Семенівський районний суд Полтавської області
30.08.2013 547/462/13-ц
2/547/238/13
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді - Халявки В.І.,
при секретарі - Козулі Н.П.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до районного суду з позовом, в якому вказувало, що 24 січня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав відповідачеві кредит у розмірі 5652 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Банк виконав умови кредитного договору та надав позичальникові обумовлену суму коштів. А відповідач ОСОБА_3 умов договору не виконав і допустив заборгованість у розмірі 27355 грн 05 коп, що складається із:
· заборгованості за кредитом - 805,92 грн;
· заборгованості по процентах за користування кредитом- 8386,64 грн;
· пені за несвоєчасне виконання зобов'язань- 16687,39 грн;
Позивач просив постановити рішення про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості та судових витрат по сплаті судового збору.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що у 2009 році банк звертався до суду із заявою про видачу судового наказу і з нього було стягнуто суму заборгованості у повному об'ємі, про що свідчить постанова державного виконавця за грудень 2009 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі сплатою боргу.
Відповідач пояснив, що після закінчення виконавчого провадження він ніяких проплат банкові не здійснював особисто та не доручав нікому це робити.
Суд вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши докази вважає, що в позові слід відмовити через сплив строку позовної давності.
Встановлено, що між позивачем та відповідачем 24 січня 2007 року було укладено кредитний договір № PLRSSK 01901659, згідно з яким відповідач отримав у банку кредит у розмірі 5652 грн 00 коп.
Згідно з п.1.1 Кредитного договору цей договір є строковим з терміном дії з 24 січня 2007 року по 23 січня 2009 року (а.с.5).
Про обов'язок відповідача погасити кредит до 23 січня 2009 року йдеться і в пункті 2.2.4 Договору.
Встановлено із виписки по кредитному договору, що відповідач не виконував графіку погашення кредиту та сплати процентів за його використання, суми на погашення кредиту та процентів вносив несвоєчасно. Останню проплату за договором відповідачем здійснено у сумі 257 грн 88 коп 12 лютого 2010 року.
Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Встановлено, що строк позовної давності згідно з договором мав би закінчитися 23 січня 2012 року, зважаючи на строк дії договору та був перерваним проплатою відповідача 12 лютого 2010 року, тому трирічний строк слід рахувати з 13 лютого 2010 року по 13 лютого 2013 року.
Встановлено, що банком позов подано 26 березня 2013 року, тобто поза межами трирічного строку.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, за загальним правилом про застосування позовної давності повинно бути заявлено стороною у спорі.
Виключенням із цього правила є спори щодо споживчого кредитування, де позовна давність може бути застосована самим судом без заяви сторони у спорі з огляду на положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», де йдеться про заборону вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Таким чином у цьому спорі незалежно від позиції відповідача суд застосовує правило про позовну давність.
Твердження представника позивача про те, що в даному спорі позовна давність не застосовується бо в п.5.1 Договору записано, що договір діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором, судом до уваги не береться, оскільки положення вказаного пункту та пояснення позивача суперечить п.1.1 Кредитного договору про його строковість.
Твердження представника позивача про те, що дія кредитного договору закінчується після повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань суперечить правовій природі інституту позовної давності, що урегульований главою 19 ЦК України та положеннями параграфів 1 та 2 глави 71 ЦК України про строковість позики та банківського кредиту.
Керуючись ст..ст. 10,11,60,212-214 ЦПК України, ст..ст. 256,257,261,264,267 ЦК України, ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитним договором № PLRSSK 01901659 від 24 січня 2007 року,
У позові ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити через сплив строку позовної давності.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів шляхом подання апеляційної скарги.
Головуючий - підпис
З оригіналом - згідно
Суддя Семенівського районного суду
Полтавської області ОСОБА_4
Повний текст рішення виготовлено 04,09,2013 року