Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/3802/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", с. Мазанка
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 90492,95 грн.
за участю :
Представника позивача - Кочетов О.І. дов. б/н від. 04.09.2013р.
Представника відповідача - не з"явився.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення основної заборгованості у розмірі 86956,36 грн., пені у розмірі 2908,58 грн. та 3% річних у розмірі 628,01 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №0616-526 від 17.11.2010р..
Через канцелярію суду 28.10.2013р. від позивача надійшло клопотання (вх.№39838) про долучення документів до матеріалів справи.
Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. с.89, 101, 114).
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" - Постачальник (позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - Покупець (відповідач у справі) 17.11.2010 року було укладено Договір поставки №0616-526, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався поставляти Товари, а відповідач приймати у власність Товари згідно зі специфікацією й оплачувати їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. в накладних вказується найменування Товару, його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. Специфікації є невід"єменою частиною даного договору.
Загальна сума Договору складається з окремих сум операцій, провкедених на виконання даного Договору згідно з накладними (п.1.4 Договору).
На виконання умов даного Договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до специфікацій (арк.с. 15-39), що підтверджується видатковими накладними, скріпленими печатками сторін та підписами представників відповідача (арк.с.51-77). Загальна вартість Товару за даними накладними складає 87456,36 грн.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що відповідач проводить оплату з відтермінуванням протягом 50 календарних днів з моменту отримання Товару.
Однак, як стверджує позивач, за переданий по накладними Товар відповідач розрахувався лише частково в сумі 500,00грн.. Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" за Договором поставки №0616-526 від 17.11.2010р. становить 86956,36 грн.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і пояснень щодо них, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 86956,36 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 628,01 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2013 року було порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" ґрунтуються на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та відносяться до кредиторських вимог термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Однак, нарахування 3% річних на суму боргу можливо здійснити до прийняття судом ухвали про порушення справи про банкрутство та введення мораторію, а отже нарахування 3% річних можливо до 27.08.2013р., однак позивачем нараховано 3% річних в розмірі 628,01 грн. на період по 03.09.2013р..
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем невірно враховано період нарахування 3% річних, судом перераховано розмір 3% річних, узв'язкуу з чим сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача, становить 578,44 грн.
Щодо заявлених до стягнення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 2908,58 грн., господарський суд проаналізувавши норми діючого законодавства, умови Договору поставки №0616-526 від 17.11.2010 року, встановив наступне.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.
Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.
Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з умов укладеного Договору поставки №0616-526 від 17.11.2010 року, між сторонами відсутня угода про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача та не встановлено відповідальності за несвоєчасний розрахунок у вигляді пені, в зв"язку з чим, в силу приписів вищезазначених норм діючого законодавства України в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2908,58 грн. слід відмовити в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 65, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, с. Мазанка, вул. Садова, б.19, код ЄДРПОУ 36499654, п/р 2600176697 в КРД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) основну заборгованість у розмірі 86956,36 грн., 3% річних у розмірі 578,44 грн. та 1750,68 грн. - суму судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 2908,58 грн. та 3% річних в розмірі 49, 57 грн. - відмовити.
Повне рішення складено 04.11.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.