04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" жовтня 2013 р. Справа№ 911/2284/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Тищенко А.І.
Отрюха Б.В.
при секретарі Цурановій І.А.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_5 - представник за дов. б/н від 23.09.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Київської області
від 01.07.2013р. (дата підписання - 08.07.2013р.)
у справі №911/2284/13 (суддя - Наріжний С.Ю.)
за позовом Ворзельської селищної ради Київської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про внесення змін в договір оренди земельної ділянки.
У червні 2013р. Ворзельська селищна рада Київської області звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про внесення, у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки землі, змін до укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки від 01.06.2005р. б/н в частині визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, виклавши пункти 4, 8, 10 в наступній редакції:
- «п. 4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 387 218 (триста вісімдесят сім тисяч двісті вісімнадцять) грн., 34 коп. відповідно до витягу № 173 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.3013р. виданого управлінням Держемагенством у м. Ірпінь Київської області»;
- «п. 8. Розмір орендної плати: річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 6 (шість) % від нормативно-грошової оцінки землі. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в сумі 23233 (двадцять три тисяч двісті тридцять три) грн. 10 коп. за рік (при цьому вказана сума може змінюватись при умові проведення індексації) на рахунок Орендодавця: рахунок № 33213815700009, код ЄДЕРПО 23569441, код платежу 1350500 в Управлінні державного казначейства у Київській області, МФО 821018»;
- «п. 10. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в сумі 1936 (одна тисяча дев'ятсот тридцять шість) грн. 09 коп. за місяць до15 числа наступного за звітним місяця».
Заявлені Ворзельською селищною радою вимоги мотивовані необхідністю приведення укладеного 01.06.2005р. між сторонами Договору оренди земельної ділянки у відповідність до положень Закону України «Про оренду землі», Податкового кодексу України, та у зв'язку з прийняттям Ворзельською селищною радою рішень: №1440-44-V від 24.09.2009р. «Про затвердження оновленої нормативної грошової оцінки земель селища Ворзель та порядку оформлення платежів за селищні території»; від 04.02.2010р. №1639-51-V «Про внесення змін в п. 3, п. 4 рішення №1440-44-V від 24.09.2009р. «Про затвердження оновленої нормативної грошової оцінки земель селища Ворзель та порядку оформлення платежів за селищні території»; від 24.06.2010р. №1776-56-V «Про затвердження Положення про оренду земельних ділянок в селищі Ворзель та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки».
За поясненнями заявника, письмові звернення Ворзельської селищної ради з пропозицією внести у позасудовому порядку вказані зміни до Договору оренди земельної ділянки відповідач залишив без реагування, чим порушив взяті ним на себе за Договором оренди землі зобов'язання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №911/2284/13.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на передчасність заявленого Ворзельською селищною радою позову. За оцінкою відповідача, встановлений законом строк для надання відповіді на пропозицію позивача щодо внесення змін до укладеного між сторонами Договору станом на дату подачі позову не сплинув, у зв'язку з чим відповідач вважав, що станом на день звернення селищної ради до суду предмет спору був відсутній, а тому порушене у даній справі провадження підлягало припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Разом з тим, у своєму відзиві відповідач просив господарський суд відмовити у задоволенні заявленого Ворзельською селищною радою позову.
Рішенням господарського суду Київської області від 01.07.2013р. у справі №911/2284/13 (суддя - Наріжний С.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю, вирішено внести зміни до укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки від 01.06.2005р. б/н, виклавши пункти 4, 8, 10 у запропонованій позивачем редакції. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 653,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції покладені на відповідача.
Відхиляючи заперечення відповідача щодо передчасності пред'явлення даного позову та відсутністю у зв'язку з цим предмету спору станом на дату порушення провадження у справі, господарський суд послався на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2012р. №15-рп/2002 та зазначив, що право на звернення до суду за вирішенням спору не обмежується законом, іншими нормативно-правовими актами, а встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції суддів і права на судовий захист.
Задовольняючи позовні вимоги про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому за умови передбаченої у Договорі можливості збільшення розміру орендної плати законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для її перегляду і внесення відповідних змін до Договору.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 01.07.2013р. у даній справі та прийняти новий судовий акт, яким внести зміни до укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки, виклавши пункти 4, 8, 10 Договору у запропонованій скаржником редакції.
Апелянт не погодився із визначеною Ворзельською селищною радою ставкою орендної плати на рівні 6% від нормативно-грошової оцінки землі в сумі 23 233,10 грн. за рік і 1 936,09 грн. за місяць, та просив внести зміни до Договору, якими встановити розмір орендної плати на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки землі , що становить 11 616,55 грн. за рік і 968,05 грн. за місяць.
Крім того, скаржник вказував на допущену позивачем та судом першої інстанції в п.4 Договору помилку в даті витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №173 від 01.03.2013р. (помилково зазначено - 01.03.3013р.).
У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке, на думку скаржника, підлягало скасуванню.
Так, апелянт вважав безпідставним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог, вказуючи, що відносно ОСОБА_3 селищна рада окремого рішення про встановлення нового розміру орендної плати не приймала і, відповідно, належного обгрунтування встановлення розміру орендної плати на рівні 6% від нормативно-грошової оцінки землі не надавала.
Серед інших доводів заявник апеляційної скарги вказував на порушення судом норм процесуального права, який належним чином не з'ясував питання щодо виконання позивачем вимог ст.57 ГПК України в частині сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Крім того, за оцінкою скаржника, господарський суд неправомірно поклав на відповідача обов'язок по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1 653,00 грн., тобто за ставкою більшою, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013р. №911/2284/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Корсакова Г.В., Куксов В.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 04.09.2013р.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці було здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Куксова В.В. замінено суддею Зубець Л.П.
Разом з тим, у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013р. суддю Зубець Л.П. замінено суддею Отрюхом Б.В.
Розгляд апеляційної скарги, призначений на 04.09.2013р., у порядку ст.77 ГПК України відкладався на 30.10.2013р. Водночас, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013р. №911/2284/13 за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду апеляційної скарги у даній справі на 15 днів.
28.10.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив рішення місцевого господарського суду від 01.07.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити. Обгрунтовуючи свої заперечення, позивач, зокрема, зазначив, що вимоги відповідача про встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому не підлягають розгляду і в суді апеляційної інстанції.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Корсакової Г.В. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Корсакову Г.В. замінено суддею Тищенко А.І.
Позивач процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні 30.10.2013р. не скористався, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомив.
З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка представника позивача у дане судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі рішення Ворзельської селищної ради №994-30-ІV від 21.04.2005р. 01.06.2005р. між Ворзельською селищною радою (далі - Рада, орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - Підприємець, орендар, відповідач) був укладений Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язувався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, загальною площею 0,1710 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (п.1 Договору).
У відповідності до п. 14 Договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування магазину.
Договір зареєстровано у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 01.07.2005р. №100.
Відповідно до п.7 строк дії Договору - 49 років.
01.07.2005р. сторони підписали Акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування магазину.
Згідно п.4 Договору нормативна грошова оцніка земельної ділянки становила 89 077,00 грн. згідно довідки Ірпінського міського відділу земельних ресурсів №253 від 31.01.2005р.
Пунктом 8 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі: 1 781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 54 коп. за рік.
У п.10 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься в такі строки: рівними частками 148 (сто сорок вісім) грн. 46 коп. в місяць до 15 числа наступного за звітним місяця.
За умовами п. 12 Договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; у інших випадках, передбачених законом.
Відхиляючи доводи апелянта про неправомірність позову у зв'язку з відсутністю прийнятого позивачем відносно відповідача рішення, судова колегія виходить з наступного.
У відповідності до ст.15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, а також відповідальності за її несплату є істотними умовами договору оренди землі.
Згідно абзацу другого частини 1 статті 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
В силу статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції закону на момент укладення договору оренди землі, до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях з питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
У відповідності до частини 1 статті 286 ГК України розмір орендної плати може бути змінений за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством, а згідно з ч.3 ст.762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
При цьому, в силу ст.525 ЦК України, одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За даних обставин суд апеляційної інстанції враховує, що розмір орендної плати може визначатися у договорі як шляхом зазначення фіксованої суми, так і шляхом узгодження сторонами порядку його визначення.
Разом з тим, з укладеного сторонами договору оренди землі, складовою якого є розрахунок орендної плати, випливає, що механізм (порядок) обчислення розміру щорічної орендної плати за землю визначається формулою з урахуванням її компонентів (базових чинників), серед яких: нормативна грошова оцінка землі, ставка земельного податку та відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином, орендна плата за земельну ділянку комунальної власності, якою користується відповідач, є регульованою платою, а порядок визначення її розміру залежить від базових чинників формули, за якою обчислюється щорічний розмір орендної плати за землю.
Отже, узгодженою волею сторін на стадії укладення договору оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за регульованою ціною у разі прийняття уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (публічно-правовими утвореннями) обов'язкових до виконання актів, які стосуються базових чинників формули розрахунку щорічної орендної плати за землю комунальної власності.
В силу обов'язковості умов договору (пунктів), визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, орендодавець по договору, до якого застосовується регульована орендна плата вправі вимагати її внесення у розмірі, встановленому на відповідний період уповноваженим регулюючим органом. Така ж правова позиція викладена у постанові пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практик розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», згідно з якою у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати, не може братися до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Відповідно до Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003р. №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
За поясненнями позивача, на виконання вказаного Закону у 2009 році була проведена оновлена нормативна грошова оцінка земель селища Ворзель, за наслідками якої прийнято рішення Ворзельської селищної ради №1440-44-V від 24.09.2009р. «Про затвердження оновленої нормативної грошової оцінки земель селища Ворзель та порядку оформлення платежів за селищні території».
04.02.2010р. Ворзельською селищною радою прийнято рішення №1639-51-V «Про внесення змін в п.3, п. 4 рішення №1440-44-V від 24.09.2009р. «Про затвердження оновленої нормативної грошової оцінки земель селища Ворзель та порядку оформлення платежів за селищні території», яким було передбачено, що термін дії вступу оновленої грошової оцінки був продовжений до 01.07.2010р.
24.06.2010р. прийнято рішення Ворзельської селищної ради №1776-56-V «Про затвердження Положення про оренду земельних ділянок в селищі Ворзель та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки» (далі - Положення).
Відповідно до цього Положення розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх функціональних призначень та згідно з грошовою оцінкою землі.
Пунктом 2.8. Положення встановлено, що орендна плата за земельні ділянки комерційного використання, надані під магазин, торгові комплекси (центри), встановлюється у розмірі до 7 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно наявної у матеріалах справи копії Витягу №173 від 01.03.2013р. (а.с.12) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2, площею 0,1710 га, яка перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_3, грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 2013 рік становить 387 218, 34 грн.
Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Згідно зі ст. 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка, яких проведена, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу встановлюється в розмірі 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки.
Переглядаючи справу у повному обсязі, судова колегія вважає, що положення Податкового Кодексу України у частині визначення граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку комунальної власності поширюються і на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим нормативним актом, оскільки сторони за Договором оренди зв'язали себе зобов'язаннями переглянути розмір орендної плати у зв'язку із змінами розміру земельного податку та інших випадках, передбачених законом.
Оскільки сторони Договору оренди пов'язали зміну розміру орендної плати від зміни нормативних актів, якими регулюються правовідносини оренди землі, зміни розміру земельного податку, прийняття такого нормативного акту, який регулює правовідносини з оренди земель комунальної власності, є підставою перегляду розміру орендної плати за Договором шляхом внесення змін до Договору у письмовій формі, що передбачено п.36 Договору оренди.
На підставі викладеного доводи апелянта про неправомірність визначеного Ворзельською селищною радою розміру орендної плати на рівні 6% від нормативно-грошової оцінки землі підлягають відхиленню, оскільки визначена позивачем ставка не суперечить п.2.8 Положення про оренду земельних ділянок в селищі Ворзель, порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, затвердженого рішенням Ворзельської селищної ради №1776-56-V від 24.06.2010р. та вимогам Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що з метою перегляду розміру орендної плати за Договором оренди орендодавець 04.04.2013р. (вих. №5115-318) та 28.05.2013р. (вих. №2115-483) направив на адресу орендаря проект Угоди про внесення змін до укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки для її погодження та підписання орендарем.
У своїх запереченнях на позов та у доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на передчасність звернення Ворзельської селищної ради до господарського суду з позовом, оскільки станом на день подачі позову термін на погодження орендарем Додаткової угоди до Договору не сплинув.
Утім, такі доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції, адже у випадку недотримання орендодавцем вимог ч.2 ст.188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки орендодавець не позбавлений права на позов про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки.
Такий висновок повністю відповідає рішенню Конституційного Суду України від 9 липня 2002р. № 15-рп/2002 по справі про досудове врегулювання спорів. У цьому рішенні КС України зазначив, що "положення ч.2 ст.124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує."
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно визнав наявними підстави для внесення змін до укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати за землю у редакції, запропонованій орендодавцем.
При цьому допущена позивачем у запропонованій ним редакції змін до Договору описка при зазначенні дати Витягу №173 від 01.03.2013р. (а.с.12) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі і може бути виправлена за заявою заінтересованої особи.
Разом з тим, судова колегія погоджується із доводами скаржника про невірно визначений місцевим господарським судом розмір судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, що підлягав до стягнення із відповідача.
Підпунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Враховуючи, що переданий на розгляд господарського суду спір має немайновий характер, із відповідача підлягав до стягнення судовий збір у розмірі 1 147,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції. У зв'язку з наведеним, рішення місцевого господарського суду у даній справі слід змінити в частині розподілу судових витрат.
Посилання скаржника на допущені судом першої інстанції недоліки процесуального характеру при вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду за відсутності доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі слід відхилити, адже такі недоліки підлягали виправленню судом за результатами розгляду спору по суті. До того ж, за наслідками судового розгляду справи, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції були покладені на відповідача.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі зміні в частині розподілу судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається також на відповідача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 01.07.2013р. у справі №911/2284/13 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 01.07.2013р. у справі №911/2284/13 змінити, виклавши пункт 3 резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Ворзельської селищної ради Київської області (08296, Київська область, смт. Ворзель, вул. В.Жовтня, 72, код ЄДРПОУ - 04360592) 1 147,00 грн. судового збору».
3. В іншій частині судове рішення залишити без змін.
4. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.
5. Матеріали справи №911/2284/13 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Тищенко А.І.
Отрюх Б.В.