Справа № 159/1500/13-ц
Провадження № 2/159/518/13
м. Ковель 18.05.2013
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Денисюк Т.В.,
при секретарі Пухер Л.Р.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
третьої особи ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ковельської міської ради, Державної реєстраційної служби Волинської області, Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Ковельського нотаріального округу ОСОБА_5, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берізка-К», ОСОБА_2, ОСОБА_6, про визнання недійсним реєстраційного посвідчення про право власності на квартиру та про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним реєстраційне посвідчення, видане Волинським обласним бюро технічної інвентаризації від 10.01.1993 року, згідно з яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано лише за ОСОБА_7, а також просить зобов'язати Державну реєстраційну службу Волинської області видати правовстановлюючий документ на спірну квартиру відповідно до ордеру № 124 серії «И» від 10.10.1989 року, в якому членами сім'ї ОСОБА_7 вказані дружина ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_6
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_4 посилається на незаконність дій Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, внаслідок яких її позбавлено права власності на частину квартири. Зокрема, Волинським обласним БТІ реєстраційне посвідчення на спірну квартиру видано ОСОБА_7 лише на підставі однієї довідки ЖБК «Берізка» про погашення членом житлово-будівельного кооперативу банківського кредиту, без урахування ордеру № 124 серії «И» від 10.10.1989 року, в якому вона вказана як співвласник, а дочка ОСОБА_7 - як член сім'ї.
Окрім того, Волинським БТІ порушено:
- п. 8, п. 8.1, п. 8.3 ОСОБА_9 положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997 року № 1396, відповідно до яких оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності. Для членів ЖБК, які повністю внесли свої пайові внески, таке свідоцтво видається органами місцевого самоврядування. Свідоцтво видається за заявою про оформлення права власності;
- реєстраційне посвідчення видано без урахування визначених у Додатку № 2 до ОСОБА_9 положення переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності, а саме свідоцтва про право власності на квартиру.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю з підстав вказаних у позовній заяві, просив суд звернути увагу на ті обставини, що Волинське БТІ не мало право видавати ОСОБА_7 реєстраційне посвідчення на спірну квартиру лише на підставі довідки ЖБК , обов'язково слід було вимагати ордер та перевіряти кількість вписаних в нього осіб. Крім того, реєстраційне посвідчення видано без заяви ОСОБА_7 на оформлення права власності. При видачі реєстраційного посвідчення не враховано право позивачки на ? частину спірної квартири як співвласника. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача - Ковельської міської ради, в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача - Державної реєстраційної служби Волинської області, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача - Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Третя особа на стороні відповідачів - приватний нотаріус Ковельського нотаріального округу ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилась, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берізка-К» не був допущений судом до участі в справі в якості представника третьої особи через відсутність документів на підтвердження повноважень, та за клопотанням сторін був допитаний в якості свідка.
Третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, надіславши клопотання про розгляд справи у її відсутності та письмові пояснення по справі, в яких позовні вимоги своєї матері-позивача по справі просить задовольнити повністю.
Третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_2, та його представник ОСОБА_3 проти позову заперечили повністю, пославшись на його безпідставність. Зокрема, представник третьої особи ОСОБА_3 пояснила, що реєстраційне посвідчення на спірну квартиру видано ОСОБА_7 у відповідності до вимог діючого на той час законодавства - на підставі довідки житлово-будівельного кооперативу про повну сплату членом ЖБК ОСОБА_7 пайового внеску. ОСОБА_9 положення, на яке посилається позивач, не регулюють спірних правовідносин, оскільки прийняті набагато пізніше, а відсутність у позивачки права власності на спірну квартиру підтверджено рішенням Ковельського міськрайонного суду від 03 грудня 2012 року. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, приходить до такого висновку:
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 та померлий ОСОБА_7 за життя двічі перебували у шлюбі: з 16.10.1980 р. по 30.03.1982 р. та з 17.04.1987 р. по 02.11.1990 р.
04.11.1983 року народилась ОСОБА_6, батьками якої є позивачка та померлий ОСОБА_7
10.10.1989 року виконкомом Ковельської міської ради ОСОБА_7 і членам його сім'ї дружині ОСОБА_8 та дочці ОСОБА_6 видано ордер № 124 серії «И» на трикімнатну ізольовану квартиру в будинку ЖБК «Берізка» по вул. Героїв Сталінграда (нині Театральна), 32/91 на підставі рішення загальних зборів ЖБК від 03.10.1989 року.
Сторони не заперечують тієї обставини, що членом ЖБК «Берізка» був саме ОСОБА_7, а позивачка та третя особа -ОСОБА_6, були членами сім'ї члена ЖБК.
Відповідно до п. 1 та п. 27 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. N 186 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).
Особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається в безстрокове користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску та граничного розміру житлої площі, передбаченого пунктом 28 цього Примірного статуту.
Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордеру може бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення осіб у вільне житлове приміщення.
За своєю природою ордер не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно та в силу глави 12 ЦК України (1963 р.) не є підставою для виникнення права власності.
Отже, вказівка в ордері на особу, як на члена сім'ї члена ЖБК, не наділяє цю особу автоматично правом власності на помешкання.
Відповідно до п. 54 Примірного статуту ЖБК члени сім'ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням.
Припинення сімейних відносин з членом кооперативу не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користування займаним жилим приміщенням. При відсутності угоди між членом кооперативу і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені абзацом п'ятим пункту 41 цього Примірного статуту.
Таким чином, посилання позивачки у позовній заяві на існуванні після розлучення домовленості між нею та померлим ОСОБА_7 щодо порядку користування кооперативною трикімнатною квартирою не підтверджує доводів позивачки про визнання за нею в такий спосіб права власності на частину квартири.
В силу діючого на той час законодавства розподіл квартири між колишнім подружжям проводився у визначеному законом порядку.
Так, згідно ст. 146 ЖК України та п. 43 Примірного Статуту ЖБК поділ квартири між членом житлово-будівельного кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а при відсутності згоди - за рішенням суду.
Угода між колишнім подружжям про поділ паю є обов'язковою для кооперативу і виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів при вирішенні питання про членство іншого з подружжя в кооперативі. При наявності рішення суду про поділ паю особа визнається членом кооперативу з моменту набрання рішенням суду законної чинності.
Якщо поділити квартиру неможливо, один з колишнього подружжя за яким визнано право на частину паєнагромадження, вправі вимагати від другого, який є членом житлово-будівельного кооперативу, виплати йому суми, що відповідає його частині паєнагромадження.
Після одержання зазначеної компенсації він зобов'язаний звільнити займане приміщення, в разі відмови - підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, якщо би між позивачкою та померлим ОСОБА_7 після розірвання шлюбу та до повної сплати паю було досягнуто згоди про поділ паю, який вони вважали спільною сумісною власністю , то ОСОБА_4 була би прийнята до членів ЖБК «Берізка».
Суду не надано доказів на підтвердження членства позивачки в ЖБК «Берізка».
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Проаналізувавши досліджені докази та положення вказаних правових норм, суд приходить до висновку про відсутність між позивачкою та померлим ОСОБА_7 угоди щодо поділу кооперативної квартири. А відсутність у позивачки права власності на частину спірної квартири встановлена рішенням Ковельського міськрайонного суду від 03 грудня 2012 року у справі № 0306/5867/2012, що набрало законної сили 06 лютого 2013 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, є безпідставними посилання позивачки на порушення Волинським БТІ при видачі ОСОБА_7 реєстраційного посвідчення, її прав, як співвласника квартири.
Що стосується посилань позивачки на порушення Волинським БТІ процедури реєстрації за ОСОБА_7 права власності на спірну квартиру, то суд також вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, після розлучення у 1990 році, ОСОБА_7 залишився членом ЖБК «Берізка» та йому 09 грудня 1992 року видано довідку про повну сплату пайового внеску, а 10.01.1993 року видано реєстраційне посвідчення на право особистої власності на спірну квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» (який діяв на той час) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Як роз'яснено в листі Центральної організації технічної інвентаризації за погодженням з Міністерством юстиції від 08.07.1991 року реєстрації в БТІ підлягають кооперативні квартири за умови повного внесення пайового внеску. При цьому правовстановлюючим документом має бути довідка відповідного кооперативу з вказівкою власника, характеристики квартири та суми внеску.
Таким чином, видача ОСОБА_7 реєстраційного посвідчення відповідало вимогам законодавства.
Посилання позивача та її представника на порушення Волинським БТІ процедури визначеної ОСОБА_9 положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997 року № 1396, є безпідставними, оскільки даний нормативний акт не діяв на час виникнення спірних правовідносин і на час видачі реєстраційного посвідчення.
Не відповідають фактичним обставинам справи і твердження представника позивача про те, що ОСОБА_7 не звертався до органів БТІ із заявою про оформлення права власності на квартиру, а звернувся лише із заявою про виготовлення плану квартири.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, як начальник Ковельської філії КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», показав, що на той час не було інших зразків заяв на видачу реєстраційного посвідчення крім таких, яку 17.12.1992 року подав ОСОБА_7
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Державної реєстраційну службу Волинської області видати правовстановлюючий документ на спірну квартиру відповідно до ордеру № 124 серії «И» від 10.10.1989 року, в якому членами сім'ї ОСОБА_7 вказані дружина ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_6, то ця вимога також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від першої позовної вимоги про визнання реєстраційного посвідчення недійсним.
Окрім того, в силу ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор вправі видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише у визначених даною статтею випадках, зокрема членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.
Належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин щодо позивачки суду не надано.
Таким чином, у задоволенні заявленого ОСОБА_4 позову слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати по справі залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 58, 146 ЖК України, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. N 186, суд-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошені - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуюча: /-/ОСОБА_11
Повний текст рішення виготовлено 22.05.2013 року.
Згідно оригіналу:
Суддя Ковельсього
міськрайонного суду ОСОБА_11