Семенівський районний суд Полтавської області
13.09.2013 547/1014/13-ц
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Халявки В.І.
при секретарі - Козулі Н.П.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення заробітної плати, стягнення вихідної допомоги при звільненні з роботи, стягнення середнього заробітку за час затримки трудової книжки, зобов'язання видати трудову книжку та змінити дату звільнення,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до районного суду з позовом, в якому вказував, що він з 1991 року по 31 грудня 2012 року працював в Семенівській ЦРЛ на посаді фельдшера швидкої медичної допомоги. Відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» в Полтавській області була створена Комунальна установа «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Дана установа почала працювати з 1 січня 2013 року і в її підпорядкування переходили міські та районні станції швидкої допомоги.
Відповідно до наказу № 90 від 31 грудня 2012 року по Семенівській ЦРЛ він був звільнений з посади фельдшера швидкої допомоги Семенівської ЦРЛ у зв'язку з переведенням у Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги, а відділення швидкої медичної допомоги Семенівської ЦРЛ з 1 січня 2013 року стало Семенівською підстанцією Лубенської станції Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги.
В Семенівській підстанції він, позивач, відпрацював з 1 по 15 січня 2013 року. 15 січня 2013 року старший лікар Семенівської підстанції не допустила його до роботи, мотивувавши тим, що він більше не працює фельдшером і що він звільнений з роботи по п.2 ст. 40 КЗПП. З наказом про звільнення його не ознайомили, трудової книжки не видали. За трудовою книжкою він звертався до керівництва Лубенської станції екстреної медичної допомоги та до керівництва Комунальної установи, тобто відповідача, де йому повідомили, що вони не знають де його трудова книжка.
Позивач просив постановити рішення про стягнення з відповідача заробітної плати за період з1 по 15 січня 2013 року, стягнення вихідної допомоги при звільненні з роботи, стягнення середнього заробітку за час затримки з видачею трудової книжки та зобов'язання відповідача видати трудову книжку, змінивши запис про дату звільнення з роботи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав його вимоги.
Представник відповідача позов не визнала та пояснила, ОСОБА_3 не був прийнятий на посаду фельдшера в новостворену Комунальну установу через відсутність у нього допуску до наркотичних засобів, що застосовуються при наданні медичної допомоги та неможливість у зв'язку з цим виконувати обов'язки фельдшера екстреної медичної допомоги, тому підстав для його звільнення не було. Трудову книжку позивачеві видано, про що складено відповідний акт.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, показання свідків, дослідивши докази, вважає, що в позові слід відмовити з таких підстав.
Встановлено, що у зв'язку із реалізацією положення Закону України «Про екстрену медичну допомогу» в Полтавській області було створено Комунальну установу «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».
В листопаді 2012 року всі працівники відділення швидкої медичної допомоги Семенівської ЦРЛ під розпис були попереджені про зміну істотних умов праці та можливе звільнення з роботи у зв'язку із реформуванням служби.
Встановлено, що згідно з наказом №90 по Семенівській ЦРЛ від 31 грудня 2012 року позивач ОСОБА_3, що працював на посаді фельдшера, був звільнений з 31 грудня 2012 року із займаної посади у зв'язку з переведенням у Полтавський обласний центр екстреної медицини та медицини катастроф відповідно до п.5 ст. 36 КЗПП (а.с.8).
Встановлено також, що через відсутність допуску до наркотичних речовин та відсторонення від роботи з 11 травня 2012 року, ОСОБА_3 заяву про прийняття його на роботу в новостворену Комунальну установу не подавав, наказ про прийняття його на посаду фельдшера Семенівської підстанції Лубенської станції екстреної медичної допомоги не видавався, в штат установи позивач не зараховувався, тому вважати його працівником Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги немає підстав.
Встановлено, що позивач, скориставшись вихідними днями 1 та 2 січня 2013 року, невпорядкованістю роботи у зв'язку із перехідним періодом та незпорядливістю керівника Семенівської підстанції 1 та 2 січня 2013 року, не будучи включеним до графіку чергувань, з власної ініціативи приходив на старе робоче місце в Семенівській ЦРЛ і навіть виїздив у складі бригади на виклики до хворих 5 разів 1 січня 2013 року та 1 раз 2 січня 2013 року . Вказана обставина підтверджується журналом реєстрації викликів, що ведеться на підстанції та показаннями свідків.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 показала, що вона працює за сумісництвом інспектором з кадрів Лубенської станції №3 екстреної медичної допомоги. В ході реорганізації служби позивач ОСОБА_3 заяви про прийом його на роботу в нову установу не надавав, до штату не зарахувався, бо не мав сертифікатів від нарколога та психіатра. Наказ про прийняття його на роботу не видавався, керівник установи - головний лікар не давав ніяких розпоряджень про допуск ОСОБА_3 до роботи. Трудова книжка ОСОБА_3 дійсно разом з іншими була передана до Лубенської станції. 3 січня 2013 року позивач особисто з'явився по трудову книжку, отримав її, але відмовився розписатися про отримання, про що було складено відповідного акта.
Свідок ОСОБА_5, яка працює завідуючою Семенівської підстанції Лубенської станції №3 екстреної медичної допомоги показала, що в 2012 році ОСОБА_3 був відсторонений від роботи через відсутність довідки нарколога. У нього забрали ключі від сейфа з наркотичними засобами, але він продовжував працювати до кінця 2012 року. В грудні 2012 року вона особисто говорила ОСОБА_3, що у нього будуть проблеми у зв'язку із відсутністю довідки від нарколога. 1 січня 2013 року вона на роботі не була, а працівники підстанції розповіли їй, що ОСОБА_3 прийшов на підстанцію та заявив, що він тут працює і навіть їздив на виклики. Свідок показала, що ОСОБА_3 заяви про прийом його на роботу не подавав, в штат підстанції зарахований не був, до графіка чергувань не включався.
Свідок ОСОБА_6 показала, що 1 січня 2013 року ОСОБА_3 в графіку чергувань не стояв, але вийшов на роботу і навіть виїздив на виклики до хворих. Ще в травні 2012 року головним лікарем Семенівської ЦРЛ було видано наказ про відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов'язків через його захворювання на алкоголізм, але він продовжував працювати.
Свідок показала, що завідувачка підстанцією ОСОБА_5, говорила ОСОБА_3 щоб той не приходив на роботу, писала з цього приводу доповідні головному лікарю. Після 2 січня 2013 року ОСОБА_3 на підстанції вже не появлявся. На виклики не їздив.
Відмовляючи ОСОБА_3 в позові суд виходить з того, що його пояснення про те, що він працював аж до 15 січня 2013 року не знайшли свого підтвердження. При цьому судом в судовому засіданні оглянуто журнал викликів швидкої медичної допомоги за січень 2013 року.
Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що вони бачили ОСОБА_3 в приміщенні підстанції в період з 2 по 15 січня 2013 року не є доказом того, що ОСОБА_3 працював в цей період фельдшером.
Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗПП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи , організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.
Відповідно до ч.1 ст, 24 КЗПП трудовий договір укладається як правило, в письмовій формі.
Відповідно до ч.4 ст. 24 КЗПП трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Суд вважає, що в даному випадку йдеться про досягнення угоди (домовленості) про прийом на роботу між роботодавцем та працівником та згоду роботодавця на початок роботи.
У випадку з позивачем такої домовленості не було, тому факт роботи 1 та 2 січня 2013 року на Семенівській підстанції не можна вважати укладенням трудового договору. ОСОБА_3 приходив на попереднє робоче місце проти волі завідувача підстанцією, до того ж вона не наділена повноваженнями приймати на роботу чи звільняти працівника з роботи.
Таким чином судом встановлено, що позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а його позовні вимоги не ґрунтуються на законі.
Факт видачі позивачу трудової книжки підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_4 та актом від 3,01,2013 року видачу ОСОБА_3 трудової книжки.
Керуючись ст..ст. 10,11,60,212-214 ЦПК України, ст.. 21,24 КЗПП,
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Комунальної установи «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення заробітної плати, стягнення вихідної допомоги при звільненні з роботи, стягнення середнього заробітку за час затримки трудової книжки, зобов'язання видати трудову книжку та змінити дату звільнення відмовити через безпідставність позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів шляхом подання апеляційної скарги через районний суд.
Головуючий-- підпис
Суддя Семенівського районного суду
Полтавської області ОСОБА_9
Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2013 року