Справа № 761/27426/13-к
Провадження №1-кп/761/956/2013
іменем України
04 листопада 2013 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Бугіль В.В.
за участю прокурора Мурачов Р.В.
обвинуваченої ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
при секретарі Абдуллін А.Р.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12013100320000411 від 10 липня 2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Гребінка Полтавської області, українки, громадянки України, освіта неповна середня, не працююча, не одружена, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, п/б, проживаюча за адресою: Київська обл.., АДРЕСА_1, раніше не судима,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 190 КК України,
07.05.2013 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_2, знаходячись за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 - безкоштовно передала ОСОБА_1 цуценя метиса. Після цього ОСОБА_1 відвезла вказане цуценя до місця свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1
22.05.2013 року у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння грошима ОСОБА_2 шляхом обману. Цього ж дня, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 зателефонувала на мобільний телефон до ОСОБА_2 та під надуманим приводом повідомила неправдиві відомості про те, що взяте в останньої цуценя метиса захворіло та знаходиться на лікуванні у ветеринарній лікарні в м. Яготин Київської області. При цьому ОСОБА_1 повідомила, що за послуги ветеринарного лікаря необхідно заплатити гроші в сумі 2500 грн., так як у неї немає такої суми грошей, попросила, щоб ОСОБА_2 наступного дня переказала вказану суму грошей на її особистий рахунок в ПАТ "КБ "ПриватБанк", номер якого вказала. При цьому, ОСОБА_1 запевнила ОСОБА_2, що вона обов'язково передасть вказані гроші ветеринарному лікарю, хоча такого наміру вона не мала.
Оскільки ОСОБА_2 не підозрювала про справжні наміри ОСОБА_1, то 23.05.2013 року, о 10 год. 54 хв., переказала на особистий рахунок останньої гроші в сумі 2500 грн.
Цього ж дня, 23.05.2013 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1 по вул. Мельникова, 81-Б в м. Києві, за допомогою пластикової картки, скориставшись послугами банкомату, зняла з особистого рахунку гроші, перераховані ОСОБА_2, в сумі 2500 грн.
При цьому, ОСОБА_1 будь-яких дій щодо лікування цуценяти метиса не вчиняла та, отримавши гроші, почала уникати зустрічей та телефонних розмов з ОСОБА_2, тобто, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, заволоділа шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_1, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, а грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2500 гривень
Таким чином ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме, заволодінні чужим майном шляхом обману.
Відповідно до угоди про примирення, укладеної між підозрюваною ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2, сторони визначили істотні для кримінального провадження обставини, потерпілій матеріальна шкода відшкодована повністю, констатовано факт примирення між потерпілою та підозрюваною, які не мають один до одного претензій. Узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України є відповідно до ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості, а отже угода відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що підозрювана ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання, потерпілій ОСОБА_2 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК України інтересам суспільства, сторони дійсно примирились, що підтверджено ними в судовому засіданні, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України кваліфіковано правильно.
У відповідності до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
З угоди та позицій сторін вбачається, що підозрювана матеріальну шкоду відшкодувала, злочин є невеликої тяжкості, раніше підозрювана до кримінальної відповідальності не притягувалася.
Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню.
Керуючись ст. ст. 46, 314, 475 КПК України, суд
затвердити угоду про примирення від 26 вересня 2013 року у кримінальному провадженні № 12013100320000411 від 11 липня 2013 року, укладену між підозрюваною ОСОБА_1 та потерпіло ОСОБА_2
ОСОБА_1 звільнити від кримінальною відповідальності на підставі статті 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_1 та прокурору.
Суддя Бугіль В.В.