Провадження № 22ц/790/6535/13 Головуючий 1 інст. - Матвієвська Г.В.
Справа № 2029/7605/12 Доповідач - Кісь П.В.
Категорія: договірні
16 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого, судді - Кіся П.В.,
суддів: - Макарова Г.О.,
- Шаповал Н.М.,
при секретарі - Прийміч А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу, -
07.08.2012 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі по тексту - ПрАТ «СК «Інгосстрах») звернулось до суду з вище зазначеним позовом та просив суд стягнути з ОСОБА_3 витрати по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу на загальну суму 31 289 грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_4 уклали 17.09.2007 року договір страхування № DN81AR03110017, згідно якого позивач зобов'язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором. Предметом страхування за укладеним договором страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користування та розпорядженням автомобілем ВАЗ 21214, реєстраційний номер НОМЕР_1. У випадку настання страхового випадку позивач зобов'язаний здійснити страхове відшкодування ОСОБА_4 або вигодо набувачу - ПАТ КБ «ПриватБанк».
13.12.2009 року в 14 год.00хв. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобілю ВАЗ 21214, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобілю ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.01.2010 року винним у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія ОСОБА_3 В результаті ДТП пошкоджено належний ОСОБА_4 автомобіль на суму 31 225 грн. 30 коп. відповідно до звіту про оцінку вартості майнової шкоди та висновку № 8352/09 від 27.01.2010 року, складеного експертом ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса.
ПрАТ «СК «Інгострах» сплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування на загальну суму 30 939 грн. 30 коп., розмір якої визначено за актами № И-87 від 21.01.2010 року та № И-2216 від 31.03.2010р., а відтак просить стягнути з ОСОБА_3 вказану суму в порядку регресу.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2012 року позовні вимоги ПрАТ «СК «Інгосстрах» задоволені частково.
Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 витрати по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 30 939 грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 309 грн. 39 коп., а всього - 31 248 грн. 69 коп.
06.08.2013 року ОСОБА_3 подав заяву про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2012 року, вказуючи, що про розгляд справи він не знав, про справу сповіщений не був, що ПрАТ «СК «Інгосстрах» не надав суду належних доказів на підтвердження права вимоги до нього і не повідомив суд про те, що страхова компанія ПАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп», з якою він також укладав договір страхування ще до того, як сталося ДТП, перерахувала позивачу 30.07.2012 року суму страхового відшкодування у розмірі 20 512, 56 грн. згідно заявленої страховою компанією «Інгосстрах» претензією.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.09.2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Інгосстрах» у повному обсязі і компенсувати понесені ним судові витрати.
Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що в рішенні суд посилається на те, що ПрАТ «СК «Інгосстрах» страхове відшкодування виплачене страхувальнику ОСОБА_4 на підставі платіжного доручення в повному розмірі на суму 30 939 грн. 30 коп., але в матеріалах справи є лише платіжне доручення на суму 10 202 грн. 74 коп. Тобто позивач не довів належним чином понесені ним витрати. Під час скоєння ДТП цивільна дієздатність апелянта була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа вієна іншуранс груп», що підтверджується полісом № ВС/1763205 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також позивач приховав від суду той факт, що ПрАТ «УСК «Княжа вієна іншуранс груп» 30.07.2012 року перерахувала грошові кошти в сумі 20 512 грн. 56 коп. на рахунок позивача, призначення платежу: страхове відшкодування згідно розпорядження № 102032764-12-1748 від 28.05.2012 року згідно претензії № 10-04/02-05 від 10.04.2012 року за ОСОБА_3 Тобто на момент подачі позовної заяви ПрАТ «СК «Інгосстрах» вже були сплачені грошові кошти згідно претензії, а інших претензій йому не надсилав.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити.
ПрАТ «СК «Інгострах» явку свого представника в суд апеляційної інстанції не забезпечило, причину цього не повідомило, хоча належним чином був повідомлене про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення судової повістки позивачу 04.10.2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав.
Судом встановлено, сторонами не заперечується, що дійсно 13.12.2009 року близько 14 години на перехресті вул..17-го Партз'їзду і вул..2-ї П'ятирічки в м.Харкові зіткнулися автомобіль ВАЗ-21214 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 і автомобіль ВАЗ-2101 д.н.з.НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 Винним у скоєнні ДТП суд постановою від 15.01.2010 року визнав водія ОСОБА_3
Ухвалюючи заочне рішення, суд вірно зазначив, що зазначені позивачем правовідносини регулюються нормами ст..ст.993, 11 1188 ЦК України та ст..27 Закону України «Про страхування».
Ухвалюючи заочне рішення, суд вірно зазначив, що зазначені позивачем правовідносини регулюються нормами ст..ст.993, 11 1188 ЦК України та ст..27 Закону України «Про страхування».
Однак при розгляді справи припустився низки порушень норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.08.2012 року ПрАТ «СК «Інгострах» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 страхового відшкодування та судових витрат і надало у якості доказів ксерокопії: постанови суду від 15.01.2010р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України, копії актів огляду транспортного засобу ВАЗ-21214 ОСОБА_4, фрагменти звітів спеціаліста-автоттоварознавця, інженера-автоексперта, свідоцтва на автомобіль, протоколу медичного огляду, свідоцтво про реєстрацію та інші документи на підтвердження відповідного статусу юридичної особи, фрагмент копії договору доручення на здійснення страхових послуг ПрАТ СК «Інгострах» та ПАТ КБ «Приватбанк», а також копію платіжного доручення про перерахування 10202 грн.74коп. платником ПрАТ СК «Інгострах» одержувачу - ПАТ КБ «Приватбанку» у якості страхового відшкодування для ОСОБА_6
Зазначені ксерокопії окремих фрагментів перелічених документів виготовлені шляхом їх розміщення з обох сторін аркушів в безсистемному вигляді, вкрай низької якості, що унеможливлює їх читання і отримання інформації про їх зміст.
Прийнявши позовну заяву з додатками у такому вигляді, відкривши провадження і розглянувши справу у порядку заочного розгляду, суд першої інстанції, не звернув увагу на відсутність у справі належних і допустимих доказів, які підтверджували обставини, зазначені позивачем та з якими погодився суд, зокрема щодо розміру сум, які, начебто, позивач сплатив страхувальнику ОСОБА_4
Позивач надав лише копію одного документу про рух коштів, а саме: копію платіжного доручення №3817 від 08.04.2010р. на здійснення розрахунку ПАТ «КБ «Приватбанк», проте жодного документального підтвердження отримання будь-яких коштів страхувальником ОСОБА_4 позивач суду не надав.
Продублювавши в тексті заочного рішення зміст позовної заяви суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих письмових доказів (договору страхування з доступним для читання текстом його умов, платіжних документів на підтвердження сплати страхувальнику ОСОБА_4 вказаних у позовній заяві сум страхового відшкодування та інше).
Крім того, справа розглянута без відповідача та за відсутністю даних про отримання ним копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками, судових повісток.
Переглядаючи заочне рішення за заявою відповідача суд залишив поза увагою його доводи про відсутність належних доказів про розмір страхових платежів, про їх здійснення, про сплату позивачу страхової суми 20512,56 грн. страховою компанією ПрАТ «УСК «Княжа вієна іншуранс груп» з якою ОСОБА_3 застрахував свою відповідальність.
Ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суд обґрунтував лише посиланням на п.3 ч.5 ст.74 ЦПК України і факт повернення адресованої ОСОБА_3 поштової кореспонденції з судовими повістками.
Проте правило п.3 ч.5 ст.74 ЦПК України, на яке посилався в ухвалі суд, застосовується до тих випадків, коли судова повістка особі не вручена у разі встановлення факту її відсутності за вказаною адресою, а не у разі закінчення строку зберігання конверту з судовою повісткою підприємством «Укрпошта», як це зазначено на вказані кореспонденції.
З наданих відповідачем ОСОБА_3 письмових доказів (копії платіжного доручення, полісу №ВС 1763205 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - а.с.90, 118) вбачається, що 30.12.2008р. між ПрАТ «УСК «Княжа вієна іншуранс груп» і ОСОБА_3 укладено договір страхування, виконуючи умови якого ПрАТ «УСК «Княжа вієна іншуранс груп» перерахувала позивачу ПАТ «СК «Інгострах» страхове відшкодування у сумі 20 512 грн. 56 коп.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності, закріплених в статтях 10 і 11 ЦПК України.
Принцип змагальності полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення.
Згідно вимог ч.2 ст.27 і ч.1 ст.131 ЦПК України сторона зобов'язана подати свої докази до суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи.
Позивач не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, а надані ним докази не містять даних, які б спростували доводи відповідача. Крім того, позивач приховав від суду суттєву для правильного вирішення справу ту обставину, що цивільна відповідальність власника автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_3 була застрахована з страховою компанією ПрАТ «УСК «Княжа вієна іншуранс груп», яка перерахувала суму страхового відшкодування.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив заочне рішення при неповному зясуванню обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного рішення, апеляційна скарга підласе задоволенню, а заочне рішення - скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Таке рішення не позбавляє ПАТ «СК «Інгострах» звертатися до суду, згідно ст.3 ЦПК України, за захистом своїх прав у порядку, встановленому цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.1,4 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року скасувати і у задоволенні позову ПАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді: