Провадження № 11-кп/774/663/13 Головуючий в суді 1 інстанції Руснак А.І.
Категорія ч.3 ст.15- ч.2 ст. 185 КК України Доповідач суддя II інстанції Алькова С.М.
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Алькової С.М.,
Суддів: Лісняк В.С., Власкіна В.М.,
При секретарі: Письменній К.В.
За участю прокурора: Харів Н.А
Обвинуваченого: ОСОБА_2
розглянула 05 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2013 року,
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ленінград, громадянин України, освіта вища, розлучений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий: -
- 23.06.1993 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст. 17, 81 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 24.11.1995 року по відбуттю строку покарання; -
- 08.07.1996 року Нікопольськім міським районним судом Дніпропетровської області за ст. ст. 17, 81 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців, звільнений 13.08.1997 року на підставі ст. 3 Закону України «Про амністію» від 26.06.1997 року;
- 11.12.1997 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ст. 81 ч. 4 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, за постановою суду Софіївського району Дніпропетровської області від 27.12.2001 року вважається засудженим за ч. 2 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 08.08.2002 року згідно ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07.08.2002 року ст.81 КК України - умовно-достроково, невідбутий строк 14 днів;
- 16.02.2006 року Кіровськім районним судом м. Дніпропетровська за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 20.02.2009 року згідно постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.01.2009 року на підставі ст. 3 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року;
- 13.08.2009 року Кіровськім районним судом м. Дніпропетровська за ст. 185 ч.2 КК України до 4 місяців арешту, звільнений 12.09.2009 року по відбуттю строку покарання;
- 19.10.2010 року Кіровськім районним судом м. Дніпропетровська за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений 30.06.2011 року по відбуттю строку покарання;
- 01.06.2012 року Кіровськім районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст. 185 ч. 2, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки;
- 22.06.2012 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 185 ч. 2 КК України до 6 місяців арешту, у відповідності ст. 71 КК України, вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.06.2012 року - виконувати самостійно;
- 18.10.2012 року Кіровськім районним судом м. Дніпропетровська за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України, вказане покарання поглинає покарання по вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2012 року, до відбуття 1 рік позбавлення волі, звільненого 22 червня 2013 року по відбуттю строку покарання,
засуджений: за ч.3 ст. 15 - ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано до призначеного покарання не відбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2012 року, остаточно призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Як вбачається з вироку суду, обвинувачений ОСОБА_2, визнаний винним та засуджений за те, що він, ОСОБА_2, маючи не зняту й не погашену судимість у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, і знову вчинив аналогічний, корисливий, умисний злочин.
Так він, 24 червня 2013 року, об 11.00 годині, знаходячись в приміщенні магазину «Арбер», який розташований на другому поверсі ТЦ «Приозерний», за адресою м. Дніпропетровськ вул. Боброва 1, на столі побачив мобільний телефон «Samsung» марки GT-S5302GSMH на дві карточки imei НОМЕР_1 та imei НОМЕР_2, при цьому у нього раптово виник намір на таємне викрадення чужого майна, що належить раніше йому не знайомій ОСОБА_3, який він визначив як предмет свого злочинного посягання.
Далі, ОСОБА_2, знаходячись у вказаному місці і в указаний час, скоюючи злочин повторно, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, здійснюючи злочин повторно, діючи умисно, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточення, з корисливих мотивів і особистій зацікавленості, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, викрав чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон «Samsung» марки GT-S5302GSMH на дві карточки imei НОМЕР_1 та imei НОМЕР_2, вартістю 999 гривень, в якому знаходились сім карти операторів мобільного зв'язку, які не представляють потерпілій матеріальної цінності.
Однак ОСОБА_2 не зміг довести свій злочинний умисел до кінця та розпорядитись викраденим на власний розсуд з причин, які не залежних від його волі, так як був помічений та затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення потерпілою ОСОБА_3.
Крім того, ОСОБА_2, продовжуючи свою злочину діяльність, у липні 2013 року знов вчинив кримінальне правопорушення проти власності.
Так він, 10 липня 2013 року, об 11.20 годині, знаходячись в приміщенні магазину «Fissman» який розташований на першому поверсі ТЦ «Приозерний», за адресою м. Дніпропетровськ вул. Боброва 1, на столі побачив мобільний телефон фірми «НТС» марки Explorer А310е, imei НОМЕР_3, при цьому у нього несподівано виник намір на таємне викрадення чужого майна, що належить раніше йому не знайомій ОСОБА_4, який він визначив як предмет свого злочинного посягання.
Далі, ОСОБА_2, знаходячись у вказаному місці та в указаний час, скоюючи злочин повторно, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, здійснене повторно, діючи умисно, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, та вони є таємними для оточення, з корисливих мотивів і особистій зацікавленості, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, викрав чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_4, а саме: мобільний телефон фірми «НТС» марки Explorer А310е, imei НОМЕР_3, вартістю 1399 гривень, в якому знаходилась сім карта оператора мобільного зв'язку, яка не представляє для потерпілої матеріальної цінності.
Однак ОСОБА_2 не зміг довести свій злочинний умисел до кінця та розпорядитись викраденим на власний розсуд з причин, які не залежних від його волі, так як був помічений та затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення потерпілою ОСОБА_4.
В апеляції та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_2, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі. Свої апеляційні вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що при призначенні йому покарання суд першої інстанції не врахував пом'якшуючі його вину обставини, а саме: відсутність позову, щиросердне каяття, повне визнання своєї провини у вчиненому, допомогу слідству, позитивну характеристику за місцем проживання, те, що він працював та за місцем роботи також характеризувався позитивно. Також звертає увагу те, що суд першої інстанції не вірно застосував вимоги ст. 71 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу, міркування прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження органами досудового розслідування та судом вивчені всі обставини, які могли мати значення у кримінальному провадженні. Порушень в ході досудового розслідування та в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які могли бути підставою для скасування або зміни вироку суду, перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та журналу судового засідання, за згодою учасників процесу, кримінальне провадження було розглянуто за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Таким чином, так як висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та кваліфікація його дій за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченим, не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 в зазначеному злочині відповідає доказам, які були предметом дослідження в судовому засіданні та які суд поклав в основу обвинувального вироку.
Суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України \як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Виходячи з принципів законності, справедливості, обгрутованості та індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків у виді 3 \ трьох \ років 1 \ одного \ місяця позбавлення волі, суд першої інстанції у повній мірі урахував вимоги ст. 71 КК України, а також обставини, що впливають на покарання, а саме: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості; особу обвинуваченого, який вже раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, суспільно корисною працею не займається. При цьому суд обґрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.
Наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 мотиви, за якими він вважає необхідно призначити йому більш м'якого покарання, по суті були враховані судом першої інстанції. А тому, колегія суддів не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_2 більш м'якого покарання та вважає, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобіганню новим злочинам.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, судова палата,
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2, залишити без змін.
Судді:
С.М. Алькова В.С. Лісняк В.М. Власкін