02.11.2013
637/1088/13-ц
30 жовтня 2013 року с.м.т. Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Стеганцова С.М.,
за участю секретаря Реуцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шевченкове Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Харківської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно по набувальній давності, третя особа Реєстраційна служба Шевченківського районного управління юстиції в Харківській області,
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить визнати за нею право власності на 1/ 2 частину житлового будиноку АДРЕСА_1
В обґрунтування позову вказала, що вона являється співвласницею 1/ 2 частини житлового будинку згідно договору дарування.
Другим співвласником 1/ 2 частини вказаного домоволодіння з 12.12.1989 року являється відповідач по справі - ОСОБА_2 на підставі вступу в право на спадок.
Як пояснює позивач в позові зі слів первинного власника частини будинку - ОСОБА_3, котру позивач зі своїм колишнім чоловіком утримували до самої смерті, нею ОСОБА_3 особисто була сплачена договірна ціна за 1/ 2 частини будинку ОСОБА_2. Але за необізнаністю сторін даний факт не зафіксований документально.
Зі слів позивачки, ОСОБА_2 на протязі всього періоду часу сумісного володіння вказаним будинком з 24.04.2003 року, не пред'являла ніяких претензій чи прав щодо сумісного користування даним майном. За період володіння вказаним майном, позивачкою самостійно, проведено ремонт домоволодіння і проведена його газифікація.
Позивачкою понесені матеріальні витрати по утриманню данного домоволодіння та сплати по комунальним послугам за останні 10 років.
Весь цей період часу, позивачка належним чином, сумлінно, неприривно, без наявності будь-яких договорів відкрито володіє даним будинком.
Судом на підставі ст.33ЦПК України, третю особу по справі було залучено співвідповідачем, а не третьою особою як зазначав позивач по справі, так як їй належить 1/ 2 частина спірного будинку.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання тричі не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи відповідно до ч.9.ст 74 ЦПК України, через оголошення у пресі, «Урядовий кур'єр» від 16.10.2013 року (а.с.38), так як по місцю знаходження її майна вона не мешкає на протязі 15-ти років, тому суд у відповідності до ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідача - Шевченківської селищної ради в судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутністю, проти задоволення позовних вимог заперечень не надав (а.с.32).
Третя особа - в даний час КП «Шевченківське БТІ» не є третьою особою тому до суду не викликалось, так як в даний час заінтересована особа є - Реєстраційна служба Шевченківського районного управління юстиції в Харківській області.
Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, вивчивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Спірні відносини є цивільними правовідносинами і регулюються нормами цивільного законодавства ст.ст. 328, 344, 392 ЦК України, відповідно до яких кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Позивачка являється співвласницею 1/ 2 частини житлового будинку згідно Договору Дарування з реєстраційним номером 701 від 22 квітня 2003 року (а.с.40-41). Власником вказаної частини будинку за умовами вказаного Договору являвся її колишній чоловік - ОСОБА_4. Таким чином, вказане домоволодіння являлося сумісною власністю подружжя, тобто позивачки - ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
10 березня 2010 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 який вони зареєстрували в 1990 році було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 10.03.2010 року (а.с.18).
Згідно договору Дарування від 23.12.2010 року, 1/ 2 частина будинку, котрою позивачка володіла разом з колишнім чоловіком з 22.04.2003 року, відійшла у власність їй одноособово (а.с.7).
Другим співвласником 1/ 2 частини вказаного домоволодіння з 12.12.1980 року за інформацією КП «Шевченківське бюро технічної інвентаризації» являється ОСОБА_2 на підставі вступу в право на спадок (а.с.38-40).
ОСОБА_2 на протязі всього періоду часу сумісного володіння вказаним будинком з квітня 2003 року не пред'являла ніяких претензій до позивачки.
За період володіння вказаним майном, позивачкою самостійно, за її кошти проведено ремонт домоволодіння, згідно рішення селищної ради за № 376 від 23.08.2006 року, проведена його газифікація (а.с.21-24). За час володіння даним будинком позивачкою були понесені матеріальні витрати по утриманню даного домоволодіння на виплати комунальних послуг, що також підтверджується документально, довідкою ПАТ «Харківгаз» і Шевченківським РОЄ, про те, сплати надходять від позивача з 2002 року (а.с.25-27). Аналогічні діїї проводяться позивачкою по сьогоднішній день.
Весь цей період часу, позивачка належним чином, сумлінно, відкрито користується даним майном, більш того, з 2006 року в даному домоволодінні вона займається підприємницькою діяльністю - домашньою торгівлею, що зафіксовано у відповідних документах (а.с.19,20).
Письмовими доказами, підтверджено факт безперервного володіння і користування позивачкою спірним будинком.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
В ст. 344 ЦК України, яка містить норми про набувальну давність, зазначено, що «Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, (набувальна давність), як що інше не встановлене цим Кодексом».
Тому, виходячи зі змісту цієї статті, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен, довести саме позивач (ч.1 ст.60 ЦПК України), є
1. законний об'єкту володіння - прийняття майна в експлуатацію,
2. добросовісність володіння- без умислу причинити шкоду іншій особі,
3. безперервність, відкритість володіння- дії особи як володільця будинку, ремонт, страхування, різні проплати за будинок,
4. Давність володіння - безперервність володіння, проживання і користування будинком.
Про те що, позивача безперервно володіє спірним будинком більше 10 років знайшло своє підтвердження в судовому засіданні як на підставі письмових доказів, так і поясненнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які підтвердили в суді, що позивач більше 10 років користується спірним приміщенням.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Позивач у суді довів факт набуття ним права власності за набувальною давністю, оскільки він добросовісно і відкрито користується нерухомим майном більше 10 років, а співвласниця ОСОБА_2 не заявляє вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна на протязі 15-ти років, отже визнання права власності за позивачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, таким чином суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі і є підстави для визнання права приватної власності за набувальною давністю за позивачем ОСОБА_1 на 1/ 2 частину будинку, яка раніше належала на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.12.1989 року - ОСОБА_2..
Керуючись ст.ст. 10, 11,60, 209, 212, 214-215, 224-227 ЦПК України,
ст.ст. 328, 344, 392 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Харківської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно по набувальній давності, третя особа Реєстраційна служба Шевченківського районного управління юстиції в Харківській області - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/ 2 частину житлового будинку АДРЕСА_1
Зобов'язати реєстраційну службу Шевченківського районного Управління юстиції Харківської області, видати позивачу по справі - ОСОБА_1 правовстановлюючий документ на будинок в нових частинах.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Шевченківського
районного суду С.М.Стеганцов