Справа № 159/3998/13-ц
Провадження № 2/159/1042/13
м. Ковель 11.10.2013 р..
Ковельський міськрасуд Волинської обл.
в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,
при секретарі Щесюк Н.Й.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про проведення перерахунку суми на утримання дітей по втраті годувальника як шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
Позивач ОСОБА_2 (колишнє прізвище - ОСОБА_4) Н.А. звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 12.01.01 р. о 17 год. 30 хв. в районі а/д Київ - Ковель - держкордон, за 2 км від м. Ковеля Волинської обл. відповідач, керуючи власним автомобілем марки «Форд - Сієрра», р. н. 401 - 3 КЕ, вчинив наїзд на її чоловіка - ОСОБА_4, який рухався на велосипеді у напрямку м. Ковеля Волинської області. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень чоловік помер при доставці у Ковельську ЦРЛ. В той час відповідач працював начальником фінуправління МВС України і, незважаючи на його явку винуватість у ДТП, уникнув кримінальної відповідальності за загибель її чоловіка. За постановою ст. слідчого Ковельської міськрайпрокуратури від 27.02.01 р. кримінальна справа № 40 - 014 - 01, порушена за ознаками ч. 2 ст. 215 КК України по цьому факту, була провадженням закрита за відсутністю складу злочину. У постанові було спотворено дійсні обставини нещасного випадку. У зв»язку з загибеллю її чоловіка їх з чоловіком діти - син ОСОБА_4, 04.08.97 р. н., дочка ОСОБА_5, 15.10.98 р. н., втратили свого годувальника. Син ОСОБА_6 навчається у Ковельському промислово - економічному коледжі, дочка ОСОБА_7 закінчила 9 кл СШ № 7 м. Ковеля Волинської області. Прізвище «Шворак» на «Шушмарук» вона змінила з часу повторного шлюбу із ОСОБА_8. Відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки повинен відшкодовувати шкоду на утримання дітей у зв»язку з втратою годувальника. Попередньо за рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської обл. від 09.06.06 р. було стягнуто з відповідача на її користь на утримання дітей заборгованість по збитках за період з 01.01.04 р. по 01.01.06 р. в сумі 4 135 грн. та надалі вирішено стягувати, починаючи з 01.01.06 р. на кожну дитину по 116 грн. 67 коп. до їх повноліття. Оскільки чоловік на день смерті не працював, то розмір відшкодування вираховувався, виходячи з розміру мінімальної зарплати. За рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 16.09.11 р. у справі № 2/0306/4 172/11 було перераховано і збільшено щомісячні збитки і постановлено на кожну дитину сплачувати з 01.12.10 р. по 302 грн. 25 коп., а надалі - по 605 грн. до можливого наступного збільшення розміру мінімальної зарплати чи досягнення дітьми повноліття. З часу ухвалення вказаного вище судового рішення від 16.09.11 р., відповідно до Закону України було проведено поетапне збільшення розміру мінімальної зарплати 11 разів. Наводить слідуюче збільшення розміру шкоди з 01.12.10 р. по 01.07.13 р.:
- з 01.12.10 р. по 01.10.11 р. - мінімальна з/плата 922 грн. : 3 = 307 х 2 = 614 х 1 = 614 грн.,
- з 01.01.11 р. по 01.04.11 р. - 941. : 3 = 313 х 2 = 627 х 3 = 1 881 грн.,
- з 01.04.11 р. по 01.10.11 р. - 960 : 3 = 640 х 2 = 640 х 6 = 3 840 грн.,
- з 01.10.11 р. по 01.12.11 р. - 985 : 3 = 328 х 2 = 656 х 2 = 1 313 грн.,
- з 01.12.11 р. по 01.01.12 р. - 1 004 : 3 = 334 х 2 = 669 х 1 = 669 грн.,
- з 01.01.12 р. по 01.04.12 р. - 1 073 : 3 = 357 х 2 = 715 х 3 = 2 145 грн.,
- з 01.04.12 р. по 01.07.12 р. - 1 094 : 3 = 364 х 2 = 729 х 3 = 2 188 грн.,
- з 01.07.12 р. по 01.10.12 р. - 1 102 : 3 = 367 х 2 = 734 х 3 = 2 204 грн.,
- з 01.10.12 р. по 01.12.12 р. - 1 118 : 3 = 372 х 2 = 745 х 2 = 1 490 грн.,
- з 01.12.12 р. по 01.01.13 р. - 1 134 : 3 = 378 х 2 = 756 х 1 = 756 грн.,
- з 01.01.13 р. по 01.07.13 р. - 1 147 : 3 = 382 х 2 = 764 х 6 = 4 584 грн., а всього слід виплатити 20 684 грн. Фактично виплачено з 01.12.10 р. по 01.07.13 р. по 606 грн. на двох дітей - 18 755 грн.. Різниця (недоплата) складає 1 929 грн. (20 684 грн. - 18 755 грн.). У подальшому, починаючи з 01.07.13 р. слід стягувати на кожну дитину по 382 грн. (1 147: 3), а на обох дітей - по 764 грн. (382 х 2). Просить стягнути з відповідача на її користь на утримання дітей - ОСОБА_9, 04.08.97 р. н., ОСОБА_5, 15.10.98 р. н., перераховану заборгованість по збитках по втраті годувальника в особі батька дітей - ОСОБА_4, який загинув 12.01.01 р., за період з 01.12.10 р. по 01.07.13 р. в сумі 1 929 грн. і надалі стягувати щомісячно на кожну дитину по 382 грн., на обох дітей - по 764 грн. до можливого наступного збільшення розміру мінімальної заробітної плати, досягнення дітьми повноліття.
В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю, обґрунтувавши його вищенаведеними доводами. Просить позов задовольнити.
В судове засідання відповідач не з»явився, належно оповіщений, причини неявки суду не повідомив. 18.09.13 р. ним було подано до суду заяву з проханням справу розглядати у його відсутності.
10.09.13 р. та 18.09.13 р. до суду надійшло письмове заперечення відповідача проти позову, мотивоване тим, що він вважає позовну вимогу безпідставною, необґрунтованою. Зазначає, що, дійсно, Ковельським міськрайсудом Волинської обл. від 16.09.11 р. було винесено рішення про відшкодування та стягнення суми на утримання дітей за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, за яким з нього стягнуто 8 485 грн. та по 605 грн. щомісячно з 01.12.10 р. до можливого наступного збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Додаткових стягнень за період з 01.12.10 р. по 30.11.12 р., крім щомісячних стягнень по 605 грн., суд не виніс. З метою з»ясування загальної суми заборгованості за період з 01.12.10 р. по 30.11.12 р., він неодноразово звертався до виконавчої служби Деснянського району, звідки отримав відповідь про необхідність з питань перерахувань заборгованості по аліментах в розмірі 22 985 грн. 48 коп. звернутись до В ДВС Шевченківского РУ у м. Києві. При зверненні до ГУ ПФ України у м. Києві, він отримав відповідь, що заборгованість по аліментах за станом на 01.12.12 р. складає 8 485 грн. за виконавчим листом за період з 01.07.06 р. по 01.12.10 р., що погашена у травні 2013 р. повністю. Пенсійною службою м. Києва проведені розрахунки і встановлена йому заборгованість в сумі 22 985 грн. 48 коп., у т. ч. - по аліментах за рішенням Ковельського суду за станом на 01.12.12 р. 8 485 грн., заборгованість, встановлена Ковельським судом по 605 грн. щомісячно за період з 01.12.10 р. по 30.11.12 р. за 24 міс., що розраховується пенсійною службою м. Києва в сумі 14 520 (605 х 24). На виконання рішення Ковельського суду по стягненню 605 грн. щомісячно ПФ України утримується щомісячно ще й по 233 грн. 34 коп., безпідставно не по 605 грн., а по 838 грн. 34 коп., що не відповідає рішенню Ковельського суду від 16.09.11 р.. За цей період (з 01.12.10 р. по 30.11.12 р.) пенсійною службою м. Києва безпідставно утримано і перераховано 5 600 грн. (24 міс. х 233 грн. 34 коп.). При зверненні до України, останній повідомив, що виконав рішення Ковельського міськрайсуду Волинської області і проведення перерахування без рішення суду не буде. Просить врахувати, що він самостійно погашав заборгованість, про що просив дозвіл у Деснянському РУЮ у м. Києві у серпні 2012 р., в сумі 150 грн.. Просить у задоволені позову відмовити повністю, провести перерахунок заборгованості з врахуванням зайво утриманих і виплачених 5 750 грн. (5 600 грн. + 150 грн.) необґрунтовано утриманні ПФ України аліменти після перерахування врахувати (повернути) згідно з чинним законодавством.
На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності відповідача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до повного задоволення.
Відповідно з копією свідоцтва про шлюб серії 1 - ЕГ № 021025, виданого 27.11.06 р. відділом рацс по м. Ковелю Ковельського МРУЮ Волинської обл., ОСОБА_10 після укладення шлюбу з ОСОБА_8, присвоєно прізвище ОСОБА_8.
Як стверджується копіями свідоцтв про народження: серії 1 - ЕГ № 001306 та серії 1 - ЕГ № 032621, виданих, відповідно, 10.07.97 р. та 30.11.98 р. міськвідділом рагс м. Ковеля, що ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зазначені батьками ОСОБА_9, 04.08.97 р. н., ОСОБА_5, 15.10.98 р. н..
Та обставина, що вказані вище неповнолітні діти позивача проживають в даний час з нею, стверджується довідкою № 2 071, виданою 18.06.13 р. Ковельським РЖКП - 2 (м. Ковель).
За змістом ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Копією рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 16.09.11 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про проведення перерахунку відшкодування та стягнення суми на утримання дітей по втраті годувальника, шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, стверджується посилання позивача на ту обставину, що за судовим рішенням від 09.06.06 р. її позов задоволено та ухвалено стягувати з відповідача на її користь на утримання дітей: ОСОБА_4, 1997 р. н. та ОСОБА_5, 1998 р. н., заборгованість по збитках по втраті годувальника - ОСОБА_4, за період з 01.01.04 р. по 01.01.06 р. в сумі 4 135 грн. 92 коп. та, починаючи з 01.01.06 р. ухвалено стягувати на кожну дитину по 116 грн. 67 коп. щомісячно до їх повноліття та за вищевказаним судовим рішенням стягнуто з відповідача на її користь збитки на утримання вищевказаних її неповнолітніх дітей перерахованої заборгованості по збитках по втраті годувальника за період з 01.07.06 р. по 01.12.10 р. і стягнуто з відповідача на її користь на кожну дитину по 302 грн., тобто, по 605 грн. на обох дітей, до можливого наступного збільшення розміру мінімальної заробітної плати, чи досягнення дітьми повноліття.
За змістом ст. ст. 1 187, 1 195, 1 200, 1 208 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У разі ушкодження здоров»я фізичної особи, яка на момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Вона відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв»язку з втратою здоров»я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або малим на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується - дитині - до досягнення нею 18 - ти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років, у повному обсязі без врахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
Дійсно, з часу винесення вищевказаного судового рішення мало місце поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати 11 разів. Наведені позивачем розрахунки принципово правильні та зауваження у суду не викликають. Мінімальна заробітна плата за спірний період збільшувалась згідно з законодавством України .
На 2010 р. розмір мінімальної заробітної плати було встановлено Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.09 р. та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.10 р. та вона встановлена:
з 01.12.10 р. по 01.01.11 р. - 922 грн..
На 2011 р. розмір мінімальної заробітної плати було встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та вона встановлена, зокрема,:
з 01.01.2011 р. по 31.03.11 р. - 941 грн.,
з 01.04.2011 р. по 30.09.11 р. - 960 грн.,
з 01.10.2011 р. по 30.11.11 р. - 985 грн.,
з 01.12.2011 р. по 31.12.12 р. - 1 004 грн..
На 2012 р. розмір мінімальної заробітної плати було встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. N 4282-VI та вона встановлена:
з 01.01.2012 р. по 31.03.12 р. - 1 073 грн..
з 01.04.2012 р. по 30.06.12 р. - 1 094 грн.,
з 01.07.2012 р. по 30.09.12 р. - 1 102 грн.,
з 01.10.2012 р. по 30.11.12 р. - 1 118 грн.,
з 01.12.2012 р. по 31.12.12 р. - 1 134 грн..
На 2013 р. розмір мінімальної заробітної плати було встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. N 5515-VI та вона встановлена:
з 01.01.2013 р. по 30.11.13 р. - 1 147 грн..
Відповідно, позивач підставно заклала до суду позовні вимоги про перерахування суми відшкодування їй збитків на утримання дітей у зв»язку з втратою годувальника з відповідача як власника джерела підвищеної небезпеки, належно обгрунтувавши свої позовні вимоги.
А тому суд вважає, що заперечення відповідача в тій частині, що позов є безпідставним та необґрунтованим не знайшли свого ствердження в судовому засіданні.
Оскільки покійний чоловік позивача - ОСОБА_4 на момент смерті не працював, що відповідачем не оспорюється, розмір відшкодування слід і надалі визначати, виходячи з розміру мінімальної зарплати, встановленої законодавчо.
У подальшому, починаючи з 01.07.13 р. слід стягувати з відповідача на користь позивача по 382 грн. на кожну дитину (1 147 грн. - мінімальна заробітна плата : 3), а на обох дітей - по 764 грн. (382 грн. х 2), без застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
У розпорядженні суду відсутні дані про те, що у добровільному порядку відповідач погашав заборгованість чи сплачував позивачеві суми на відшкодування збитків тощо. Так, з наданих відповідачем суду не завірених у встановленому законом порядку копій трьох фіскальних чеків про грошові перекази суми 150 грн. (тричі - по 55 грн.) на прізвище «Шворак», «Шварок», а не «ОСОБА_2 (ОСОБА_4)» у, відповідно, вересні, жовтні, листопаді 2012 р., суд не може зробити висновок про те, що ці суми отримані позивачем в рахунок відшкодування сум на утримання дітей позивача саме по втраті годувальника як шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, що є предметом спору.
З наданих ДВС як Шевченківського, так і Деснянського РУЮ у м. Києві суду відповідей (листи, відповідно, № 806/21 від 25.09.13 р., 1 664/10 від 07.10.13 р.), також не вбачається, що з відповідача на користь позивача неправомірно та зайво стягнуто будь - які суми в рахунок відшкодування сум на утримання дітей позивача саме по втраті годувальника як шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
А тому суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, суд вважає, що вони не можуть бути стягнуті з відповідача, так як, згідно з копією посвідчення № 569997 серії Б, виданого 28.01.03 р. МВС України, відповідач є інвалідом 2 гр..
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 61, 213 - 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 22, 1 187, 1 195, 1 200, 1 208 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки на утримання дітей - ОСОБА_9, 04.08.97 р. н., ОСОБА_5, 15.10.98 р. н., перераховану заборгованість по збитках по втраті годувальника в особі батька дітей - ОСОБА_4, який загинув 12.01.01 р., за період з 01.12.10 р. по 01.07.13 р. в сумі 1 929 (одна тисяча дев»ятсот двадцять дев»ять) грн. і надалі стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на кожну з вищезазначених неповнолітніх дітей: ОСОБА_9, 04.08.97 р. н., ОСОБА_5, 15.10.98 р. н., по 382 (триста вісімдесят дві) грн. на кожного, тобто, по 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. на обох дітей щомісячно, до можливого наступного збільшення розміру мінімальної заробітної плати чи досягнення дітьми повноліття.
Судові витрати, що понесені позивачем, залишити за нею, судові витрати, що підлягали б стягненню з відповідача на доход держави, - віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської обл. у слідуючому порядку: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справ, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Головуючий:ОСОБА_11