23 жовтня 2013 р.Справа № 820/5076/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бартош Н.С.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б.
за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.
за участю представників: позивача - Гаврильченко Н.А., відповідача - Полежак О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 820/5076/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Автоцентр"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр", звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, а саме: № 0001502201 та № 0001492201 від 14.06.2013 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 р. позовні вимоги задоволено.
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі відповідач), не погодившись із рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивач заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити..
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 18.03.2013р. №№ 518, 523, 519, 520, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.11 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 06.03.2013 року № 465 проведена планова виїзна перевірка TOB "Харківський Автоцентр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., відповідно до затвердженого плану перевірки.
Результати перевірки оформлені Актом № 1551/22.1-07/34016118 від 26.04.2013 р. (а.с. 13-34).
Висновками зазначеного акта перевірки встановлені порушення позивачем п.п.140.1.2 п.140.1 ст. 140 ПКУ, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 р. у сумі 398582 грн. та занижено податок на прибуток всього у сумі 5123 грн., у тому числі за 4 квартал 2012р. в сумі 5123 грн.
На Акт перевірки № 1551/22.1-07/34016118 від 26.04.2013 р. позивачем надані письмові заперечення ( а.с. 58-62).
Листом ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 12.06.2013р. № 8611/10/22.1-13 за результатами розгляду заперечення TOB "Харківський автоцентр" на Акт перевірки № 1551/22.1-07/34016118 від 26.04.2013р. повідомлено підприємство, що висновки Акта перевірки є правомірними та відповідають дійсності (а.с 63-65).
На підставі акта перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення №0001502201 від 14.06.2013 року, яким підприємству позивача донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 5123,00 та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1281,00 грн., на загальну суму 6404,00 грн. та № 0001492201 від 14.06.2013 року, яким позивачу зменшена задекларована сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 2012 рік в розмірі 398582,00 грн. (а.с. 10, 11).
Підставою винесення податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про те, що за 2012р. TOB "Харківський Автоцентр" задекларовано від'ємне значення по рядку 07 Декларації "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності" в сумі 398582 грн. та по рядку 14 податок на прибуток за звітний (податковий) період в сумі 53971 грн. Однак, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2012р. встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності в сумі 398582 грн. та занижено податок на прибуток всього у сумі 5123 грн., у тому числі за 4 квартал 2012р. в сумі 5123 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки.
Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 06.3B3 Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та іншої операційної витрати" показників за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі 1727531 грн., здійсненою на підставі договорів, актів про отримання та надання послуг, банківських виписок по розрахунковому рахунку, даних журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерським рахункам 311 - "Поточні рахунки в національній валюті", 631 - "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 685 - "Розрахунки з іншими кредиторами", 471- "Забезпечення витрат відпусток", розрахунків амортизаіцйних відрахувань, розрахунків нарахувань оплати праці та внесків на соціальні заходи встановлено завищення задекларованих TOB "Харківський Автоцентр" показників у рядку 06.3B3 Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" в сумі роялті 874817 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011р. в сумі 223939 грн., за 4 квартал 2011р. в сумі 227900 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 160615 грн., за 2 квартал 2012р. в сумі 122017 грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 65701, за 4 квартал 2012 року в сумі 74645 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з висновку, що під час судового розгляду не встановлено порушення TOB "Харківський Автоцентр" пп. 140.1.2. п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський Автоцентр" з метою здійснення власної господарської діяльності за основними її видами на підставі Ліцензійного договору № 799 від 02 квітня 2007 року та Ліцензії на використання торгової марки від 01.04.2012 року використовує за плату торговельну марку, захищену свідоцтвом № 13940, що належить Публічному акціонерному товариству "Українська Автомобільна Корпорація" для ідентифікації товарів і послуг, на які зареєстрована торговельна марка, а саме:
- ремонт і технічне обслуговування автомобілів; інформація з питань ремонту; аварійний ремонт транспортних засобів; станції технічного обслуговування транспортних засобів; технічне обслуговування транспортних засобів.
- автомобільний транспорт; прокат складів; зберігання товарів на складах; упаковка товарів; зберігання товарів.
В підтвердження фактичного прямого безпосереднього зв'язку використання TOB "Харківський Автоцентр" Торговельної марки за основними видами власної господарській діяльності в пп. 1) п. 3.1.1. р. 3.1 "Податок на прибуток" на стор 4 Акту перевірки конролюючим органом, зокрема, зазначено, що перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій "доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг)" показників за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі 107186081 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з продажу автомобілів, надання послуг поточного ремонту легкових автомобілів, продажу запасних частин до легкових автомобілів, надання послуг з продажу автомобілів.
Згідно пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми).організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.
Суд зазначає, що ні ліцензійним договором № 799 від 02 квітня 2007 року, ані Ліцензією на використання торгової марки від 01.04.2012 р. не передбачено жодних узгоджених сторонами умов отримання Торговельної марки у володіння, розпорядження чи власність, які надають право користувачу марки, продати або здійснити відчуження в інший спосіб цієї торговельної марки, а значить всі платежі в порядку виконання свого грошового зобов'язання підтверджені відповідними платіжними договірними документами повністю відповідають поняттю "роялті", визначеному пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України і підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування на підставі п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, яким зазначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 140.1.2. п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку".
Згідно приписів пп. 140.1.2. п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:
1) нерезидента в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:
а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;
б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;
в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.
г) особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є;
2) юридичної особи, яка відповідно до статті 154 цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу;
3) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу.
Отже, пп. 140.1.2. п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України визначає підстави не включення до складу витрат нарахування роялті і при цьому не містить будь-яких вимог щодо не включення до складу витрат нарахування роялті за умови ненаданням підприємством обґрунтування встановленого розміру ставки роялті, обґрунтованих розрахунків, що впливають на розмір ставки роялті, економічної доцільності використання торгівельної марки.
Матеріалами справи встановлено, що підприємством позивача в межах проведеної перевірки контролюючого органу, 15.04.2013 р. за письмовим запитом ДПІ у Київському районі м. Харкова № 5269/10/22.1-13 від 10.04.2013 р., в обґрунтування встановленого розміру та розрахунків, що впливають на розмір ставки роялті, належним чином, листом (Вих. № 107), надано експертний Звіт "Про оцінку ринкової вартості знака для товарів та послуг "УкрАвто", що спростовує безпідставне та помилкове твердження перевіряючих про ненадання будь-яких обґрунтувань.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем здійснювався ліцензійний платіж за торговельну марку, згідно умов договору № 799 від 02.04.2007, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 144-159).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не встановлено порушення TOB "Харківський Автоцентр" пп. 140.1.2. п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України, а відтак і завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.3B3 Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" в сумі роялті 874 817,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 р. в сумі 223 939,00 грн., за 4 квартал 2011р. в сумі 227 900,00 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 160 615,00 грн., за 2 квартал 2012 р. в сумі 122 017,00 грн., за 3 квартал 2012 р. в сумі 65 701,00 грн., за 4 квартал 74 645,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. відсутні, оскільки судове рішення прийнято законно та обґрунтовано, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 820/5076/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Бартош Н.С.
Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.
Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2013 р.