Провадження №-22-ц/790/4675/2013 Головуючий 1 інстанції - Макаров В.О.
Доповідач - Міненкова Н.О
Справа № 2/643/1002/13
Категорія - трудові.
24 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючої судді - Міненкової Н.О.
Суддів - Гальянової І.Г. Бородіна М.М..
Секретар - Галушко Т.С., Сватенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ДП «Південна залізниця», Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Червонозаводському районі м. Харкова на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Південна залізниця» Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про визнання недійсними актів про нещасний випадок за формами НПВ та Н5 від 25 травня 2009 року та визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом,-
в січні 2010 року у суд звернувся позивач з вищевказаними позовними вимогами. Пояснював, що з 17 вересня 1985 року по липень 2009 року працював машиністом тепловоза Локомотивного депо Основа Південної залізниці.
В жовтні 2008 року був направлений у відрядження на курси строком з 05.10 2008 по 02.03 2009 року. Після закінчення навчання прибув за місцем роботи, але роботи не було. З 11 березня по 20 березня 2009 року перебував на лікарняному. Вийшов на роботу 24 березня 2009 року щоб здати лікарняний. Під час очікування вирішення питання щодо роботи він упав на території депо, вдарившись головою та втративши свідомість. Лікувався у лікарні з 24 по 28 квітня 2009 року. Вважає, що були підстави для складання акту за формою Н 1, так як він знаходився на території підприємства у робочий час. За фактом нещасного випадку підприємство склало акти за формою НПВ та Н5, що позбавило його права отримати страхові виплати.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказував, що позивач повинен був вийти на роботу 21 березня 2009 року, так як лікарняний було закрито 20 березня 2009 року. 24 березня 2009 року він прийшов на територію підприємства, щоб здати лікарняний. У зв'язку з тим, що виникло питання щодо строків лікарняного, йому запропоновано було почекати. До роботи він не приступав, так як за інструкцією після лікарняного робітник повинен пройти інструктаж та отримати допуск до роботи. А тому вважають, що ті обставини, що позивач раптово впав на території підприємства не можуть бути підставою для визнання цього випадку, що стався під час перебування на роботі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2013 року позовні вимоги були задоволені.
Не погодились з рішенням апелянти й у апеляційній скарзі просять рішення скасувати й у задоволенні позову відмовити. Посилаються на те, що позивачем не було доведено в судовому засіданні те, що нещасний випадок з позивачем стався при виконанні ним трудових обов'язків. Вважають, що суду було надано достатньо доказів на підтвердження того, що даний нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з п.14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.04.2005 року, яка діяла на час настання нещасного випадку.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач 24 березня 2009 року прибув на територію Локомотивного депо «Основа» Південної залізниці для передачі листка непрацездатності та вирішення питання щодо виконання завдань керівництва та початок роботи.
Судовим розглядом було встановлено, що 24 березня 2009 року ОСОБА_2 з'явився в депо для того щоб здати лікарняний листок та приступити до роботи.. Як було встановлено, останній працював у складі колони, якою керував машиніст - інструктор ОСОБА_3, обслуговуючий ПМС-131 з 2003 року. Цей факт підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
В судовому засіданні була досліджена телеграма начальника депо №-Н/715 від 23.03.2009 року, отримана о 19 годині 09 хв. В якій зазначалось що для забезпечення ремонту колії плану 2009 року наказано виділити локомотиви строком на 31 грудня 2009 року в розпорядження ПМС-131, ПМС-39 з роботою цілодобово. Усім Т4 у строк до 25.03.09 провести обкатку локомотивних бригад.
Оцінюючи усі ці докази, пояснення свідків суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 прибув на роботу для вирішення питань, пов'язаних з її продовженням. Період очікування інструктора - машиніста ОСОБА_3 безпосередньо на території підприємства суд пов'язав з пересуванням особи територію підприємства, що підпадає під визначення нещасного випадку таким що пов'язаний з виробництвом.
В суді не було доведено наявність захворювання ОСОБА_1 на епілепсію, що ніби то спровокувало його раптове падіння на бетонні плити та отримання травми головного мозку. Судом першої інстанції було встановлено, що запис в карті виїзду бригади швидкої допомоги « стан після приступу епілепсії» був проведений зі слів робітників депо, які не мають спеціальної медичної освіти. При наступному лікуванні даний діагноз не був підтверджений лікарями. В історії хвороби №-9645 яка була заведена під час лікування позивача з 24 березня по 28 квітня 2009 року чітко записано, що діагноз «епілепсія, епіприпадки не встановлено.» Крім того, судом було досліджено, що за час роботи, протягом 1983-2008 років ОСОБА_1 два рази на рік проходив регулярні медичні обстеження( останній він пройшов 09.07.2008 року) і завжди отримував допуск до роботи у якості помічника машиніста тепловоза. Кожні три роки він отримував сертифікат нарколога про придатність до роботи.
Наказом начальника локомотивного депо Основа Південної залізниці №-961 від 14.09.2007 року був затверджений «Порядок явки на роботу, організації та проведення перед - та після рейсових медичних оглядів локомотивних бригад в основному та оборотному депо» згідно з яким, часом явки локомотивної бригади на роботу - це час явки до чергового по депо.
ОСОБА_1 після хвороби прийшов на територію депо щоб передати лікарняний. Він його передав, і став чекати розпоряджень щоб приступити до роботи. Разом з ним на роботу в той день з'явилися також машиністи локомотивної бригади ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 мав при собі формуляр, який постійно зберігається на підприємстві і видається робітнику перед поїздкою разом з маршрутним листком. Маршрутний лист видається в одному екземплярі на усю бригаду.
Представник відповідача ДП «Південна залізниця» не могли пояснити яким чином ОСОБА_2 отримав іменний службовий формуляр машиніста форми ТУ 57 і мав його на руках саме 24 березня 2009 року. Згідно з п.2.3 Інструкції локомотивної бригади і машиніста - інструктора локомотивних бригад» ЦТ-0106 формуляр під час поїздки чи зміни повинен знаходитися у машиніста і його помічника, а після рейсу в депо у встановленому порядку.
Судом також було встановлено, що до настання нещасного випадку ОСОБА_2 зустрівся з машиністом - інструктором локомотивних бригад ОСОБА_3, який запропонував позивачу почекати його.
Крім того, жодним доказом не підтверджується, що мав місце один із випадків, передбачених п. 18 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» де зазначений перелік нещасних випадків що сталися з працівниками які не визнаються пов'язаними з виробництвом.
Суд першої інстанції дав належну оцінку усім цим обставинам, постановив рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 213,214 ЦПК України, а тому судова колегія не знаходить підстави для його скасування.
Доводи апеляційних скарг не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,308,317,319 ЦПК України судова колегія,
апеляційні скарги ДП «Південна залізниця» і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя -
Судді -