543/379/13-ц
2/543/145/13
28.10.2013 сел. Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Грузман Т.В, секретаря судового засідання Федорини А.А., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення коштів
22.04.2013 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання коштів сумісною власністю та стягнення коштів. Позовні вимоги мотивувала тим, що 25 жовтня 1997 року між нею та відповідачем ОСОБА_4 було укладено шлюб, який 06.04.2010 року було розірвано.
Подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час святкування весілля ОСОБА_5 та її чоловіком було подаровано недобудований житловий будинок за адресою : с.Лазірки вул. 50 річчя Жовтня, 58, Оржицького району, Полтавської області. За час спільного проживання з відповідачем ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на даний будинок на його ім.»я. 02.03.2007 року вказане домоволодіння було продано ОСОБА_6 Оформленням договору купівлі-продажу займалась відповідач ОСОБА_5Я, яка отримала кошти від його продажу. Оскільки довіряла своєму чоловікові, то думала, що кошти від продажу будинку ним було використано для потреб сім»ї. 22 березня 2012 року в Оржицькому районному суду під час слухання справи № 1623/1014/12 стало відомо, що кошти від продажу будинку було використано не чоловіком, а його матір»ю ОСОБА_5 Оскільки кошти від продажу будинку у сумі 15000 грн. є спільною сумісною власністю позивача та відповідача ОСОБА_4, то прохає їх такими визнати та стягнути з ОСОБА_5 кошти у розмірі 7500 грн., оскільки має право на їх ? частину від 15000 грн. Прохає стягнути судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав. Вважає, що оскільки недобудований будинок було подаровано на весіллі, то він є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач ОСОБА_5 отримавши кошти за будинок використала їх за власним розсудом. До розгляду справи в суді по іншій справі не знала, що кошти пішли для потреб іншої родини. Коли підписувала згоду на відчуження будинку, вважала, що чоловік використає їх саме для потреб їхньої родини.
Позивач до суду не з»явилась, причини неявки суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_4 до суду не з»явився. Через оголошення в газету «Урядовий кур»єр» № 187 ( 5073) від 12.10.2013 року викликаний у судове засідання.
Відповідач ОСОБА_5 та її представник вважають позовні вимоги не обґрунтованими. Наполягають на тому, що позивачеві було відомо, хто будував даний будинок, нею особисто та її чоловіком жодних будівельних робіт на земельній ділянці, що була виділена ОСОБА_4, не проводилось. Будинок збудували відповідач ОСОБА_5 та її чоловік, хоча документально земельну ділянку було виділено їх синові ОСОБА_4 Коли розпочали забудову, син навчався у технікумі, а у подальшому був призваний до лав армії. Коли повернувся додому, то будинок вже був збудований, до сьогоднішнього дня він має такий же вигляд, як і тоді, коли син прийшов з армії. Одружившись у 1997 році, невістка- позивач ОСОБА_3 сказала, що не хоче добудовувати даний будинок, а хоче, щоб батьки придбали молодому подружжю інше житло. На весіллі будинок подружжю не дарували, лише хтось під час весілля, перебуваючи напідпитку, викрикував, що подружжя ОСОБА_3 дарує сину та невістці недобудований будинок. У 2007 році вирішили продати будинок, невістка дала свою згоду на продаж даної нерухомості. Прохають застосувати строки позовної давності по справі, оскільки позивач дізналась про відчуження будинку ще у 2007 році, а отже підстав для стягнення коштів з відповідача у 2013 році немає.
Суд заслухавши думку учасників процесу, розглянувши матеріали справи, допитавши свідків прийшов до слідуючого висновку.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Лазірківської сільської ради народних депутатів № 17 від 21.05.1991 року ОСОБА_4 було надано земельну ділянку під забудову розміром 0,25 га. Довідкою Лазірківської сільської ради № 547 від 23.05.2013 року підтверджено, що у 1991 році заведений погосподарський номер по адресі с.Лазірки вул. 50- річчя Жовтня на ім»я ОСОБА_4 Оглянутим у судовому засіданні оригіналом диплому підтверджено, що відповідач ОСОБА_4 28.06.1995 року закінчив Хомутецький ветеринарно-зоотехнічний технікум. Даними військового квитка на ім»я ОСОБА_4 виданого 20.07.1995 року Оржицьким районним військовим комісаріатом підтверджено його службу в армії з 20.06.1995 року по 25.12.1996 року.
Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено шлюб 25.10.1997 року ( свідоцтво про одруження 1-КЕ № 015622 від 25.10.97 року видане Мелехівською сільською радою Чорнухинського району Полтавської області). Відповідно до рішення Оржицького районного суду від 06.04.2010 року шлюб судом розірвано.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.01.2007 року підтверджено, що ОСОБА_4 належить будинок за адресою с.Лазірки вул.50-річчя Жовтня, 58 Оржицького району.
02 березня 2007 року ОСОБА_4, інтереси, якого представляла ОСОБА_5 за дорученням посвідченим Лазірківською сільською радою Оржицького району Полтавської області від 01.03.2007 року (реєстраційний номер 132) було здійснено відчуження житлового будинку з господарськими будівлями за адресою : с. Лазірки вул. 50 річчя Жовтня, 58 за ціною 15000 грн. ОСОБА_6 Будівля знаходиться на неприватизованій земельній ділянці. Договір посвідчено державним нотаріусом Оржицької державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 269.
Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 08.02.2007 року, посвідченої секретарем Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області за реєстровим № 90 підтверджено, що вона дає згоду на укладення її чоловіком договору купівлі-продажу жилого будинку № 58 по вул.50 річчя Жовтня в с.Лазірки Оржицького району Полтавської області.
В свою чергу, ОСОБА_4 01.03.2007 року уповноважив ОСОБА_5 продати по ціні та на умовах на її розсуд житловий будинок по вищезазначеній адресі з правом підпису всіх необхідних документів від його імені. Довіреність посвідчена секретарем Лазірківської сільської ради 01.03.2007 року та зареєстровано в реєстрі за № 132.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що вони являючись односельчанами сторін по позову, знають, що будівництво спірного будинку здійснювалось ОСОБА_12 та ОСОБА_5, які здійснювали закупівлю будівельних матеріалів на будинок та збудували його, звівши стіни та дах. Їх син ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_3 не будували вказаного будинку взагалі. Свідкам відомо, що ОСОБА_3 неодноразово заявляла, що вона відношення до будинку за адресою : с.Лазірки вул.50 річчя Жовтня, 58 не має, добудовувати вона його не бажає, лише прохала батьків чоловіка придбати їм інше житло. Свідок ОСОБА_11 зазначила, що пам»ятає як на весіллі ОСОБА_4 його батько говорив, що дарує їм недобудований будинок.
Взаємовідносини, що склалися урегульовані слідуючими нормами законодавства.
Статтею 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується
прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 ст. 65 СК України також визначає презумпцію, яка випливає із суті сімейних правовідносин, а саме: при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого із подружжя.
Відповідно до ст. 244 ЦК УРСР ( 1963 року) було передбачено, що договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. Договір дарування громадянином майна державній, кооперативній або іншій громадській організації укладається в простій письмовій формі. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу
З урахуванням вказаного, у суді було доведено, що відповідач ОСОБА_4П у 2007 році зареєстрував право власності на нерухоме майно, спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя. 02.03.2007 року ним було здійснено відчуження нерухомості за адресою: с. Лазірки, вул. 50 річчя Жовтня, 58. Згідно заяви від 08.02.2007 року, позивач, як дружина відповідача ОСОБА_4, дала йому згоду на вказане. Таким чином, відповідно до ст. 65 СК України встановлено, що відповідач ОСОБА_4 діяв в інтересах сім»ї. 15000 грн., що виручені від продажу нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя. Ця сума є значною і посилання на те, що позивач вважала, що чоловік їх використав для потреб сім»ї, не помітивши вказаного є нічим не підтвердженим. Разом з тим, у суді не доведено, що позивач лише 22 березня 2013 року дізналась, що кошти від продажу будинку використано відповідачем ОСОБА_5 за її власним розсудом. Вказане спростовується заявою позивача до нотаріуса про надання дозволу своєму чоловікові на продаж будинку. Доказів того, що позивачеві станом на 2007 рік не було відомо про обставини продажу будинку, до суду не надано. Крім того, позивач не довела, що розпорядження коштами здійснила самостійно відповідач ОСОБА_5 без її відома. З урахуванням вказаного, до позовних вимог слід застосувати терміни позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України де передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а отже позивач звернувся до суду після сплину трирічного строку, який дозволяє здійснювати захист порушених прав. Позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_5 коштів у розмірі 7500 грн. є похідними від визнання коштів спільною сумісною власністю подружжя, отже у їх стягненні також слід відмовити
Окрім того, суд вважає, що позивачем також не доведено, що спірний будинок їм, як подружжю, було подаровано на весіллі, оскільки письмовий договір дарування, як того вимагає ст. 244 ЦК УРСР не укладався.
Заперечення позову з боку відповідача ОСОБА_5 в тій частині, що вона разом із своїм чоловіком будувала спірний будинок є спростований тим, що їх сину - ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку під забудову та 25.01.2007 року він отримав свідоцтво про право власності на даний об»єкт нерухомості. Накладні на будівельні матеріали датовані 1996 роком не підтверджують того факту на яку саме забудову було витрачено будівельні матеріали.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.. 244 ЦК УРСР, ст.ст. 257, 331, 655 ЦК України, ст. 60 СК України на підставі ст.ст. 3,11,60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.В.Грузман