Провадження 22-ц/790/5707/13 р. Головуючий 1 інстанції Гаврилюк С.М.
Справа № 2012/2026/2012 Доповідач: Коваленко І.П.
Категорія: інші
24 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П
суддів - Сащенко І.С., Довгаль А.П.
при секретарі - Москаленко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 27 червня 2013 року по справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Приватного малого підприємства фірма «Гема», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-і особи - Харківський акціонерний комерційний Земельний банк, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентрізації», Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Прокурор Жовтневого району м.Харкова про визнання правочинів недійсними та витребування державного майна, -
В жовтні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до суду із позовом до Приватного малого підприємства фірма «Гема», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-і особи - Харківський акціонерний комерційний Земельний банк, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентрізації», Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Прокурор Жовтневого району м.Харкова про визнання правочинів недійсними та витребування державного майна.
В обґрунтування своїх вимог посилалось на те ,що у 1993 році в ході приватизації державного майна згідно договору купівлі-продажу державного майна № 40 від 04.08.1993 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області здійснило відчуження цілісного майнового комплексу Харківського орендного підприємства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування ім. В.І.Леніна, розміщеного на АДРЕСА_2, організації орендарів цього підприємства.
У відповідності до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.07.1993 року була вилучена вартість майна, що не підлягала приватизації, яка відображала об'єкти , які належати орендарю, а також об'єкти соціально-культурно-побутового призначення ( спірна будівля колишнього дитячого садку № 258, загальною площею 957, 4 кв.м по АДРЕСА_1 за інвентарним № 3912 по цеху № 34 , для яких були встановлені пільги у відповідності до ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".
Таким чином, спірна будівля колишнього дитячого садку № 258, загальною площею 957, 4 кв.м по АДРЕСА_1 не увійшла до статутного фонду створеного ЗАТ "Титан" та залишилась у державній власності, що було встановлено Вищим господарським судом України в постанові від 21.10.2008 року у справі № 27/331-07.
Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області являється органом управління державного майна, що не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації.
Проте, у 2008 році рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2008 року позов ЗАТ "Титан" було задоволено та визнано за ним право власності на спірну будівлю дитячого садку. Відсутність законних підстав для визнання права власності на вказану вище будівлю дитячого садку за ЗАТ "Титан" було встановлено постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2008 року, та за результатами нового розгляду вказаної справи рішенням Господарського суду Харківської області від 12.07.2010 року у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Титан" про визнання права власності на вказану будівлю було відмовлено.
В зв'язку з цим вважає, що при таких обставинах подальше відчуження вказаної будівлі ЗАТ "Титан "на користь Приватного малого підприємства фірма "Гема" суперечило положенням ст. 658 ЦК України та відповідно до положень, передбачених ст.ст.215, 216, 388, 1212 ЦК України просило визнати недійсними: договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ."А-2", загальною площею 957, 4 кв.м по АДРЕСА_1 від 17.07.2008 року, укладеного між ЗАТ "Титан" та Приватним малим підприємством фірмою "Гема", договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ."А-2" , загальною площею 957, 4 кв.м по АДРЕСА_1 від 18.07.2008 року, укладеного між Приватним малим підприємством фірмою "Гема" та фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, витребувати з чужого незаконного володіння будівлю колишнього дитячого садку по АДРЕСА_1, загальною площею 957, 4 кв.м, яка на теперішній час є нежитловою будівлею літ. "А-2," загальною площею 957, 4 кв.м за вказаною адресою.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі , посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.
Представник прокурора Жовтневого району м. Харкова просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідачів проти позову заперечували, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Представник третьої особи- Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції покладався на розсуд суду при вирішенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
Третіми особами: приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації подано до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник 3-ї особи Харківського акціонерного комерційного Земельний банк в судове засідання не з'явився, справа розглянута у його відсутності.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 27 червня 2013 року задоволений частково.
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 нежитлову будівлю літ. «А-2» , загальною площею 957,4 кв.м по АДРЕСА_1 на користь держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 1147 грн. з кожного.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія судів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання, відповідно до ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна та не була стороною договору, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
Пленум Верховного Суду України в п.10 своєї постанови № 9 від 06.1 1.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину. за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України . Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено судом і не оспрюється сторонами, у 1993 році в ході приватизації державного майна, згідно договору купівлі-продажу державного майна № 40 від 04.08.1993 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області здійснило відчуження цілісного майнового комплексу Харківського орендного підприємства "Титан" по виробництву під'ємно - транспортного устаткування ім. В.І.Леніна, розміщеного на АДРЕСА_2, організації орендарів цього підприємства.
У відповідності до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.07.1993 року була вилучена вартість майна, що не підлягала приватизації, яка відображала об'єкти , які належали орендарю, а також об'єкти соціально-культурно-побутового призначення, в тому числі спірна будівля колишнього дитячого садку № 258, загальною площею 957, 4 кв.м по АДРЕСА_1 за інвентарним № 3912 по цеху № 34 , для яких були встановлені пільги у відповідності до ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( том 1 а.с. 3а -9).
Таким чином, спірна будівля колишнього дитячого садку № 258, загальною площею 957, 4 кв.м по АДРЕСА_1 не увійшла до статутного фонду створеного ЗАТ "Титан" та залишилась у державній власності, що було встановлено постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2008 року у справі № 27/331-07 за позовом ЗАТ «Титан» до Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області про визнання права власності. ( том І а.с. 11-13).
Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області являється органом управління державного майна, що не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації.
Проте, у 2008 році рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2008 року у справі № 27/331-07 позов ЗАТ "Титан" було задоволено та визнано за ним право власності на спірну будівлю колишнього дитячого садку № 258, загальною площею 957, 4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ( том 2 а.с. 5-6).
Відсутність законних підстав для визнання права власності на вказану вище будівлю дитячого садку за ЗАТ "Титан" було встановлено вказаною вище постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2008 року, відповідно якої касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 року у справі № 27/331-07 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області(том І а.с. 11-13).
За результатами нового розгляду вказаної справи рішенням Господарського суду Харківської області від 12.07.2010 року у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Титан" про визнання права власності на вказану будівлю було відмовлено ( том 1 а.с. 16-17).
Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що за час судових розглядів господарським судом справи за позовом ЗАТ "Титан" про визнання права власності на вказану вище будівлю ЗАТ «Титан» здійснило відчуження спірної будівлі на користь МПП «Гема» та у подальшому відбулося її відчуження ОСОБА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві сумісної власності, що підтверджується наявними у справі рішенням судової колегії господарського суду Харківської області від 12.07.2010 року ( том 1 а.с. 16-17), договором купівлі-продажу від 17.07.2008 року між ЗАТ «Титан» » по виробництву під'ємно - транспортного устаткування та ПМП «Гема», договором купівлі-продажу від 18.07.2008 року між ПМП «Гема» та ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, договором іпотеки від 21.07.2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, а також витягом про реєстрацію прав власності на спірне нерухоме майно, які підтверджують, що нежитлова будівля, літ. «А-2», площею 957, 4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності фізичним особам - ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ( том 1 а.с. 18-19, 42-45).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що спірна будівля відчужена особою, яка не мала на це права, майно вибуло з володіння власника не з його волі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 27 червня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -