Семенівський районний суд Полтавської області
23.09.2013 1627/1717/12
2/547/37/13
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Халявки В.І.,
при секретарі - Козулі Н.П.
з участю позивачки ОСОБА_1
представників відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, вчиненого особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій,
ОСОБА_1 звернулася до районного суду з позовом, в якому вказувала, що 2 квітня 2012 року померла її мати ОСОБА_5. Коли вона, як спадкоємець першої черги за законом, звернулася до нотаріальної контори за оформленням спадщини, їй повідомили, що мати заповіла все своє майно відповідачці ОСОБА_4.
Позивачка вказувала, що на момент укладання заповіту 24 вересня 2004 року її матері виповнилося 70 років. На цей час її стан здоров'я погіршився, розвивався старечий склероз, почастішали випадки несприйняття нею дійсних подій, правильної життєвої орієнтації. Спроби покращити її психічний стан не мали успіху.
Вважаючи, що її мати не усвідомлювала значення своїх дій в момент складання заповіту на користь відповідачки, ОСОБА_1 просила постановити рішення про визнання недійсним заповіту від 24 вересня 2004 року.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та пояснила, що у її матері після смерті сина, а її позивачки, брата часто боліла голова, підвищувався тиск. У неї погіршилася пам'ять. Вона зверталася до лікарів невролога та психіатра в 2001,2003 та 2004 роках. Заповіт мати склала на користь своєї онуки. У матері погіршувалася пам'ять, поведінка була неадекватною, тому вона викликала до матері лікарів додому.
Представник відповідачки позов не визнала та заперечила факт лікування матері позивачки. Її свекруха ОСОБА_5 була при здоровому розумі, а померла від повторного інсульту.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, пояснення представників відповідачки, третьої особи, дослідивши докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Встановлено, що 2 квітня 2012 року померла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була матір'ю позивачки.
24 вересня 2004 року ОСОБА_5 склала заповіт на користь своєї онуки ОСОБА_4, яким заповіла їй все своє майно. Заповіт було посвідчено секретарем Жовтнянської сільської ради Семенівського району Полтавської області за реєстровим №101.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з такого.
Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, вважає, що позивачка не довела в ході розгляду справи факту знаходження своєї матері під час складання заповіту у стані, який не давав їй розуміти значення своїх дій чи керувати ними.
Так сама заявниця, даючи пояснення в судовому засіданні вказувала, що мати скаржилася на головний біль та була забудькуватою, вела себе неадекватно. В чому проявлялася неадекватність поведінки її матері заявниця не змогла пояснити, а лише посилалася на погіршення у матері пам'яті.
Вказані пояснення заявниці ніяким чином не свідчать про те, що її мати при складанні заповіту не розуміла значення своїх дій.
Допитана в судовому засіданні секретар сільської ради ОСОБА_6 пояснила, що сама вона посвідчувала заповіт покійної ОСОБА_5, яка була при здоровому глузді та вела себе адекватно.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_5 не стояла на обліку. Він дійсно на прохання дочки приїздив до матері додому та надавав їй допомогу. ОСОБА_5 страждала на головні болі, зниження пам'яті. При її огляді вона на запитання відповідала не відразу, перепитувала. Він вбачав у неї початкові ознаки старечого слабоумства.
Аналіз показів свідка ОСОБА_7 не дає суду підстав вважати, що ОСОБА_5 під час складання заповіту не розуміла значення своїх дій.
Відповідно до ст.. 145 ЦПК України для встановлення психічного стану особи обов'язковим є проведення експертизи.
За клопотанням позивачки судом було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.
Згідно з актом № 416 посмертної судово-психіатричної експертизи від 7 серпня 2013 року через наявність протиріч між змістом медичної документації та показами свідків по справі відповісти на питання про наявність чи відсутність у ОСОБА_5 психічних розладів у період з 2003 по 2012 рік, а також станом на 24,09,2004 року неможливо.
Визначити здатність ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту неможливо.
Таким чином судом не встановлено, що ОСОБА_5 під час складання заповіту 24,09,2004 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Керуючись ст..ст.10,11,60,212-214 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, вчиненого особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів шляхом подання апеляційної скарги.
Головуючий: підпис
З оригіналом вірно
Суддя Семенівського районного суду
Полтавської області ОСОБА_8
Повний текст рішення виготовлено 27,09,2013 року