2/225/1618/2013
(вмотивоване)
30 вересня 2013 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
судді Мамедової Л.М.
при секретарі Савченко О.О.
за участю
пред.позивача ОСОБА_1
пред. відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства “Дзержинськвугілля” “ про відшкодування моральної шкоди,-
09 січня 2013 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому ставить питання про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 50000гр., завданої внаслідок отриманого професійного захворювання.
На доведеність позову позивач вказав, що працював на копальні “Торецька” підземним гірником очисного забою з повним робочим днем на підземній роботі в період з 17.06.1992 року по 21.11.2012 року та був звільнений за ст. 40 п.2 КЗпП України.
Під час роботи на копальні отримав професійне захворювання, а саме: хронічну попереко-крижову радікулопатію з помірним м'язово-тонічним, двобічним корінцевим больовим синдромами, статико-динамічними порушеннями.
Факт отримання захворювання підтверджений висновком лікарсько-експертної комісії Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань за №2245/2117 від 30.10. 2012р.
Відповідно до висновку МСЕК № 132448 від 20.11.2012 року йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності і він був визнаний інвалідом 3 групи.
Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання №84 від 07.11.2012р. виникнення захворювання пов'язано з важкими умовами праці, відсутністю механізації важкої праці, порушенням ст.13 Закону України “Про охорону праці”.
Внаслідок отриманого професійного захворювання він відчуває моральні страждання, постійний біль в попереку, який віддає в праву ногу, оніміння правої ноги, який посилюється під час навантажень, нахилах, ході; судоми в м'язах.
В зв'язку з цим у нього порушені звичні життєві зв'язки, для відновлення яких потрібні додаткові зусилля. Він не може як раніше виконувати роботу по будинку і допомагати родині по господарству. Отримане професійне захворювання позбавило його можливості реалізувати звички та бажання. Він постійно відчуває фізичний біль, в зв'язку з чим не може вести повноцінний стан життя, відчуває себе неповноцінною людиною, став нервовим та дратівливим, відчуває хвилювання за стан свого життя, тому що стан здоров'я не покращується. Він втратив роботу і не може ніде працевлаштуватися. Йому важко усвідомлювати що став інвалідом 3 групи і фактично став не працездатним, з причини чого не може як раніше вести повноцінне життя.
Враховуючи тривалість його моральних страждань, факт значного погіршення якості життя, моральну шкоду оцінює в 50000грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав і просив у позові відмовити тому, що вважає, що наявність моральної шкоди в суді не доведена.
Вислухавши сторони і дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач з 17.06.1992 року по 21.11.2012 року перебував у трудових правовідносинах з ДП Дзержинськвугілля” ВП ОП “Шахта “Торецька” працював підземним гірником очисного забою з повним робочим днем на підземній роботі, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.3-5). Висновком лікарсько-експертної комісії за №2245/2117 від 30.10.2012р. (а.с.6) йому встановлений діагноз: хронічна попереко-крижова радікулопатія з помірним м'язово-тонічним, двобічним корінцевим больовим синдромами, статико-динамічними порушеннями. Захворювання професійне. Актом розслідування хронічного професійного захворювання №84 від 07.11.2012р. виникнення захворювання пов'язано з важкими умовами праці, відсутністю механізації важкої праці, порушенням ст.13 Закону України “Про охорону праці” (а.с.11). Згідно з випискою із акту огляду МСЕК № 132448 від 20.11.2012 року йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності і він був визнаний інвалідом 3 групи.(а.с.12).
Внаслідок захворювання ОСОБА_3 зазнає біль, відчуває ущербний стан у зв'язку з погіршенням фізичних можливостей. Ці фактори потягли за собою необхідність для позивача зміни звичок, засобу життя, інтересів та планів на майбутнє, вплинули на його коло спілкування, затребували додаткових зусиль для організації свого життя.
Ці обставини свідчать про завдання ОСОБА_3 моральної шкоди та порушення його прав на її відшкодування з сторони відповідача.
Моральна шкода передбачає втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, які завдані конкретній особі.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків і або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами праці.
Згідно з роз'ясненнями, даними у п.13 постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”№4 від 31.03.1995р. за змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25.05.2001р.; відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності, чи галузевої належності.
Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Судом встановлено, що позивач працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» створеному для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Відповідач не створив позивачеві безпечних і не шкідливих умов праці, внаслідок чого він отримав професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнає фізичні і моральні страждання.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних і фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, порушення нормальних життєвих зв'язків внаслідок можливості продовжувати активне життя, обмеження умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, виписками із історії хвороб (а.с.3-5, 14) , довідками МСЕК (9,10).
Враховуючи що ушкодженням здоров'я, позивачу задано моральну шкоду, оскільки професійне захворювання призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, з урахування характеру та тривалості моральних та фізичних страждань глибини змушених змін у засобі життя, розміру мінімальної заробітної плати, та мінімального прожиткового мінімуму принципу розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 12000грв.
Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 20.11.2012 року, а саме з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності і відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, не поширюється.
Відповідно до ст.88 ЦПК України слід стягнути з ДП “Дзержинськувугілля”на користь держави судовий збір розмірі 229,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України, Рішенням Конституційного суду України по справі №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, суд,-
Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства “Дзержинськвугілля”про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Дзержинськвугілля”на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривен та на користь держави судовий збір розмірі 229,40 (двісті двадцять дев'ять грн.) 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: