Справа № 646/1525/13-ц
Провадження № 2/646/806/2013
15.10.2013 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Олізаренко С.М.,
при секретарі - Кочуковій О.П.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби в Україні у Харківській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації і виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про визнання права користування житловою площею, визначення порядку користування житловою площею, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, який уточнила в ході судового розгляду та в остаточній його редакції просила усунути їй перешкоди у користуванні власністю: будинком АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок), виселивши ОСОБА_2 з вищевказаного будинку та знявши його з реєстраційного обліку.
В обґрунтування позову послалися на те, що 40/100 частин вказаного будинку належить їй на праві власності на підставі договору дарування від 12.08.1970р. 02.06.2006р. вона одружилася з відповідачем по справі та зареєструвала його в спірному будинку. 17.12.2012р. шлюб було розірвано в судовому порядку через відсутність порозуміння між подружжям. Однак після розірвання шлюбу відповідач відмовляється виселятися зі спірного будинку, при цьому не сплачує за комунальні послуги та не піклується утриманням будинку.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з підстав, в ньому наведених. При цьому позивачка пояснила, що відповідач вчиняє вдома сварки, через що вона вимушена була звернутися до правоохоронних органів та ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідач ОСОБА_2, посилаючись на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, звернувся до неї з зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право користування та визначити порядок користування житловим приміщенням у спірному будинку, зобов'язати ОСОБА_1 видати йому комплект ключів від вхідних дверей та укласти з ним договір найму житлового приміщення. В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що постійно сплачував і готовий в подальшому сплачувати за комунальні послуги в спірному будинку, про що надав суду квитанцію про грошовий переказ на ім'я ОСОБА_1; факт притягнення його до адміністративної відповідальності заперечував, про що надав суду довідку Червонозаводського районного суду від 15.10.2013р. Також зазначив, що він вселявся у спірний будинок у якості чоловіка ОСОБА_1 та з її згоди був там зареєстрований. На даний час іншого житла не має.
ОСОБА_1 та її представник проти зустрічного позову заперечували, наполягаючи на задоволенні первісного позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст. 405 ЦК України.
Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК України.
Підстави та порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування жилими приміщеннями визначені у ст. 157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
За змістом ст. 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку та інших осіб, які проживають разом з ним, можливо в тому випадку, коли вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Судом встановлено, що 40/100 частин жилого будинку і надвірних будівель по пров. Макіївському, 3 в м.Харкові належить ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_1.) на праві власності на підставі договору дарування від 12.08.1970р. (а.с.5-6) при цьому сторонами по справи не заперечувалося, що 40/100 частин спірного будинку, що належать ОСОБА_1, складають кімнати 1, 1-1, 1-2, 1-3 (а.с.7-10) Також сторонами було визнано, що вони займають спільно одну спальну кімнату № 1-3.
02.06.2006р. між сторонами по справі було укладено шлюб, який в подальшому було розірвано на підставі рішення Червонозаводського районного суду від 17.12.2012р. (а.с.12-13)
ОСОБА_2 постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14). При цьому сторонами у справі визнано, що ОСОБА_2 вселявся у спірний будинок з дозволу ОСОБА_1 у якості її чоловіка.
Порушення ОСОБА_2 умов проживання в будинку та користування ним, передбачених ст. 116 ЖК України, судом не встановлено та з таких підстав позов не заявлено.
Позивач ОСОБА_1 в підтвердження порушення ОСОБА_2 правил співжиття надала суду висновки ДІМ Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 24.07.2013р., 05.08.2013р., 27.08.2013р. (а.с.142-145), а також повідомлення заст..начальника Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 26.09.2013р. про те, що матеріали про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173 КУпАП направлені для розгляду до Червонозаводського районного суду м.Харкова.(а.с.154)
Разом з тим, згідно відповіді заст..голови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.10.2013р. рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173 КУпАП судом не приймалося, оскільки матеріал був повернутий для доопрацювання, після чого до суду не повертався.
Відповідно до ст..10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З метою реалізації принципу змагальності судом неодноразово роз'яснювалось особам, які беруть участь у справі, положення ст..10 ЦПК України, їх права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 так і не було доведено суду факту систематичного руйнування відповідачем ОСОБА_2 чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил співжиття, що роблять неможливим для ОСОБА_1 проживання з ним в одному будинку, а також того, що до нього вживались та виявились безрезультатними заходи запобігання і громадського впливу.
Допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача свідки надали суду пояснення, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувалися сварки, разом з тим, також не довели систематичного порушення відповідачем правил співжиття.
Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджував, що він весь час приймав участь в сплаті комунальних послуг за користування спірним будинком, передаючи частину своїх коштів особисто ОСОБА_1 Оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала цей факт, ОСОБА_2 у жовтні 2013р. направив їй кошти на сплату комунальних послуг поштовим переказом. Те, що ОСОБА_1 не скористалась надісланими їй ОСОБА_2 коштами, відмовившись від їх прийняття, не може свідчити про небажання ОСОБА_2 утримувати спірний будинок, як про те зазначає первісний позивач. (а.с.159-160)
Згідно вимог ч. 4 і ч. 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до ст.47 Конституції України кожна особа має право на житло, ОСОБА_2 на законних підставах як член сім'ї вселився в спірний будинок та іншого житла згідно довідки БТІ не має (а.с.147), при цьому наявність обставин для його виселення, передбачених ст..116 ЖК України, судом не встановлена, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню - в частині захисту його оспорюваного права на користування спірним приміщенням.
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення порядку користування спірним будинком також не підлягають задоволенню, оскільки суду відповідно до ст..10 ЦПК України не доведена технічна можливість встановлення такого порядку, який пропонується позивачем.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання ОСОБА_1 надати йому комплект ключів, то суду також не доведена наявність порушеного права позивача, оскільки ОСОБА_1 не заперечувала, що ключів від вхідних дверей будинку у ОСОБА_2 немає, разом з тим, вона ніколи не перешкоджала йому входити до приміщення, завжди негайно на його вимогу відчиняє та зачиняє двері. ОСОБА_2 ці доводи ОСОБА_1 не спростував.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання ОСОБА_1 укласти з ним договір оренди житла, то вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Основним принципом регулювання цивільних відносин, серед інших, є принцип свободи договору - п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Зміст цього принципу відповідно до ст. 627 ЦК України полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що ніхто не може бути примушений до укладання договору та взяття на себе відповідних зобов'язань.
По суті такі вимоги як зобов'язання укласти договір не передбачені як спосіб захисту згідно ст. 16 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391, 330, 386, 388 ЦК України, ст. 9, 71, 72, 163 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 226 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби в Україні у Харківській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації і виселення відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про визнання права користування житловою площею, визначення порядку користування житловою площею задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням у квартирі №1 (приміщення 1,1-1, 1-2, 1-3) у житловому будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя: С.М. Олізаренко