Справа: № 629/2219/13-ц Головуючий:1 інстанції Павлюченко С.В.
Провадження: 22Ц/790/4907/13 Доповідач: Кругова С.С.
Категорія: право власності
29 жовтня 2013 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді- КРУГОВОЇ С.С.,
Суддів: ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,
ХОРОШЕВСЬКОГО Т.М.,
при секретарі Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Лозівське бюро технічної інвентаризації про реальний поділ майна подружжя, визнання права спільної сумісної власності, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У травні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з вказаним позовом, у якому просила суд провести реальний поділ земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_1, та визначити її частку в будинку по АДРЕСА_2 в межах 1/3 долі.
Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року вищезазначена позовна заява ОСОБА_3 була залишена без руху з посиланням на невідповідність її вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України та не сплатою позивачкою суми судового збору.
Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2013 позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною й такою, що підлягає поверненню позивачеві у зв'язку з не усуненням останньою її недоліків у встановлений суддею строк.
Не погодившись із таким процесуальним судовим рішенням, позивач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати зазначену вище ухвалу судді районного суду, як незаконну і необґрунтовану, та направити матеріали цивільної справи за її позовом для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог цивільного процесуального законодавства при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі та визнання її позовної заяви не поданою. ОСОБА_3 вважає, що при зверненні до суду з вказаною позовною заявою вона не допустила порушень положень ст. 119 ЦПК України, проте суд своїми діями щодо визнання її позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві порушив право позивача на доступ до правосуддя.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Згідно зі ст.ст. 1, 2, 3 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 119 ЦПК України встановлено, що заява повинна містити зміст позовних вимог, викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та заперечення, докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_3 без руху, а потім визнаючи її неподаною та повертаючи позивачеві, суддя районного суду виходив із того, що ця позовна заява подана з порушенням вимог ст. 119, 120 ЦПК України, оскільки заявлені позивачем вимоги складаються із кількох самостійних вимог як майнового, так і не майнового характеру, однак ціна позову в позовній заяві позивачем не зазначена, що унеможливлює достовірно встановити суму судового збору, яка підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду. Крім того, позивачем не надано докази про вартість спірного майна, а також докази про сплату ним судового збору за подачу позовної заяви.
Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки ухвала про повернення позовної заяви прийнята з порушенням норм процесуального права які встановлюють умови та порядок прийняття, відмови або повернення зави, як такої, що подана без дотримання вимог за формою та змістом.
Ціна позову- це грошовий вираз матеріально-правової вимоги позивача до відповідача.
Правила, що дають змогу правильно визначити ціну позову та сплатити належний судовий збір, закріплені в ст. 80 ЦПК України.
За загальним правилом ціну позову визначає позивач при поданні позовної заяви.
Проте позивач може неправильно визначити ціну позову (допустити помилку в обчисленні, спеціально зменшити чи завищити вартість майна, що є предметом спору).
Крім того, інколи взагалі неможливо встановити точну ціну позову у момент його пред'явлення.
У зв'язку з чим законодавець у ч. 2 ст. 80 ЦПК України спеціально передбачив, що у випадках, коли буде виявлено очевидну невідповідність визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну не можливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Залишаючи цю позовну заяву без руху, суддя районного суду прокоментував для позивача положення вищезазначеного Закону щодо ставок судового збору, однак при цьому не вказав, яку ж саме конкретну суму судового збору відповідно до вимог діючого законодавства повинен сплатити позивач за подачу позовної заяви, та не скористався своїм правом щодо попереднього визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті позивачем, у разі неможливості встановити дійсну вартість спірного майна, на яке претендує останній, що фактично позбавило позивача можливості виконати ухвалу суду про залишення його позовної заяви без руху.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, на виконання ухвали судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року про залишення її позову без руху, було подано уточнену позовну заяву, в якій вона зазначила, що на даний час знаходиться у скрутному матеріальному становищі, оскільки не має постійної роботи та перебуває на обліку в Лозівському міськрайонному центрі зайнятості, у зв'язку з чим просила суд звільнити її від сплати судового збору або відстрочити його сплату. Проте, суд першої інстанції в своїй ухвалі від 17 червня 2013 року, залишив поза увагою вказані обставини та не навів будь-яких обґрунтувань щодо відмови в їх задоволенні, визнав позовну заяву неподаною, чим фактично обмежив позивача ОСОБА_3 у праві на судовий захист її інтересів.
До того ж, посилання суду першої інстанції на те, що позивачка не зазначила, які саме затрати для істотного збільшення цінності спільного майна, зокрема в грошовому вимірі, вона понесла та чим це підтверджується судова колегія не може визнати законними та обґрунтованими. Оскільки, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року N 2 подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Таким чином, сама по собі відсутність у заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження обґрунтованості вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви по суті, а не для визнання її неподаною.
За таких обставин, враховуючи наведе вище, оскаржувана ухвала судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2013 не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з додержанням вимог закону, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати це судове рішення, а матеріали справи направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог діючого цивільного процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2013- скасувати.
Матеріали цивільної справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, в силу ст.324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий:
Судді :