Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/3715/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Антонов", м. Київ
до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м.Харків
про стягнення коштів в розмірі 91282,86 грн.
за участю :
Представник позивача - Деяк Я. В. довіреність №35/561 від 16.01.2013р.
Предствник відповідача - Вініченко Ю.С. довіреність №305-40 від 01.04.2013р.
Позивач - Державне підприємство "Антонов" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення основної заборгованості у розмірі 69947,50 грн., пені у розмірі 19586,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 139,61грн. 3% річних у розмірі 1609,75 грн., а також понесених витрат зі сплати судового збору. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором №07-503-12 від 21.09.2012р.
В судовому засіданні 21.10.2013 року було оголошено перерву до 28.10.2013р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2013р. підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог в частині стягнення основного боргу не заперечував, в задоволенні стягнення штрафних санкцій просив відмовити.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та надані представниками сторін докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
Між Державним підприємством "Антонов" - Виконавець (позивач у справі) та Харківським державним авіаційним виробничим підприємством - Замовник (відповідач у справі) 21 вересня 2012 року було укладено Договір №07-503-12, у відповідності до умов якого відповдіач доручає, а позивач приймає на себе зобов"язання щодо надання комплексу послуг відповідачу згідно з Додатками №1, №2 які є невід"ємною частиною Договору, в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а саме надання в тимчасове користування відповідачу Стенду (42 кв.м. на експозиції ДАК "Антонов"), що виготовлені та художньо оформлені згідно з компоновкою стенду ДАК "Антонов" затвердженою Головою Ради директорів, відповідно до розробленої позивачем, та узгодженої відповідачем Проектної Догкументації та Концепції Художнього оформлення Стенду, а також послуг з обслуговування елементів та/або систем Стенду в період проведення Виставки (Послуги).
Згідно п. 3.1 Договору Сторони погодилися, що вартість послуг позивача за цим Договором залежить від площі та складності Стенду, які надаються в оренду відповідачу.
Загальна вартість послуг включає безпосередню вартість послуг за цим Договором, що становить 58289,58 грн., ПДВ (20%) - 11657,92 грн., всього:69947,50 грн. (п. 3.2 Договору).
Пунктами 4.1 - 4.3 Договору передбачено, що при завершенні надання послуг позивач надає відповідачу Акт здачі-приймання послуг. Відповідач протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання Акту здачі-приймання послуг направляє позивачу підписаний Акт здачі-приймання послуг чи мотивовану відмову від приймання послуг. В разі не підписання Акта здачі-приймання наданих послуг та відсутності мотивованої відмови зі сторони відповідача протягом 10 (десяти) календарних днів робота вважається виконаною та підлягає оплаті.
Позивач свої зобов"язання за Договором №07-503-12 від 21.09.12р. виконав в повному обсязі та надав відповідачу послуги на загальну суму 69947,50 грн., що також не заперечується відповідачем.
Як передбачено п. 3.3 Договору, відповідач здійснює передоплату у розмірі 100% на підставі дійсного Договору, підписаного уповноваженими представниками Сторін протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання від позивача Рахунка-Фактури.
19 жовтня 2012 року листом №21/10897 позивачем було направлено на адресу відповідача Акт здачі-приймання послуг до Договору №07-503-12 від 21.09.12р. та рахунок-фактуру №СФ-971 від 25.09.12р. на загальну суму 69947,50 грн. (арк.с.15-17). Зазначені документи були отримані відповідачем 24.10.2012р., що підтверджується повідомленням про врученя поштового відправлення (арк.с. 19).
Отже, 24.10.2012 року для відповідача розпочався перебіг строку (терміну) виконання грошового зобов'язання щодо сплати вартості отриманих послуг на загальну суму 69947,50 грн.
Відповідач зі своєї сторони вищезазначений Акт підписав, скріпив печаткою та надіслав на адресу позивача (арк.с. 16).
Термін розрахунку за надані послуги, відповідно до положень п.3.3 Договору складав 10 днів (тобто, з 24.10.2012р. до 06.11.2012р.).
Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за надані за Договором послуги відповідач не розрахувався, таким чином, на момент звернення позивача до суду, його заборгованість перед Державним підприємством "Антонов" становить 69947,50 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що відповідач підписав Акт здачі-приймання послуг до Договору №07-503-12 без претензій за надані послуги, вказана сума боргу відповідачем не оспорена, та відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 69947,50 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 19586,00 грн. суд встановив наступне.
Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що у випадку несплати несплати або порушення строків сплати загальної вартості послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0.1 % від несплаченої суми за кожен день затримки платежу.
Таким чином, сторони договором встановили інший період на який нараховуються штрафні санкції, ніж це передбачено ст. 232 Господарського кодексу України, тому, суд не приймає заперечення відповідача щодо обмеження строку нарахування 180 днями.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи, що сторони є державними підприємствами, встановлена в договорі пеня в розмірі 0,1 % відповідає вимогам закону.
Стосовно заперечень відповідача щодо введення мараторію на нарахування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Абзацом 2 частини 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання пеня та штраф не нараховуються.
Ухвалою суду від 29.10.2012 р. порушено провадження у справі про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.
Ухвалою суду від 04.07.2013 р. залишено заяву ТОВ "Інтех Груп" про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора без розгляду та скасовано мараторій.
Ініціюючий кредитор ТОВ "Інтех Груп" не погодився з зазначеною ухвалою та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу господарського суду від 04.07.2013 р..
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. апеляційну скаргу ТОВ "Інтех Груп" задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2013 р. скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду.
Таким чином, враховуючи, що мараторій введений ухвалою суду від 29.10.2012 р. є діючим, в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 19586,00 грн. слід відмовити.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, яка діяла на момент виникнення спірниїх відносин, під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.
Відповідно до цієї ж статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.
Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв"язку з цим не віднослись до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, яка діяла на момент виникнення спірниїх відносин а порушення справи про банкрутство відповідача.
Таким чином, суд визнав позовні вимоги в частині стянення 1609,75 грн. річних та 139,61 грн. інфляційних обгрунтованими та ткими, що підлягають задоволенню.
Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (м. Харків, вул. Сумська, 134, код 14308894, рах. 26001301780069 в філії "Красно баварське відділення Промінвестбанку" м. Харків, МФО 351287) на користь Державного підприємства "Антонов" (м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 1, код 14307529, рах. 26009735051210 в АБ "Брокбізнесбанк" м. Києва, МФО 300249) - 69947,50 грн. заборгованості, 1609,75 грн. річних, 139,61 грн. інфляційних та 1433,94 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 04.11.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.