Провадження № 22ц/790/5330/13 Головуючий 1-ої інст.: Труханович В.В.
Справа № 2-2127/11
Категорія: договірні Доповідач: Маміна О.В.
23 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Маміної О.В.
суддів - Борової С.А., Крилової Т.Г.,
при секретарі - Єндовицькій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
У травні 2011 року ОСОБА_5, правонаступником якого є ОСОБА_1, звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування вимог зазначав, що 21 серпня 2009 року ПН ХМНО ОСОБА_4 було посвідчено договір купівлі-продажу належної ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1. Зазначений договір було вчинено під впливом обману щодо обставин, які мають істотне значення, з боку ОСОБА_2 Просив визнати вказаний договір купівлі-продажу квартири недійсним.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції від 05 липня 2013 року скасувати, позовні вимоги задовольнити. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 23.12.2002 року належала квартира АДРЕСА_1.
07 серпня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір, відповідно до умов якого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зобов'язалися у майбутньому, у строк до 20.08.2009 року, укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Ціна відчужуваної квартири була визначена у розмірі 124 000 грн. Договір був підписаний особисто ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 13)
В подальшому 21.08.2009 року сторонами було укладено договір купівлі-продажу. Зі змісту вказаного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_5 передає майно - спірну квартиру у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 приймає зазначене майно і сплачує за нього 124 000 грн., які ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 до підписання цього договору. (а.с. 8) Вказаний договір також було підписано особисто сторонами договору.
Відповідно до п. 4.2 даного договору, вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз'яснено нотаріусом. Сторони стверджували, що договір не носить характер мнимої та удаваної угоди.
До підписання цього договору ОСОБА_2 повідомила приватного нотаріуса ХМНО - ОСОБА_4, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває. Зміст даної заяви було доведено до відома сторін договору. (а.с. 11)
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_5 вважав, що ОСОБА_2 повідомила неправдиву інформацію стосовно свого сімейного стану, а саме обманула як його, так і нотаріуса зазначивши, що вона не перебуває у шлюбі.
Крім того, позивач зазначав, що спірний договір укладений на підставі недійсного свідоцтво про приватизацію спірної квартири. У зв'язку з чим вважав, що вищезазначений договір купівлі-продажу вчинений внаслідок обману зі сторони ОСОБА_2 і це вимусило його звернутися до суду з позовом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.48).
За життя ОСОБА_5 склав заповіт від 09.08.2010 року, яким заповів все належне йому майно, де б таке не знаходилося та з чого б не складалося, та взагалі все, що буде йому належати на день смерті, та на що він законно матиме право, а також те, що надійде йому після його смерті - ОСОБА_1. ( а.с.56)
Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину від 10.05.2012 року, ОСОБА_1 спадщину прийняв. ( а.с. 57)
Таким чином суд першої інстанції правомірно визначив, що правонаступником померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_1
ОСОБА_1 позов підтримав, вказавши, що договір купівлі- продажу є недійсним, оскільки вчинений внаслідок обману, який полягав в тому, що ОСОБА_2 пред'явила нотаріусу паспорт, в якому не мала відмітки про зареєстрований шлюб, хоча перебувала в ньому на час вчинення оспорюваного правочину, посилаючись на наявність у матеріалах справи копії свідоцтво про укладення шлюбу, виданого Відділом РАЦСу адміністрації Шебекінского району та міста Шебекіно Бєлгородської області Російської Федерації, актовий запис №161, згідно якого ОСОБА_8 - громадянин Російської Федерації та ОСОБА_2 - громадянка України уклали шлюб 12.07.2003 року. ( а.с. 121)
Доводи позивача та його представника стосовно того, що ОСОБА_2 під укладання договору купівлі-продажу перебувала у зареєстрованому шлюбі вірно не прийнято судом до уваги, оскільки, під час судового засідання відповідачкою ОСОБА_2 було надано копію виписки з рішення Мирового судді судової дільниці №2 Шебекінського району та міста Шебекіно Білгородської області від 09 березня 2004 року, з якої вбачається, що шлюб, укладений 12.07.2003 у відділі РАЦСу адміністрації Шебекінского району та міста Шебекіно Білгородської області, актовий запис №161, між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, розірвано. (а.с. 162)
Згідно ст. 25 Сімейного Кодексу Російської Федерації, шлюб, який розірвано в органах реєстрацїї актів громадянського стану, припиняється від дня державної реєстрації розірвання шлюбу в книзі реєстрації актів громадянського стану, а при розірванні шлюбу в суді - з дня набрання рішенням законної сили. Як вбачається з вищенаведеної виписки із рішення суду, рішення набрало законної сили20 березня2004 року, отже шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано20.03.2004 року.
Будь-яких інших доказів стосовно перебування ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах, на час укладання спірного правочину, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно приписів ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Всупереч вимогам вищезазначених норм Закону, позивач не надав суду належних та допустимих доказів стосовно перебування відповідача ОСОБА_2 під час укладання оспорюваного договору у зареєстрованих або у фактичних шлюбних стосунках.
Крім того, позивачем не надано доказів, що оспорюваний договір було укладено на підставі підробленого свідоцтва про приватизацію спірної квартири, або ж , що вказане свідоцтво чи рішення, яке було підставою для його видачі, буди визнані недійсними, скасовані чи анульовані на час вчинення правочину.
Обставини вчинення правочину підтвердила у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9, працювала в агентстві нерухомості «Фортуна» і, як агент з нерухомості, допомагала ОСОБА_2 продати її квартиру та купити нову квартиру. Продажем квартири ОСОБА_5 займалася ОСОБА_3 Підготовку документів, необхідних для продажу квартири ОСОБА_5, проводили ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Свідок пояснила, що була присутня під час укладання угод, ОСОБА_5 перебував в нормальному стані. ОСОБА_2 до підписання договору купівлі-продажу передала ОСОБА_5 гроші за куплену квартиру.
Судом дана вірна оцінка показам вказаного свідка, оскільки вони підтверджуються даними, зазначеними в договорі купівлі- продажу.
Як вбачається з п.2.1 договору купівлі-продажу квартири від 21.08.2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 124000,00 грн., які продавець отримав від покупця до підписання цього договору. ( а.с. 8) Таким чином, доводи позивача стосовно неотримання грошових коштів від продажу квартири не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Крім того, під час з'ясування обставин по справі позивач ОСОБА_1 та його представник надали суду докази стосовно подвійного громадянства ОСОБА_2 та стосовно заниження вартості проданої квартири, що на їх думку свідчить про обман продавця ОСОБА_5
Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України, до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Однак, позивач та його представник до початку слухання справи по суті підстави позову не змінювали, а тільки під час судових дебатів представник позивача вказав, що ОСОБА_2 під час посвідчення договору купівлі-продажу ввела в оману нотаріуса, надавши паспорт громадянина України, у той час, як мала подвійне громадянства - Росії та України.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними юг і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири з підстав надання ОСОБА_2 нотаріусу неправдивих даних стосовно сімейного стану, та стосовно укладання спірного договору на підставі підробленого свідоцтва і приватизацію квартири. Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що не може вийти за межі заявлених позовних вимог та розглянути доводи позивача ОСОБА_1 та його представника стосовно подвійного громадянства ОСОБА_2, як підставу для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позивач у тексті позовної заяви, а потім і його правонаступник ОСОБА_1 в судовому засіданні, посилались як на підставу визнання договору купівлі-продажу недійсним, на те, що ОСОБА_2 обіцяла укласти шлюб з ОСОБА_5 та жити з ним однією сім'єю, у той час як перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, вважаючи, що в цьому і є обман ОСОБА_5 з боку ОСОБА_2
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги вищезазначені твердження позивача, оскільки обіцянка ОСОБА_2 укласти шлюб з ОСОБА_5 не може бути визнана судом, як підстава для визнання договору купівлі-продажу недійсним, шляхом введення в оману ОСОБА_5
Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 пояснили суду, що їм було відомо, що ОСОБА_5 збирається продати свою квартиру, а взамін придбати меншу квартиру за допомогою ОСОБА_3
Таким чином судом встановлено, що волевиявлення ОСОБА_5 було вільним та направленим саме на продаж належної йому квартири ОСОБА_2 з метою в подальшому придбання для себе меншої квартири.
Відповідно до п. 20 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 умисно ввела ОСОБА_5 в оману, та того, що такий обман взагалі мав місце, а обставини, наведені позивачем, є істотними для визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального права. Підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя -
Судді -