Справа № 235/5315/13-ц
Провадження № 2/235/2092/13
31 жовтня 2013 року Красноармійський міськрайонний суд Донецьої області у складі: головуючого судді Токарєва А.Г.,
при секретарі Сизон Ю.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі ТОВ «Краснолиманське») про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із втратою працездатності на виробництві.
У своєму позові позивач вказав, що він тривалий час працював у вугільній промисловості. Його загальний стаж роботи складає 30 років 04 місяці 08 днів, з них 23 роки 06 місяців 15 днів - в умовах впливу шкідливих факторів. З відповідачем по справі він двічі перебував у трудових відносинах, вперше з 18.09.2007 року по 23.02.2009 року, вдруге з 04.10.2010 року по 08.12.2011 року, працював на посаді гірника очисного вибою підземного з повним підземним робочим днем в шахті. В останнє його було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Під час роботи в шахті він отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 13.05.2013 року, в якому записано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці на шахтах регіону, обумовленим впливом промислового фактора - пил, запиленість повітря робочої зони, концентрації якої перевищували ГДК.
04.07.2013 року, згідно висновку Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності.
На підставі висновку МСЄК відділом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Красноармійськ йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та втраченого заробітку.
Позивач вважає, що дійсно у зв'язку із шкідливими умовами праці він отримав професійне захворювання на підприємстві і тому відповідач йому повинен відшкодувати моральну шкоду. Спричинену моральну шкоду він пояснює тим, що у зв'язку з професійним захворюванням він постійно змушений лікуватись, почуває себе погано, не має можливості працювати як раніше на шахті та вести звичайний спосіб життя, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.
Все це разом має вплив на його життя та стосунки із близькими, у нього з'явилося почуття відчаю, тривоги перед майбутнім. В даний час чималі кошти його родини спрямовані на відновлення його здоров'я. Свою моральну шкоду він оцінює в 50 000 гривень та просить стягнути зазначену суму з відповідача на його користь.
У судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву з проханням слухати справу без його участі, за участю його представника ОСОБА_1
Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, оскільки на медико-соціальні експертні комісії покладено обов'язок встановлення наявності моральної шкоди, така шкода позивачу МСЄК не встановлювалась. Крім того, позивач не представив будь-яких доказів, що підтверджували би його моральні страждання та втрату нормальних життєвих зв'язків. Також, не представив медичних довідок, які б підтверджували перенесення позивачем стресових і других негативних проявів стану його здоров,я. Також зазначила, що позивачем не доведений факт вини відповідача, та що обов'язок відшкодовувати шкоду позивачу законодавцем покладений на Відділ виконавчої дирекції фонду соціального страхування на виробництві. Крім того, зазначила, що згідно акту по формі П-4, професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці на шахтах регіону, а на підприємстві відповідача він пропрацював 2 роки 7 місяців, хоча його загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів складає 23 роки 6 місяців. Просила у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області до судового засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням слухати справу без його участі, на розсуд суду.
Представник позивача, представник відповідача проти розгляду справи без участі позивача та третьої особи не заперечували.
Суд вважає, що в справі є достатньо даних про викладені у позові обставини та не має необхідності вислуховувати особисті пояснення позивача та представника третьої особи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 двічі перебував у трудових відносинах з відповідачем, вперше з 18.09.2007 року по 23.02.2009 року, вдруге з 04.10.2010 року по 08.12.2011 року, працював на посаді гірника очисного вибою підземного з повним підземним робочим днем в шахті, в останнє був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 8-9).
Під час роботи в шахті він отримав професійне захворювання, яке виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці на шахтах регіону, обумовленим впливом промислового фактора - пил, запиленість повітря робочої зони, концентрації якої перевищували ГДК, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 13.05.2013 року (а.с. 17-18).
ОСОБА_5 з висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань № 1236 від 09.04.2013 року позивачу було поставлено діагноз - хронічний бронхіт ІІ ступеня в фазі затухаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ступеню) - захворювання професійне, встановлено вперше (а.с. 15).
04.07.2013 року позивачу було вперше встановлено 25% безстроково втрати професійної працездатності по профзахворюванню, потребу в медикаментозному лікуванні, що підтверджується довідкою МСЄК (а.с. 10). Крім того, згідно висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань йому протипоказано роботу в умовах впливу небезпечних чинників виробничого середовища, а саме в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату. Рекомендовано спостереження та лікування у терапевта, невропатолога, профпатолога за місцем проживання, динамічне спостереження, курси відновлюючого лікування, санаторно-курортне лікування в санаторіях пульмонологічного профілю (а.с. 16)
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області були призначені страхові виплати: щомісячні страхові виплати та одноразова допомога по профзахворюванню, що підтверджується поясненням представника позивача, проти якого не заперечував представник відповідача.
ОСОБА_5 виписок із історії хвороби та епікризів (а.с. 11-14), доданих до справи, у позивача постійний кашель, періодично з виділенням харкотиння, затруднене дихання, задуха при прискоренні ходи та при незначному фізичному навантаженні, почуття нехватки повітря, болі у грудній клітці та в ділянці серця, біль в поперековому відділі хребта, бистра стомленість, слабкість, нестабільний артеріальний тиск, поганий сон, чрезмірна пітливість.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » від 23.03.2007 р. № 717-V (п.1.абз.3 п.5,п.9, абз 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Отже, суд не приймає доводи представник відповідача щодо обов'язку відшкодовувати шкоду позивачу законодавцем покладений на Відділ виконавчої дирекції фонду соціального страхування на виробництві.
ОСОБА_5 розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 13.05.2013 року, саме відповідачем складений даний акт, а тому саме у останнього виникає обов'язок відшкодовувати моральну шкоду позивачу.
Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов'язані із професійним захворюванням, яке є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.
Суд не приймає доводи представника відповідача, що наявність моральної шкоди може встановлюватися лише органом МСЄК, оскільки спричинення працівнику моральної шкоди може бути також встановлено судом.
Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
В судовому засіданні встановлено, що позивач отримав професійне захворювання з незворотніми наслідками, втратив 25% професійної працездатності, що суттєво вплинуло на його життя, життя його сім'ї. Окрім того, позивач зазнав та продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю та страждань, у зв'язку із чим змушений довго тривало лікуватись, що також впливає на якість його життя.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступеню фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.
Страждання позивача викликають певні зміни у його житті, він був вимушений звільнитися з підприємства, де бажав продовжувати працювати та отримувати гідну зарплатню. Періодичні дуже сильні напади кашлю, задуха, почуття нехватки повітря, болі в грудній клітці не дають йому можливості почувати себе повноцінною людиною, заважають спілкуванню з родиною. Тривале лікування позначилося на його загальному стані, він постійно пригнічений через те, що можливості лікування і відновлення здоров'я практично немає, відносини його погіршилися, він позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, усі турботи по будинку лягли на дружину.
Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, а також важкості отриманого професійного захворювання, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 9 000 гривень. Моральна шкода у розмірі 50 000 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача судом вважається перебільшеною.
В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Так, суд вважає, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 114 гривень 70 копійок.
На підставі ст.ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст. 3-6,10, 11, 57, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: