Провадження 2/235/1894/13
Справа № 2/235/4838/13-ц
4 листопада 2013 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Філь О.Є.
при секретарі Колосовій О.П.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
16.08.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, зазначивши на підтвердження своїх позовних вимог, що він перебував з відповідачем в трудових відносинах з 04.09.2012 року по 17.07.2013 року, працюючи начальником дільниці підготовчих робіт. На день його звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату в розмірі 26426,67 грн., яка була виплачена 16.08.2013 року, невірно визначив кількість днів перебування на курсах підвищення кваліфікації та середню заробітну плату для визначення суми коштів за час перебування у відрядженні, що призвело до не нарахування та не виплати заробітної плати в розмірі 1750,64 грн., також відповідач допустив порушення звітності щодо персоніфікованого обліку за травень 2013 року та листопад 2012 року.
Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні відповідач зобов»язаний був виплатити їй всі суми, що належали їй від підприємства в день звільнення. Не зробивши з ним повний розрахунок в день звільнення, відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач зобов»язаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Тому він просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Вчасно не виплативши йому заробітну плату в повному обсязі, відповідач завдає позивачу моральну шкоду, яка полягає в його душевних стражданнях у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача, через що був порушений його звичайний уклад життя. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 10000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що підприємством була на розрахунковий рахунок позивача перерахована заробітна плата в розмірі 26426,67 грн. 16.08.2013 року, позовні вимоги щодо недоврахування середньої заробітної плати за час перебування у відрядженні та вислуги років за липень 2013 року в сумі 1750,64 грн. є безпідставними та необґрунтованими, також позивачем не зазначено в обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди, в чому саме полягає порушення його законних прав з боку відповідача.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, з”ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем ДП «ВК «Краснолиманська» з 04.09.2012 року по 17.07.2013 року, працюючи начальником дільниці підземним з повним підземним робочим днем в шахті, був звільнений за згодою сторін за ст. 36 ч. 1 КЗпП України (а.с. 15-16).
Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що йому невірно нараховано заробітну плату за липень 2013 року, а саме не нараховано надбавку за вислугу років, невірно визначено кількість днів невикористаної відпустки та середню заробітну плату для розрахунку відпускних, кількість днів перебування на курсах підвищення кваліфікації та середню заробітну плату для визначення суми коштів за час перебування у відрядженні, що призвело до не нарахування заробітної плати на суму 1750,64 грн. не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідно згідно довідки № 290 к від 27.08.2013 р. ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 04.09.2012 року до 17.07.2013 р. на посаді начальника дільниці ПР-2. Пропорційно до відпрацьованого часу позивач мав право на відпустку у кількості 44 дні. Під час звільнення позивачу було сплачено компенсацію за невикористану відпустку у кількості 44 дні у сумі 14 958,24 грн. (а.с. 45-48) Таким чином, позовні вимоги щодо невиплати суми компенсації за невикористану відпустку під час звільнення, заявлені позивачем є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Під час звільнення позивачеві було сплачено середній заробіток за час перебування у відрядженні у квітні 2013 р. у сумі 3378,40 грн. При цьому сплата зазначеної суми під час звільнення була обумовлена тим, що позивачем неналежним чином були оформлені документи, що підтверджували його перебування у відрядженні.
Згідно наказу № 297 від 03.04.2013 р. начальник дільниці ПР-2 ОСОБА_1 таб. № 2707 був відряджений для навчання за програмою „Охорона праці" з 08.04.2013 р. до 12.04.2013 р. Факт знаходження Позивача у відрядженні з 08.04.2013 р. до 12.04.2013 р. підтверджується посвідкою про відрядження (а.с. 59-61).
Згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 17.04.2013 р. позивач кошти на відрядження у сумі 250,00 грн. отримав у повному обсязі (а.с. 62).
Згідно графіку виходів на квітень 2013 р. по дільниці ПР-2 на час знаходження позивача у відрядженні згідно наказу № 297 від 03.04.2013 р. припав вихідний день 10.04.2013 року.
Згідно наказу № 328 від 12.04.2013 р. начальник Дільниці ПР-2 ОСОБА_1 таб № 2707 був відряджений для навчання за програмою «Охорона праці та протипожежний захист шахт, засоби профілактики та гасіння пожеж" з 15.04.2013 р. до .19.042013 р. Факт знаходження позивача у відрядженні з 08.04.2013 р. до 12.04.2013 року підтверджується посвідкою про відрядження (а.с. 63-64).
Згідно звіту про використання коштів, виданих на. відрядження або під звіт від 22.04.2013 р. Позивач кошти на відрядження у сумі 250,00 грн. отримав у повному обсязі (а.с. 65).
Згідно графіку виходів на квітень 2013 р. по дільниці ПР-2 на час знаходження позивача у відрядженні згідно Наказу №297 від 03.04.2013 р. припав вихідний день 10.04.2013 р.
Згідно графіку виходів на квітень 2013 р. по дільниці ПР-2 на час знаходження позивача у відрядженні згідно Наказу №328 від 12.04.2013 р, припав вихідний день 17.04.2013 року.
Посадовою особою, відповідальною за складання графіку виходів та здачу рапортів по дільниці є начальник дільниці. Позивачем відповідні корективи до зазначених документів не вносилися.
Виходячи з вищенаведеного, за даними табельного обліку підприємства, 10.04.2013 року та 17.04.2013 року обліковувались як вихідні дні позивача і не оплачувалися в розмірі середнього заробітку. При цьому кошти на відрядження позивачем отримані у повному обсязі за весь час перебування у відрядженні. Оплата 8 днів знаходження у відрядженні ввійшла до заробітної плати за липень 2013 р. і здійснена у повному обсязі.
Вимоги Позивача щодо не нарахування йому вислуги років під час звільнення є безпідставними та не відповідають нормам діючого законодавства України. Звільнення позивача здійснювалося за згодою сторін на підставі норм п.1 ст. 36 КЗпП України. У відповідності до норм п. 14 розділу з Положення про порядок виплати працівникам винагороди за вислугу років на підприємствах вугільної промисловості (Додаток 27 до Умов оплати раці Галузевої угоди від 03.07.2001 року) при звільненні працівника за власним бажанням та за згодою сторін винагорода за вислугу років не виплачується.
Позовні вимоги в частині усунення допущених порушень у звітності щодо персоніфікованого обліку задоволенню не підлягають, оскільки з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що відомості про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначки про сплату страхових внесків зазначені відповідно до фактичних даних та після здійснення відповідачем перерахування позивачу належних йому сум заробітної плати (а.с. 45, 68).
В той же час в судовому засіданні встановлено, що підприємство здійснило остаточний розрахунок з позивачем 16.08.2013 року (а.с. 46).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .
Відповідно до ст. 60, 66, 143 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Позивач звільнився з роботи 17.07.2013 року, відповідач сплатив заборгованість по заробітній платі позивачеві 16.08.2013 року, внаслідок чого час затримки розрахунку складає 22 робочі дні.
На підставі п. 1 розділу I и п. 2 розділу II Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, з наступними змінами та доповненнями, середній заробіток позивача для нарахування середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні повинен розраховуватися за два місяці до звільнення.
Відповідно до довідки відповідача (а.с. 44) середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяця перед звільненням складає 402,36 грн.
У відповідності з п.5, п.9 розділу IV Порядку нарахування середньої заробітної платі, нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата вираховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двух місяців робочі дні на число відпрацьованих днів.
За період з 17.07.2013 року по 16.08.2013 року відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 8851,92 грн. з розрахунку 402,36 грн. (середньоденний заробіток) х 22 (кількість днів затримки розрахунку) = 8851,92 грн.
На підставі викладеного, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 8851,92 грн.
Крім того, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, оскільки внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача ОСОБА_1 щодо строків виплати заробітної плати та строків розрахунку при звільненні, йому заподіяні моральні страждання, які полягають в тому, що внаслідок затримки розрахунку погіршився матеріальний стан позивача, був порушений звичайний образ його життя, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд, виходячи з характеру, глибини та тривалості заподіяних позивачеві моральних страждань, вимог розумності і справедливості, вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 1000 грн.
Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 108, 115, 116, 117, 237-1, 238 КЗпП України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», з рр 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк» в м. Красноармійськ Донецької області, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8851,92 грн. (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн. 92 коп.) та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча) грн.
Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», з рр 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк» в м. Красноармійськ Донецької області, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
04.11.2013