Провадження № 11-кп/790/438/13 Головуючий І-ої інстанції:
Справа № 617/1143/13-к Уханьова І.С.
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: Ємець О.П.
01 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді Ємця О.П.,
суддів - Остапчика С.В., Самсонової В.Г.
за участю: прокурора - Крест'янінової І.А.
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2
обвинуваченого - ОСОБА_3,
при секретарі - Шматок Т. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Бухана В.Г. на вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 08 серпня 2013 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, -
Вказаним вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., уродженець м.Первомайськ Луганської області, громадянин України, українець, одружений,має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з середньою освітою, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, не судимий, -
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено три роки іспитового строку з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи.
Стягнуто з ОСОБА_3:
- на користь держави в особі ГУДК України в Харківській області витрати на лікування постраждалих у сумі 9205грн. 88 коп.;
- на користь держави витрати на проведення судових експертиз у сумі 2787грн. 30коп.
Як визнав суд, 05 травня 2013 року приблизно о 19-00 годині ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував особистим технічно справним автомобілем «Шкода-Октавія» р.н. НОМЕР_1, на якому рухався по автодорозі «Харків-Вовчанськ» зі сторони м.Вовчанськ в напрямку м.Харкова зі швидкістю приблизно 130км/г, чим грубо порушив вимоги п.п.2.0.а, 12.6.г Правил дорожнього руху України, а саме під час руху в районі 29 км даної автодороги, на території Вовчанського району Харківської області, водій ОСОБА_3, намагаючись виконати маневр обгону, перед зміною напрямку руху автомобіля не переконався в безпеці своїх дій, а також в тому, що смуга зустрічного напрямку вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху, при цьому перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим грубо порушив вимоги п.п.10.1, 14.1, 34.1.1 Правил дорожнього руху України та скоїв зіткнення з автомобілем «ДЕУ-Ланос» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, 1949р.н., який рухався у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водієві ОСОБА_5 та пасажиру його автомобіля ОСОБА_6, 2009р.н., завдані тяжкі тілесні ушкодження.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок у частині призначеного покарання та у частині розподілу процесуальних витрат, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладанням обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України; стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави в особі НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 2787грн. 30коп.; до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, обраний відносно обвинуваченого, залишити без змін.
Обгрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано вимоги ч.1 ст.75 КК України, оскільки у судовому рішенні не зазначено, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише до основного покарання. При застосуванні ст.76 КК України судом не враховано, що в чинній редакції вказаної статті відсутнє таке формулювання як «кримінально-виконавча система». Судом допущено нечітке формулювання розміру призначеного додаткового покарання, а саме застосоване позбавлення права керувати транспортними засобами «строком до 3 років». Крім того, всупереч вимогам ч.4 ст.374 КПК України, у вироку не зазначено рішення щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого. В порушення вимог ст.122 КПК України, у резолютивній частині вироку при вирішенні питання щодо стягнення процесуальних витрат судом не зазначено в особі якої експертної установи необхідно їх стягнути.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача у кримінальному провадженні та вважав, що вона підлягає задоволенню в повному обсязі; пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції кримінальне провадження розглянуте у спрощеному порядку з додержанням вимог ч.3 ст.349 КПК України, вирок в частині фактичних обставин злочину учасниками судового провадження не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряється. Дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані правильно, що також не оскаржується учасниками кримінального провадження.
Відповідно до ст.75 КК України суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. За змістом вказаної статті КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване лише до основного покарання. При цьому ст.75 КК України не передбачає звільнення з випробуванням від відбування покарання у виді позбавлення спеціального права.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, не врахував вимоги ст.75 КК України, звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання, не вказавши у вироку, від відбування якого саме покарання застосоване звільнення - основного чи додаткового.
Крім того, у резолютивній частині вироку нечітко сформульовано строк призначеного додаткового покарання, що може викликати сумніви під час його виконання. Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_3 позбавлений права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.
За таких обставин, вирок суду в частині призначеного ОСОБА_3 покарання підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, з постановленням в цій частині нового вироку.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. Обставинами, які пом'якшують покарання, є щире каяття обвинуваченого та його активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставинами, які обтяжують покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 21.06.2013р. відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання (а.с.147).
Після надходження обвинувального акту відносно ОСОБА_3 до суду для розгляду по суті, ухвалою від 23.07.2013р. у підготовчому судовому засіданні постановлено продовжити застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_3 строком на 60 днів до 23.09.2013р. (а.с.21). У резолютивній частині вироку, всупереч вимогам ч.4 ст.374 КПК України, рішення суду про обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, не зазначено.
Разом з тим, вимога прокурора про залишення обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання без змін при постановленні апеляційним судом вироку до набрання ним законної сили, є безпідставною, оскільки відповідно до ч.4 ст.532 КПК України, вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи прокурора про порушення судом вимог кримінального процесуального законодавства при ухваленні вироку в частині розподілу процесуальних витрат на залучення експерта.
Згідно ч.2 ст.122 КПК України, ч.2 ст.15 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994р. (зі змінами від 17.05.2012р.), залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Вимогами ч.2 ст.124 КПК України встановлено, що документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог при ухваленні рішення про стягнення з обвинуваченого на користь держави витрат на залучення експерта. Згідно зазначеним в обвинувальному акті даним про розмір витрат на проведення автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз, на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_3 стягнуто 2787грн. 30 коп. Сума витрат, що підлягає стягненню з обвинуваченого, документально підтверджена установою, яка проводила вказані експертизи - Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в Харківській області (а.с.81а, 102).
За таких обставин, вирок суду в частині стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експерта на користь держави, відповідає вимогам КПК України.
Беручи до уваги наведене, керуючись ст.ст. 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Бухана В.Г. задовольнити частково.
Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 08 серпня 2013 року відносно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України 5 (П'ЯТЬ) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (ТРИ) роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (ТРИ) роки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В решті вирок суду від 08 серпня 2013 року залишити без змін.
Копію вироку апеляційного суду негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
На вирок може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді:
_________________ _________________ _________________
О.П.Ємець С.В. Остапчик В.Г. Самсонова