Справа №2029/1689/2012 Головуючий 1 інстанції
Провадження 11/790/1633/13 Вовк Л.В.
Категорія ч.4 ст.296 КК України Доповідач Гришин П.В.
17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді Гришина П.В.,
суддів Щебетун Л.М., Бринцева А.П.,
за участю: прокурора Крестьянинової І.А.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальну справу по апеляції засудженого ОСОБА_2 на вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 04 червня 2013 року,-
Вказаним вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с.Колонтаїв Краснокутського району Харківської області, громадянин України, українець, неодружений, не маючий на утриманні дітей, не працюючий, з середньою освітою, військовозобов'язаний, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч.4 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі.
В силу ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням на 3 роки. Відповідно до ст.76 КК України покладено обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 3000грн. Вирішена доля речових доказів.
Як встановив суд, 28 липня 2012 року приблизно о 2-00 годині ОСОБА_2, маючи намір на грубе порушення громадського порядку, проявляючи явну неповагу до суспільства, моральності і добропристойності, порушуючи нормальний відпочинок громадян, перебуваючи біля кафе ПП «ОСОБА_14», яке розташоване по АДРЕСА_2, де, проявляючи особливу зухвалість та застосовуючи деревяну палицю, вчинив побиття ОСОБА_4, спричинивши при цьому останньому більше 10 ударів палицею по тулубу.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 дістав зі свого автомобіля мисливську рушницю ІЖ 26 Е 12 калібру НОМЕР_1 та спрямувавши її на натовп людей, погрожував вбивством, тримаючи при цьому праву руку на спусковому гачку.
Хуліганські дії ОСОБА_2 тривали близько 20 хвилин, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден та синців в області обличчя, грудної клітини, синців в області лівої нирки, правого плеча, лівого колінного суглобу, які є легкими тілесними ушкодженнями, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок та постановити новий, перекваліфікувавши його дії з ч.4 ст.296 КК України на ч.2 ст.125 КК України. Просить відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди. Вказує на відсутність у нього мотиву неповаги до суспільства, відсутність порушення громадського порядку, оскільки його дії були викликані неправомірною поведінкою ОСОБА_4 відносно його брата. Судом не прийнято до уваги, що згідно даних протоколів відтворення обстановки та обставин події поняті не змогли розрізнити мисливську рушницю та весло, таким чином, факти застосування засудженим саме мисливської рушниці, а не весла, не підтверджені. При задоволенні позову судом не враховані неправомірні дії потерпілого ОСОБА_4 Страждання потерпілого і негативні наслідки, на думку засудженого, не доведені в судовому засіданні, а тому задоволення судом його цивільного позову про стягнення моральної шкоди є необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який просив скасувати вирок та перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.125 КК України та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4; захисника ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляції; прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим і просив залишити апеляцію засудженого без задоволення; потерпілого, який погодився із прокурором, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку , що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.365 КПК України (1960 року) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив обставини справи і дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні тих дій і за тими кваліфікуючими ознаками, які зазначені в постанові про притягнення в якості обвинуваченого, тобто за ч.4 ст. 296 КК України.
Не погоджуючись із вказаною кваліфікацією своїх дій, та не визнавши себе винним, ОСОБА_2 підтвердив при апеляційному розгляді факт нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 із застосуванням дерев'яної палиці, яка була заздалегідь ним заготовлена та знаходилась в його автомобілі. Він також пояснив , що із багажника автомобіля він витяг не рушницю, а весло від рибальського човна. Удавши , що це рушниця, він погрожував потерпілому та його товаришам, імітуючи можливість здійснити постріл та вбити. При цьому він наполягав , що такі дії він вчинив із наміром захистити свого брата, якого в той вечір побив ОСОБА_4 в кафе ПП «ОСОБА_14».
З показань потерпілих ОСОБА_5,ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається , що вони були очевидцями того як ОСОБА_2 вночі 28 липня 2012 року приїхав до кафе в АДРЕСА_2, де вони відпочивали разом із ОСОБА_4, на своєму автомобілі ВАЗ 2108. Діставши із автомобіля дерев'яну палицю ОСОБА_2 почав бити нею ОСОБА_4, який намагався втекти, але впав на землю. ОСОБА_2 наніс потерпілому більше десяти ударів, після чого викинув палицю та повернувся до свого автомобіля. Повернувшись через 10-15 хвилин, ОСОБА_2 вийшов із автомобіля з мисливською рушницею, направленою в їхній бік. Тримаючи праву руку на спусковому гачку, він погрожував вбити їх,приставляючи рушницю по черзі до кожного з них, а потім забрав свого брата та разом із ним поїхав в невідомому напрямку.
Судом встановлено, що ввечері 27 липня 2012 року близько опівночі мала місце бійка між братом засудженого ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_4 Встановлено, що ОСОБА_2 , довідавшись, що його брата побили в с. Рябоконево Краснокутського району Харківської області 28 липня 2012 року приблизно о 02-00 годині приїхав до кафе та , застосувавши заздалегідь заготовлену дерев'яну палицю, в присутності інших людей почав наносити удари ОСОБА_4 палицею.
З урахуванням місця вчинення таких дій, обстановки , їх тривалості та кількості нанесених ударів суд правильно прийшов до висновку про наявність грубого порушення громадського порядку в діях ОСОБА_2, бажання його самоутвердитися , помстившись за брата.
Тому доводи апелянта про те, що суд не встановив дійсного умислу його поведінки, спрямованої на заподіяння легкого тілесного ушкодження потерпілому є безпідставними.
Із матеріалів справи вбачається , що під час проведення відтворення обстановки та обставин події, проведених з метою перевірки показів ОСОБА_2 ( а.с. 111-112), поняті не змогли відрізнити рушницю від весла з урахуванням темряви та відстані до ОСОБА_2 Однак при проведенні відтворення обстановки та обставин події з метою перевірки показів ОСОБА_4 ( а.с. 116-117), поняті при вимкненому освітленні, в повній темряві при наближенні в один метр чітко відрізняли наставлені на них предмети.
Оцінюючи вказану групу доказів, суд правильно зробив висновок щодо об'єктивної можливості потерпілих ОСОБА_5,ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в умовах недостатнього освітлення правильно сприймати дії ОСОБА_2 та розрізняти предмет, який він використовував для своїх погроз. Будь-яких підстав не довіряти потерпілим суд не мав і тому обґрунтовано послався у вироку на їх свідчення про спрямованість та характер дій ОСОБА_2, що цілком узгоджуються з іншими доказами у цій справі.
Судом першої інстанції допитувались в якості свідків:
- ОСОБА_9, який в судовому засіданні наполягав на тому, що, знаходячись на відстані більше трьох метрів від ОСОБА_2, бачив як той витяг з автомобіля та почав розмахувати саме дерев'яним веслом з ручкою коричневого кольору та кінцівкою чорного кольору ( а.с.291);
- ОСОБА_8, який стверджував, що його брат ОСОБА_2 погрожував потерпілим не рушницею , а рибальським веслом, схожим на рушницю, при цьому попередив, що буде стріляти, тримаючи весло ніби рушницю. Вказав , що весло було пластикове, чорного кольору(а.с.294);
- ОСОБА_10,ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,які показали, що не були очевидцями хуліганства, проте бачили як поблизу кафе в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 складав в багажник свого автомобіля якийсь предмет, схожий на весло(а.с. 296,297,298);
Їхні покази були оцінені судом критично з огляду на суперечливість між собою стосовно певних ознак предмету , який свідки бачили в руках обвинуваченого; стосовно об'єктивних можливостей вказаних свідків сприйняти зазначені особливості через відстань, на якій перебували, та темний час доби. Висновок суду про недостовірність показів вказаних свідків об'єктивно узгоджується з іншими доказами по справі, а тому колегія суддів вважає його правильним.
Викладені в апеляції обставини вилучення мисливської рушниці у ОСОБА_2 після вказаних подій та покази його батька - ОСОБА_13, оцінені судом критично, не виключають можливості знаходження рушниці у обвинуваченого ОСОБА_2 під час скоєння ним хуліганства.
Виходячи із наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 і вважає, що суд правильно кваліфікував його дії за ч.4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилась в заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілому, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.
Наведені в апеляції твердження відносно необґрунтованості задоволення позову потерпілого ОСОБА_4 є безпідставними , так як судом враховано стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 та визначив компенсацію моральної шкоди в сумі 3000 гривень, які стягнув із засудженого.
Як вбачається із вироку,покарання ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості злочину, даних про його особу, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин. Призначене судом покарання в апеляційному порядку не оскаржується та є достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Процесуальних порушень, що тягнуть безумовне скасування судового рішення, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України (1960р.), колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 04 червня 2013 року відносно ОСОБА_2 - без змін.
Головуючий
Судді