Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "28" жовтня 2013 р. Справа № 906/871/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Норець Н.О. - довір. №6 від 16.01.2013;
від відповідача: Прокопець О.М. - довір. б/н від 24.10.2013;
від третьої особи: Вербицький Д.В. - довір. №2207/15/14-13 від.22.04.2013;
прокурор: Лимар А.І. - служб. посвідч. №016848 від 20.05.2013
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (с.Горщик, Коростенський район Житомирська область)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство інфраструктури України (м.Київ)
про визнання права власності на майно
За клопотанням представників позивача та третьої особи, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", справу розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України.
Під час розгляду справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно, а саме:
- під'їзну залізничну колію загальною довжиною 3,5км з 9 комплектами стрілочних переводів "Омелянівка" (№743 інвентарний №26), яка складається з колій №№: 1 (ходова колія, довжина 894,26м, 1 стрілочний перевід, межі: від знаку "Межа під'їздної колії", через стрілочний перевід 101 до в.с.п.№107); 1а (навантажувальна колія, довжина 674,91м, 2 стрілочних переводи, межі: від в.с.п. №107 до в.с.п. №102); 2 (навантажувальна колія, довжина 914,04м, 5 стрілочних переводів, межі: від в.с.п №107 через стрілку 107а, 109, 102, 106 до баластної насипки); 3 (навантажувальна колія, довжина 473,59м, 1 стрілочний перевід, межі: від в.с.п. 109 через стрілку 113 до в.с.п.104); 6 (навантажувальна колія, довжина 543,2м. стрілочних переводів немає, межі: від в.с.п. 101 до кінця колії);
- ваги залізничні "Омелянівка" №12;
- будка ваг. вантажів "Омелянівка" (№ 732 інвентарний №11).
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.07.2013 було допущено до участі у справі прокурора та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України (а.с.200 т.1).
Ухвалою господарського суду від 08.08.2013 зупинялось провадження у справі №906/871/13 до вирішення Рівненським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею іншої справи господарського суду Житомирської області №906/827/13 за позовом Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Горщиківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" про визнання частково недійсним наказу заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 31.08.1995 №124-АОУ; визнання частково недійсним наказу РВ ФДМ України №335-ВАТ від 04.09.1995 та додатку до листа РВ ФДМУ по Житомирській області від 14.02.2013 №04/657, визнання частково незаконними та скасування рішень виконкому Горщиківської сільради від 09.02.2011 №24 та від 10.10.2012 №46.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.09.2013 провадження у справі поновлено та призначено засідання суду.
08.10.2013 на адресу суду від Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", в порядку ст.ст.38,65 ГПК України, надійшла частина документів, витребуваних ухвалою суду від 08.08.2013 (а.с.190-232 т.2).
24.10.2013 від Державної адміністрації залізничного транспорту України на виконання вимог ухвали господарського суду Житомирської області від 03.10.2013 надійшли письмові пояснення стосовно надання відомостей щодо під'їзних колій та інших документів станцій Омелянівка та Гранітний ДТГО "Південно-Західної залізниці" (а.с.233-235).
Також 28.10.2013 на адресу господарського суду факсимільним зв'язком надійшли письмові пояснення №1/789-НЮ від Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (а.с.236-237 т.2).
Вказані документи були оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, запереченнях на відзив від 15.07.2013 та доповненнях до відзиву від 24.07.2013 на заперечення відповідача (а.с.208-210, 221-222 т.1). Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що спірне майно було передано правопопередником відповідача правопопереднику позивача згідно протоколу передачі основних засобів від 01.07.1992 та відомості до нього; що в подальшому під час корпоратизації у 2001 році спірне майно було передано державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до статутного фонду позивача за актом приймання-передачі; що протягом 2005-2013 років відповідач, згідно договорів оренди та додаткових угод до них, орендував під'їзні залізничні колії 3,5км з 9 комплектами стрілочних переводів, ваги залізничні та приміщення вагового, які знаходяться за адресою: с.Горщик Коростенського району Житомирської області.
Прокурор та представник третьої особи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.07.2013, додаткових поясненнях від 24.07.2013 та поясненнях від 08.08.2013 (а.с.129-133,232-236 т.1,183 т.2), зокрема пояснили, що під'їзні залізничні колії, що є предметом цього спору, були збудовані ще у 1966 році "Омелянівським дробильно-тесним заводом", що підтверджується пооб'єктною відомістю виконання обсягів робіт, введених в дію основних засобів та незавершеного будівництва в 1966 році по тресту "Житомирнерудпром". В подальшому залізничні шляхи перейшли до державного підприємства "Омелянівський кар'єр" (22.04.1980 реорганізованого з "Омелянівського ДТЗ"), а 04.09.1995 до відкритого акціонерного товариства "Омелянівський кар'єр" (правонаступником якого є ТОВ "Омелянівський кар'єр"), згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області "335-ВАТ від 04.09.1995, статутний фонд якого формувався в процесі приватизації Державного підприємства "Омелянівський кар'єр", як вартість цілісного майнового комплексу станом на 01.01.1995, відповідно до вимог Методики оцінки вартості майна, затвердженої Постановою КМУ від 18.01.1995 №36. Також, представники відповідача звертають увагу, що з відомості основних засобів, що згідно протоколу станом на 01.07.1992 передаються на баланс Київ-Дніпровському міжгалузевому підприємству промислового залізничного транспорту "Укрпромжелдортранс", не вбачається, що в них зазначене саме спірне майно. Вважають, що у позивача відсутні документи, які підтверджують фактичну передачу спірного майна правопопереднику позивача (а в частині під'їзних залізничних шляхів - і їх передачу на баланс), що свідчить про те, що майно у володіння/користування/розпорядження такому підприємству не передавалось. З приводу підписання між позивачем та відповідачем договорів оренди під'їзних залізничних колій, то представники відповідача пояснюють, що такі договори були укладені ТОВ "Омелянівський кар'єр" помилково, оскільки на момент їх підписання товариство не знало, що орендоване майно є його власністю. З огляду на викладене та враховуючи, що ані Омелянівським дробильно-тесним заводом, ані Державним підприємством "Омелянівський кар'єр", ані Відкритим акціонерним товариством "Омелянівський кар'єр" спірні під'їзні залізничні колії не відчужувались, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.
Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про призначення у справі двох технічних експертиз, а саме: технічну експертизу інвентарної картки №26 та технічну експертизу договору №35 на подачу та уборку вагонів від 01.06.1995, а також будівельно-технічної експертизи під'їзних залізничних колій, проведення яких просив доручити Київському НДІ судових експертиз (а.с.49-52 т.3).
Прокурор, представник позивача та третьої особи проти задоволення вищевказаних клопотань представника відповідача заперечили.
Розглядаючи клопотання про призначення експертиз, судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що заявлені клопотання є ідентичними клопотанням від 08.08.2013 та від 03.10.2013 (а.с.131-132,181-182 т.2), і оскільки суд прийшов до висновку про відсутність необхідності в призначенні експертиз, тому відмовляє в їх задоволенні з мотивів, викладених в ухвалах суду від 08.08.2013 та 03.10.2013 (а.с.154-156,186-187).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі-позивач) було перейменовано з Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", заснованого відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 №746 шляхом перетворення з державного підприємства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 року №210/93.
Засновником товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України відповідно до Указу Президента України від 03.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", що є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України, яке відповідно до Указу Президента України від 16.07.2004 "Про утворення Міністерства транспорту та зв'язку України" є правонаступником Міністерства транспорту України (п.1.4 Статуту товариства).
Згідно Додатку 2 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року №847-XIV, Київ-Дніпровське підприємство промислового залізничного транспорту (252160, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37) було включено до Переліку майнових комплексів підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою на території України, які не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Корпоратизацією, відповідно до указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93, є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2000 року на виконання спільного наказу Міністерства транспорту України та Фонду державного майна України №366/1463 від 14.07.2000 наказом Українського об'єднання Державних міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту "Укрпромзалізтранс" №83 було створено робочу групу про проведенню передприватизаційної підготовки Київ-Дніпровського підприємства промислового залізничного транспорту (а.с.105 т.1).
Відповідно до п.6 Порядку передприватизаційної підготовки підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1301 (назва Порядку в редакції Постанови КМ №584 від 27.06.2012), включення підприємств до плану-графіка передприватизаційної підготовки здійснюється Фондом державного майна на підставі пропозицій відповідних уповноважених органів управління та державних органів приватизації, а також потенційних покупців (інвесторів), що вважаються такими відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Згідно абз.2 ч.4 вищевказаного Порядку, передприватизаційна підготовка державного підприємства може включати його реструктуризацію, а також процес утворення акціонерних товариств на базі державного майна або майна державного підприємства (корпоратизація).
Основною метою передприватизаційної підготовки підприємства є оптимізація складу його майна, майнових прав та нематеріальних активів (ч.1 Порядку).
Наказом Міністерства транспорту України №543 від 02.10.2000 були затверджені погоджені листом Фонду державного майна України від 21.09.2000 №10-24-11854 проекти передприватизаційної підготовки підприємств промислового залізничного транспорту об'єднання "Укрпромзалізтранс", зокрема, Київ-Дніпровського ППЗТ (а.с.102 т.1).
Так, з Таблиці 12 "Майно, яке підлягає продажу" проекту передприватизаційної підготовки Київ-Дніпровського ППЗТ вбачається, що до продажу підлягає, в тому числі, наступне майно підприємства: Стр. будка "Омелянівка" (інвентарний №10), Будка ваг.вагів "Омелянів." (інвентарний №11), Ваги заліз. "Омелянівка" (інвентарний №12), Заліз. колія "Омелянівка" 3,5 км (інвентарний №26) та Тепловоз ТЕМ 2-УМ №018 (інвентарний №172) (а.с.108 т.1).
Слід зазначити, що позивачем у даній справі заявлені вимоги про визнання права власності на будку ваг.вантажів, ваги залізничні, залізнична колія "Омелянівка" 3,5 км та не заявлялись на стрілочну будку та тепловоз. Згідно пояснень представника позивача стрілочна будка на даний час зруйнована.
У зв'язку із завершенням роботи комісії по корпоратизації Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту та у відповідності до вимог Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 №508, Міністерство транспорту України наказом №746 від 30.10.2001 перетворило Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту у відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", затвердило статут ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".
Як вбачається з акту передачі нерухомого майна, Міністерство транспорту України передало, а ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" прийняло у власність, зокрема, наступне нерухоме майно: Стр. будка "Омелянівка", Будка ваг.вантажів "Омелянівка" та Заліз. колія "Омелянівка" 3,5 км (а.с.23-28 т.1).
Згідно пояснень представника позивача, ваги залізничні "Омелянівка" не було окремо вказано у переліку майна, що передавалось згідно вищевказаного акту до статутного фонду товариства, оскільки вони є складовою частиною будки ваг.вантажів "Омелянівка".
Пунктом 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993 №508 визначено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.
При цьому, активи є об'єктом бухгалтерського обліку, ресурсами, контрольованими підприємством в результаті минулих подій, які обліковуються на балансі підприємства.
З позовної заяви вбачається, що майно, на яке позивач просить визнати право власності та яке було включено в проект передприватизаційної підготовки підприємства позивача, було передано на баланс Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту "Укрпромжелдортранс" згідно з протоколом передачі основних засобів від Омелянівського кар'єру об'єднання "Житомирнерудпром" станом на 01.07.1992 та на виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 04.06.1987 №645 "Про заходи по поліпшенню роботи і подальшому розвитку промислового залізничного транспорту в дванадцятій п'ятирічці" та прийнятої на її підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 20.07.1987 №253.
З вищевказаного протоколу передачі основних засобів з урахуванням відомості основних засобів, що п і д л я г а ю т ь передачі (а.с.68-69), вбачається, що з балансу Омелянівського кар'єру об'єднання "Житомирнерудпром" на баланс Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту "Укрпромжелдортранс" передаються основні засоби підприємства балансовою вартістю 9948932 карбованців, загальною сумою зносу 5207460 карбованців, що складаються з: стрілочної будки, будки вагонних ваг, ваг залізничних, тепловозу ТЕМ 2 УМ №018 та під'їзних залізничних колій 3,5 км. При цьому вказано, що під'їзні залізничні шляхи будуть прийняті після приведення їх у технічний стан у відповідності з вимогами Постанови Ради Міністрів УРСР від 20.07.1987 №253.
Проаналізувавши зміст вищевказаного протоколу, суд розцінює його як протокол про наміри, з огляду на умову до прийняття Київ-Дніпровським МППЗТ під'їзних залізничних колій, які мають бути передані підприємству відповідно до відомості основних засобів, що п і д л я г а ю т ь передачі.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідного акту приймання-передачі матеріали справи не містять.
На підтвердження обліку в інвентаризаційних описах та фактичної наявності на балансі Київ-Дніпровського МППЗТ майна, що підлягало передачі останньому від Омелянівського кар'єру, позивачем було надано інвентарні картки обліку основних засобів від 31.08.2001 (або без зазначення дати складання): №9 (Стр. будка "Омелянівка"), №10 (Будка ваг. ваг "Омельян."), №11 (Ваги залізн. "Омелянівка"), №25 (Під'їзні залізничні шляхи Омелянівка 3,5км), №26 (Під'їзні залізничні колії Омелянівського щебзаводу ст.Граніт Пд.-Зх. Залізниці - 3,5км) (а.с.30-39) та інвентарні картки, складені підприємством на вищевказане майно у 2013 році (а.с.40-45).
Слід зазначити, що інвентарна картка №26 обліку основних засобів (а.с.37-38) Київ-Дніпровського ППЖТ із відміткою про оприбуткування у липні 1992 року об'єкту - під'їзних залізничні колії Омельянівського щебкар'єру ст. Граніт Південно-Західної залізниці - 3,5 км, не містить підпису особи, яка її заповнила, відомостей про посаду, прізвище, ім'я та по батькові цієї особи, дати заповнення інвентарної картки.
Інвентарні картки №25 (Під'їзні залізничні колії Омелянівка 3,5км) та №11 (Ваги залізн. "Омелянівка") були заповнені 31.08.2001 під час корпоратизації Київ-Дніпровського ППЗТ без зазначення відомостей про посаду, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка її заповнила, а інвентарна картка №10 (Будка ваг. ваг "Омельян.") не містить також і дати її заповнення.
Це свідчить про неналежність вищевказаних інвентарних карток як засобів доказування в даній справі.
Не є належними засобами доказування на підтвердження знаходження спірного майна на балансі ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" і копії актів про виділення до знищення документів і справ, що не підлягають зберіганню, із зазначенням про знищення: інвентаризаційних описів основних засобів за 1990-1997 роки та виписок з основних засобів за 2010, 2011 та 2012 роки (а.с.2-48 т.3).
Крім того, суд враховує, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Таким чином спір, як правило, виникає не про визнання права власності, а про те, яке підприємство (організація) має право повного господарського відання (оперативного управління) державним майном. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Тобто право власності підприємства не може підтверджуватися балансом підприємства (п.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 02.04.1994 № 02-5/225).
Додатковим доказом, який свідчить про передачу майна від Омелянівського кар'єру до Київ-Дніпровського МППЗТ, позивач вважає укладений між сторонами договір №35 від 01.07.1995 на подачу і уборку вагонів, в п.2 якого зазначено, що залізнична під'їзна колія примикає до продовження 4-го шляху стрілкою №2 станції та знаходиться на балансі ППЗТ. Однак, в судовому засіданні представник позивача вказав на відсутність у позивача оригіналу договору №35 від 01.06.1995 у зв'язку із закінченням строків зберігання, а представник відповідача не підтвердив факт укладення такого договору та вказав на невідповідність відомостей щодо протяжності колій (а.с.183 т.2).
У відповідність до вимог Статуту залізниць України та Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, технічний паспорт на під'їзну залізничну колію розробляється безпосередньо її власником. Водночас, технічний паспорт на об'єкт не є правовстановлюючим документом, а відтак, наявність технічного паспорту на під'їзну залізничну колію не може вважатись належним доказом на підтвердження права власності на неї.
Не розцінюються судом як беззаперечні докази належності позивачу під'їзних залізничних колій також надіслані на адресу суду, в порядку ст.ст.38,65 ГПК України, Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" технічний паспорт під'їзних залізничних колій ТОВ "Омелянівський кар'єр" 189-ТЗ-2005 року (а.с.192-201 т.2), відомість під'їзної колії ТОВ "Омелянівський кар'єр" ст. Гранітний від 05.04.2011 (а.с.211-214 т.2), договори про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Гранітний Коростенської дирекції залізничних перевезень ДТГО "Південно-Західна залізниця", укладені між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ВАТ (ТОВ) "Омелянівський кар'єр" у 2003 та 2008 роках (а.с.218-224 т.2), в т.ч. і через наявність суперечливих в них даних.
Так, згідно п.2 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 21.08.2003, розгорнута довжина під'їзної колії становить 4120 погонних метрів (колія та 9 стрілочних переведень на б а л а н с і Власника колії (згідно Преамбули до Договору Власник колії - ВАТ "Омелянівський кар'єр").
Відповідно до п.2 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 18.09.2008, розгорнута довжина під'їзної колії становить 4030 погонних метрів. 3994 погонних метрів колії та 9 стрілок належать Підприємству (згідно Преамбули до Договору Підприємство - ТОВ "Омелянівський кар'єр"), із яких 3144 погонних метри колії та 9 стрілок Підприємство о р е н д у є у ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", 850 погонних метрів колії на балансі Підприємства, 36 погонних метрів на балансі Залізниці.
Поряд з цим, судом встановлено, що державне підприємство "Омелянівський кар'єр" було перетворено у відкрите акціонерне товариство, згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №335-ВАТ від 04.09.1995 у відповідності до Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94 та враховуючи затверджений акт оцінки цілісного майнового комплексу підприємства (а.с.151-155). Згідно п. 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр", товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Омелянівський кар'єр" (а.с.156-181).
Водночас, з наявних в матеріалах справи та надісланих ДТГО "Південно-західна залізниця" документів вбачається, що спірні під'їзні залізничні колії примикають до станції Гранітний Південно-Західної залізниці.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч.1,2 ст. 43 ГПК України).
Згідно абз.2 ч.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Зі змісту статті 32 ГПК України випливає, що належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, протокол передачі основних засобів балансовою вартістю 9948932 карбованців з балансу на баланс станом на 01.07.1992 (а.с.68), що, як встановлено судом, є протоколом про наміри, за відсутності відповідного акту приймання-передачі майна між на той час державними підприємствами, а відтак і акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", затверджений наказом №746 від 30.10.2001 Міністерства транспорту України за результатами корпоратизації, не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту передачі майна від Омелянівського кар'єру Київ-Дніпровському МППЗТ та відповідно набуття позивачем права власності на це майно.
Поряд з цим суд враховує, що відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Частиною 2 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).
Об'єктом позову про визнання права власності є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально-визначеного майна.
Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та стаття 16 ЦК України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.
При цьому, умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно. Наявність у позивача права власності на майно можуть підтверджувати правовстановлюючі документи.
Судом встановлено, що позивач правовстановлюючих документів, на підтвердження свого права власності на майно не надав.
Водночас, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься Свідоцтво про право власності ТОВ "Омелянівський кар'єр" на нерухоме майно від 15.10.2012, зокрема будку вагонних вагонів загальною площею 75,3м.кв., що є предметом спору в даній справі (а.с.217 т.1). Вказане свідоцтво видане на підставі рішень виконавчого комітету Горщиківської сільської ради №24 від 09.02.2012 та №46 від 10.10.2012, які станом на день розгляду справи є чинними, що не заперечується представниками сторін.
Крім того, застосування такого способу захисту як визнання права власності можливе за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) н е п е р е б у в а ю т ь із власником у з о б о в ' я з а л ь н и х правовідносинах, права яких, в такому разі, мають захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.
Сторонами спору не заперечується, що протягом 2005-2013 років між позивачем та відповідачем існували та існують зобов'язальні відносини, які виникли із договорів оренди, додатків та додаткових угод до них (а.с.72-94 т.1).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, саме неповернення відповідачем у 2013 році орендованого майна та відмова останнього від підписання нового договору оренди, зафіксовані у листі ТОВ "Омелянівський кар'єр" №361 від 01.03.2013 (а.с.99), стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом, з посиланням на те, що відповідач не визнає за позивачем право власності на спірне майно і вважає його своєю власністю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33,34,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 04.11.13
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - відповідачу - рек. з повід.