Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" жовтня 2013 р.Справа № 922/3796/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 40583,61грн.
за участю :
Представника позивача - Будіянський О.С. дов. б/н від 10.06.2013р.
Представника відповідача - не з'явився.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" про стягнення основної заборгованості у розмірі 16973,60грн.,пені у розмірі 20114,19 грн. та 36% річних у розмірі 3495,82 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №2208-22/2011 від 04.01.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наступне.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.09.2013р., місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" є: 61100, м. Харків, проспект Маршала Жукова, буд. 18-А, кв.7.
Ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які надсилались на юридичну адресу відповідача повернуті до суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання" (згідно довідок поштового відділення арк. с. 99, 105, 110).
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до якої, відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" - Постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" - Покупець (відповідач у справі) 07.01.2011 року було укладено Договір поставки №2208-22/2011, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставляти відповідачу визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали (Товар), а відповідач зобов"язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його.
Відповідно до п. 1.2 Договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід"ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Товар за домовленістю Сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відмтрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній.
На виконання умов даного договору з 25.02.2012 року по 17.12.2012 року позивач поставив відповідачу Товар загальною вартістю 146090,32 грн..
Однак, як стверджує позивач, відповідач здійснив оплату Товару лише частково в розмірі 129973,72 грн..
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача Лист-вимогу №01/13 від 01.08.2013 року про остаточну сплату заборгованості за поставлений товар (арк. с.49). Однак, зазначена претензія була залишена відповідачем без розгляду та без задоволення.
Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Продресурс ЛТД" становить 16973,60 грн. згідно накладних, наданих до матеріалів справи, скріплених печатками та підписами представників відповідача (арк.с.12-38).
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не було надано до суду жодних доказів оплати Товару та погашення боргу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 16973,60 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню у розмірі 20114,19 грн. та 36% річних у розмірі 3495,82 грн.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.
Згідно п.5.2 Договору в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування положень зазначених норм законодавства, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 1611,92 грн., в частині стягнення пені в розмірі 18502,57 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.5.3 Договору сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов"язання строком більше 30 календарних днів відповідач на вимогу позивача зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Господарський суд проаналізувавши розрахунок позивача 36% річних на суму 16973,60 грн., які позивач заявив до стягнення з відповідача, зауважує, що позивачем невірно здійснено вищевказаний розрахунок, в зв'язку з чим, господарський суд самостійно за допомогою ІПС "Законодавство" перевірив та перерахував нараховані 36% річних, з урахуванням чого, встановив, що 36% річних становить 3448,66 грн.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, 36% річних підлягають стягненню з відповідача частково на суму 3448,66 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 36% річних на суму 47,16 грн. в задоволенні позову суд відмовляє, як безпідставно заявлених.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 546, 610, 611, 625, 626, 712 ЦК України, ст.193, 343 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 80-82 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" (61100, м. Харків, проспект Маршала Жукова, буд. 18-А, кв.7. код ЄДРПОУ 32761769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" (02660, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16, код ЄДРПОУ 37141112) суму основної заборгованості у розмірі 16973,60 грн., пеню у розмірі 1611,92 грн., 36% річних у розмірі 3448,66 грн. та 1720,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 18502,57 грн. пені та 47,16 грн. грн - 36% річних - в позові відмовити.
Повне рішення складено 04.11.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.