на дії відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області повернуто скаржнику без розгляду.
14.10.2013. від боржника до Господарського суду міста Києва надійшла скарга на дії відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області.
Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 14.10.2013 скаргу передано для розгляду судді Лиськову М.О.
Ухвалою Господарського суду м. Києва розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК-Сервіс" на дії відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області призначено на 04.11.2013.
В судове засідання, призначене на 04.11.2013, представники сторін не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду були належним чином повідомлені.
Згідно п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник заявника в судове засідання не з'явився, його неявка не перешкоджає розгляду скарг по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарги, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, господарський суд міста Києва встановив наступне.
Стягувачем, ПП «Агрофісон», було подано заяву про примусове виконання наказу суду до ВДВС (Сєвєродонецького РУЮ у Луганській області. Виконавче провадження № 15809750 було закінчено 16 листопада 2009 року та направлено до ВДВС Лисичанського РУЮ у Луганській області.
05.02.2010 ВДВС Лисичанського РУЮ у Луганській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 17176091, а 14.02.2012 року було винесено постанову про закриття виконавчого провадження та передано справу для подальшого виконання до ВДВС Сєвєродонецького РУЮ у Луганській області .
27.02.2010 ВДВС Сєвєродонецького РУЮ у Луганській області відкрито виконавче провадження № 31448185 та постановлено боржнику самостійно виконати рішення в строк до 7 днів з моменту винесення вказаної постанови.
Однак боржник не виконав вказаної вимоги, у зв'язку з чим 25.05.2012 постановою ВДВС Сєвєродонецького РУЮ у Луганській області накладено арешт на майно боржника та оголошення заборону на його відчуження. У виконання вказаної постанови ВДВС Сєвєродонецького РУЮ накладено арешт на Сховище нафтопродуктів по вул.. Заводська, 2а-1, що належить боржнику та оголошено заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ТОВ «НПК-Сервіс»
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Так, за умовами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів,на все майно боржника або на окремі предмети.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що статтею 57 Закону передбачено, що постановами може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів,на все майно боржника або на окремі предмети, державний виконавець правомірно виніс постанови про накладення арешту на все майно, що належить боржнику з забороною здійснювати відчуження цього майна лише в межах сум боргу.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Тобто, вказаною нормою Закону регулюється лише черговість звернення стягнення на належне боржнику майно, а не черговість накладення арешту, як помилково вважає скаржник, що свідчить про безпідставність доводів скаржника про порушення державним виконавчем вимог ст. 52 Закону в частині одночасного накладення арешту на майно та кошти, право на накладення якого під час відкриття виконавчого провадження передбачено ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".
Слід зауважити і на те, що не зважаючи на тривалий час, який пройшов з дати винесення наказу господарського суду міста Києва № 02/04-08 від 27.10.2008, скаржником не надано жодних доказів про вжиття ним будь-яких заходів направлених на добровільне виконання рішення суду.
Тоді як, в п. 2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 вказано, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України скаржник не довів за допомогою належних і допустимих доказів факту порушення органом державної виконавчої служби норм чинного законодавства саме при вчиненні дій з накладення арешту на майно боржника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданих скарг.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 86, 1211 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК-Сервіс" на дії відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області
2. Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Лиськов