Справа № 646/4843/13-ц
№ производства 2/646/1391/2013
(заочне)
29.10.2013 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Васильєвої О.О.,
за участю секретаря - Козирєві А.В., Косової Т.В., Підопригора Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Слобожанське РУ", ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,-
Позивачі звернулися до суду із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Слобожанське РУ", ОСОБА_4, у якому просять суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 30.04.2013 року, укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" та ОСОБА_4 про продаж квартири АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач-1 не мав право продажу квартири АДРЕСА_1, оскільки, 20.08.2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" було підписано Іпотечний договір, відповідно до якого було передано у іпотеку житло за адресою АДРЕСА_1.
Вказаний договір підписано в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за договором про відкриття кредитної лінії № 250/08-Ф від 20.08.07, надалі кредитний договір, з ВАТ "Банк "Фінанси та кредит".
У зв'язку з заборгованістю ОСОБА_5 відповідач-1 у 2010 році звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 582861,14 грн., а також звернути стягнення на нерухоме майно, зняти з реєстрації тощо.
Упродовж всього розгляду справи з 2010 рік по 2012 рік ОСОБА_5 погасив заборгованість перед відповідачем-1 у розмірі 49700,00 грн.
Крім того, в порушення ст. 35 закону «Про іпотеку» відповідач-1 не направляв будь-яку письмову вимогу на адресу ОСОБА_1 про попередження звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судові засідання відбувалися без участі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_1, оскільки вони не були належним чином повідомлені.
Незважаючи на зазначені обставини, 13.12.2012 року Червонозаводський районний суд м. Харкова виніс заочне судове рішення, яким надав право відповідачу-1 здійснити продаж предмета іпотеки від свого імені.
Керуючись зазначеними нормами, позивач у встановленому порядку та строк звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з заявою про перегляд заочного рішення, яка були прийнята судом до розгляду та призначено судове засідання.
Таким чином, заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.12.2012 року не набуло законної сили і не є підставою для здійснення права продажу відповідачем-1 квартири, яка є приватною власністю іпотекодавців - позивачів.
Отже, відповідач-1 не мав право здійснювати продаж квартири до вирішення всіх цивільних справ, що стосуються кредитного договору та договору іпотеки.
Також вказав, що відповідачем-1 було порушено норми чинного законодавства, що регламентують порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме Закон України «Про іпотеку».
В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у позові просив відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні, що відбулося 19.09.2013 року представники відповідачів проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 179 ЦПК України).
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Судом встановлено, що 20.08.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №250/08-Ф.
Заочним рішенням суду від 13.12.2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволений.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №250/08-Ф від 20.08.07р., яка станом на 25.01.10 року складає 582 861,14 гривень, звернуто стягнення на нерухоме майно - нерухомість загальною площею 51,4 кв.м, житловою площею 27,6 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору, шляхом надання АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське регіональне управління» права від свого імені продати предмет іпотеки - нерухомість будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності. Надано АТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське регіональне управління»право вчиняти всі інші дії, необхідні для укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки - нерухомість загальною площею 51,4 кв.м, житловою площею 27,6 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1, з будь-якою особою. З метою забезпечення збереження Предмету іпотеки та надання можливості вільно реалізувати своє право, передано нерухомість загальною площею 51,4 кв.м, житловою площею 27,6 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі «Філії «Слобожанське регіональне управління»до моменту укладення договору купівлі продажу.
На підставі вказаного рішення суду, між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу від 30.04.2013 року про продаж квартири АДРЕСА_1.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч. 2 ст. 214 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 214 ЦК України).
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.
З огляду на це, також необхідно врахувати, що позивач по справі не є стороною укладеного договору.
Відповідно до пункту 10 зазначеної Постанови, реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Якщо позивач вважає, що його права порушені, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 214-215, 224 ЦПК України, ст., ст. 15, 16, 215, 316, 319, 321, 328, 330, 387, 388, 655, 657 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Слобожанське РУ", ОСОБА_4 про визнання договору недійсним - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення у повному обсязі виготовлено 30 жовтня 2013 року.
Суддя Васильєва О.О.